Кашалоти керують сном під водою за допомогою бульбашок

28 липня 2026 р. 21:06

28 липня 2026 р. 21:06

Уявіть собі: ви намагаєтеся заснути в басейні, але вас постійно виштовхує вгору, як поплавок. Кашалоти мають саме таку проблему — їхня гігантська, наповнена оліями й повітрям голова поводиться як величезна пробка. Та, всупереч цьому, ці морські гіганти спокійно сплять, зависаючи стовпчиком у товщі води. Нове дослідження, описане у виданні Scienmag , показує несподіваний трюк: під час сну кашалоти тонко керують власною плавучістю, випускаючи з дихала серії бульбашок.

Що відомо коротко

• Кашалоти можуть спати, зависаючи приблизно на 25 метрів під поверхнею океану, утворюючи вертикальні «сплячі колони».
• Їхня голова становить близько третини маси тіла і заповнена олією, воском і повітрям, що робить тварину дуже плавучою.
• Дослідники записували звуки бульбашок та рухи 42 кашалотів поблизу Лофотенських островів на півночі Норвегії.
• Коли кашалоти відпочивають ближче до поверхні, вони випускають у середньому 11 порцій бульбашок за один короткий «сон».
• Після глибоких занурень понад 200 метрів під час висхідного відпочинку вони продукують лише приблизно 3–4 епізоди бульбашок.

Як голова-поплавок не дає кашалоту поспати

Голова кашалота займає близько третини всього тіла. Усередині — складний «контейнер» з олією, воском і повітрям. Усе це легше за воду, тому природно має тягнути тварину до поверхні. Це як намагатися утримати надуту повітряну кулю під водою — вона весь час рветься нагору.

Але кашалотам треба не лише пірнати на великі глибини, а й якось спокійно спати під водою по 10–15 хвилин. Вони не лежать на дні й не дрейфують на поверхні, а немов підвішені в товщі води. Виникає парадокс: як залишатися нерухомим, коли твоє тіло сконструйоване так, щоб тебе штовхати вгору?

Нове дослідження пропонує елегантну відповідь: кашалоти діють як «живі баластні системи» підводного човна, лише замість клапанів і баків використовують власні легені й дихало, скидаючи частину газу у вигляді бульбашок.

Бульбашки як ручка керування плавучістю

Щоб перевірити гіпотезу про роль бульбашок, команда вчених закріплювала на тілах 42 кашалотів спеціальні пристрої на присосках. Ці прилади записували звуки виходу бульбашок, фіксували глибину й положення голови — спрямована вона вгору чи вниз.

Після того як тварини знову спливали, пристрої від’єднувалися й спливали, щоб їх можна було забрати та проаналізувати дані. Так дослідники змогли співставити моменти сну, глибину відпочинку й частоту випускання бульбашок.

Виявилося, що саме глибина відпочинку найкраще пояснює поведінку кашалотів. Якщо вони сплять ближче до поверхні, де повітря в їхніх легенях розширюється й сильніше штовхає тіло вгору, тварини частіше випускають бульбашки — приблизно 11 разів за один короткий «пауер-нап».

Коли ж кашалот відпочиває після глибокого занурення (понад 200 метрів) і підіймається, він робить це інакше: тиск на глибині стискає повітря в легенях, зменшуючи плавучість, тож для утримання стабільної глибини достатньо лише 3–4 «випуски» бульбашок.

Фізика тут працює так само, як і для дайверів: що глибше, то сильніший тиск і менший об’єм повітря. Для кашалота це означає менше небажаної плавучості на глибині — і менше потреби «спускати повітря» під час відпочинку.

Сон, що вимагає керування тілом

Це відкриття піднімає ще одне цікаве питання: бульбашки — це автоматична реакція тіла чи свідомо керована стратегія? Щоб регулювати плавучість, кашалот має в потрібний момент відкрити дихало й виштовхнути повітря, навіть перебуваючи в стані відпочинку.

Дослідники поки не знають, чи сплять кашалоти з повністю «відключеними» обома півкулями мозку, чи, як деякі інші морські ссавці, зберігають часткову пильність однієї з них. Від цього залежить, чи можна вважати керування бульбашками усвідомленою поведінкою під час сну, чи радше напівавтоматичним процесом, що спрацьовує у відповідь на відчуття зміни плавучості.

Одне зрозуміло точно: кашалот під час сну не є пасивним пасажиром, якого просто несе вода. Він постійно, хоч і дуже делікатно, «підкручує» власну внутрішню газову систему, обмінюючи малі, періодичні порції повітря на стабільне зависання в улюбленому «коридорі сну» під поверхнею.

Що це змінює в нашому уявленні про сон під водою

Доти сон морських гігантів часто уявляли як майже повну нерухомість — щось на кшталт глибокого дрейфу в товщі води. Нові дані про кашалотів показують іншу картину: навіть у найспокійніших фазах відпочинку ці тварини залишаються включеними у тонку взаємодію з фізикою свого тіла й океану.

Сон кашалота — це не просто «вимкнення», а складний баланс між потребою відновитися й необхідністю контролювати положення в просторі. Один неправильний рівень плавучості — і замість безпечного зависання на 25 метрах тварину може поступово винести до поверхні, де її сон буде перервано.

Розуміння того, як кашалоти керують плавучістю під час сну, допомагає по-новому подивитися на адаптації морських ссавців. Їхній спосіб відпочинку — це результат тонкої еволюційної настройки між анатомією (масивна плавуча голова), середовищем (тиск і глибина) та поведінкою (керування газом через бульбашки).

Цікаві факти

• 🐋 Кашалоти утворюють так звані «сплячі колони» — групи тварин, що висять вертикально в товщі води, немов стовпи з живих істот.
• 🌊 Один «сеанс» сну кашалота зазвичай триває лише 10–15 хвилин, але таких коротких відпочинків за добу може бути багато.
• 💨 У поведінці кашалотів бульбашки — це не просто «подих», а інструмент тонкого налаштування їхнього положення у воді.

FAQ

Це підтверджений механізм чи лише гіпотеза?

Дослідники безпосередньо зафіксували зв’язок між глибиною відпочинку й частотою випускання бульбашок у 42 кашалотів. Це переконливо свідчить, що бульбашки дійсно відіграють роль у регуляції плавучості, але точний ступінь свідомого контролю над цим процесом ще потрібно з’ясувати.

Чи можуть інші морські ссавці використовувати подібний трюк?

У цьому дослідженні вивчали лише кашалотів, тому робити висновки про інших тварин поки рано. Пр

Наука