Вчені розкрили таємницю золотих прикрас династії Мін

05 липня 2026 р. 19:17

05 липня 2026 р. 19:17

Секрет полягав у особливій техніці Jin zhe si: майстри складали та гофрували дуже тонкі листи золота, отримуючи ажурний візерунок і характерну «тканинну» фактуру.

Дослідження опубліковано в журналі npj Heritage Science.

Філігрань зазвичай виготовляють із тонких металевих ниток або дроту: їх скручують, згинають і припаюють, створюючи мереживний візерунок. Але в прикрасах династії Мін дослідники не знайшли дроту. Поверхня була виготовлена з найтоншої золотої фольги, складеної в дрібні регулярні складки.

Щоб перевірити гіпотезу, команда вивчила старовинні сережки з гробниці принца Чжу Цзайжуна, який помер у 1545 році, а потім спробувала відтворити весь процес. У підсумку вченим вдалося виготовити копію сережки у формі гарбуза-горлянки, яка збігалася з оригіналом за формою, фактурою та вагою з різницею приблизно в один грам.

Деталі

Дослідники з Китайського університету геонаук вивчили пару золотих сережок із гробниці принца Чжу Цзайжуна. Кожна сережка являла собою підвіску у формі подвійного гарлякового гарбуза: порожнистий золотий корпус, зверху — листя та лози, а вся конструкція кріпилася до золотого гачка.

Такі прикраси були не просто красивими речами. Вони демонстрували рівень майстерності ювелірів династії Мін та статус їхніх власників. Провінція Хубей була важливим центром поховань князів і знаті цієї епохи, а знахідки з таких гробниць дають багато інформації про придворну та аристократичну культуру Китаю XVI століття.

Вчені розглянули сережки під стереомікроскопом і склали нові технічні креслення. Під збільшенням стало видно, що поверхня прикрас вкрита тонкою регулярною рифленою поверхнею. Ця рифлена поверхня утворювалася не припаяним дротом, як у класичній філіграні, а складками самого золота. Усередині прикраси також не було наповнювача.

Тобто майстер не брав золотий дріт і не викладав з нього візерунок. Він працював із тонким листом золота: складав його, формував гофровану поверхню, а потім надавав виробу потрібну форму. Тому Jin zhe si візуально схожа на філігрань, але технічно це інший спосіб обробки металу.

Після аналізу оригіналу дослідники застосували зворотне проектування. Це означає, що вони не просто описали готову прикрасу, а спробували крок за кроком відтворити, як її могли виготовити майстри династії Мін: які заготовки брали, як складали золото, як формували корпус сережки та як досягали потрібної фактури.

Важливою виявилася властивість самого матеріалу. Вчені спробували повторити процес не тільки з золотом, а й зі срібною та алюмінієвою фольгою. Срібло й алюміній рвалися або не тримали форму. А золото високої чистоти можна було багаторазово складати без тріщин, і воно зберігало складну гофровану структуру.

Простіше кажучи, секрет полягав не лише в руках майстра, а й у матеріалі. Золото досить пластичне: його можна сильно деформувати, робити дуже тонким, складати й згинати, не руйнуючи. Саме це дозволило ювелірам Мін створювати ефект тонкого «металевого мережива» без справжнього дроту.

За оцінкою авторів, коли майстер уже добре володів технікою, на виготовлення однієї такої сережки могло йти приблизно один день. Це не була проста робота, але вона була достатньо відпрацьованою, щоб створювати складні прикраси для елітних замовників.

Чому це важливо

Дослідження показує, що старовинні прикраси можна вивчати не тільки як твори мистецтва, а й як технологічні об’єкти. За мікроскопічними складками, тріщинами та слідами обробки вчені можуть відтворити дії майстра, навіть якщо сама техніка давно вийшла з ужитку.

Це важливо для історії ремесла. Техніка Jin zhe si згадувалася в історичних джерелах, але залишалося незрозумілим, як саме вона працювала. Тепер дослідники продемонстрували можливий виробничий процес і перевірили його експериментально, а не лише на основі текстів.

Ця робота також допомагає точніше описувати музейні експонати. Якщо прикраса виглядає як філігрань, це ще не означає, що вона зроблена з дроту. У випадку з «Jin zhe si» подібний ефект створювався інакше — за рахунок складок і гофрування золотої фольги. Це змінює уявлення про те, наскільки різноманітними були ювелірні технології династії Мін.

Історичний контекст

Династія Мін правила Китаєм з XIV по XVII століття. Це був період розвиненого палацового та аристократичного мистецтва, включаючи складні вироби із золота, нефриту, порцеляни та інших цінних матеріалів. Прикраси з багатих гробниць свідчать про те, що майстри того часу володіли дуже витонченими техніками обробки металу.

Класична філігрань відома в багатьох культурах. Її виготовляють із тонкого дроту, який скручують, згинають і припаюють до основи. Тому філігранні прикраси виглядають легкими, мереживними та дуже складними.

Але знахідка з гробниці Чжу Цзайжуна показала інший шлях. Візерунок виглядав філігранним, але був створений без дроту. Це робить «Jin zhe si» окремою технікою, а не просто різновидом звичайної філіграні.

Дослідження також пояснює, чому для такої роботи було потрібне саме золото високої проби. Інші метали, перевірені в експерименті, не витримали такого багаторазового складання. Отже, вибір золота був не лише питанням розкоші, а й технічною умовою.

Джерело

Дослідження: Zhihao Tian et al., «Restoration of Ming dynasty Jin zhe si: a lost Chinese goldsmithing technique», npj Heritage Science, 2026.

Наука