Полярні сяйва під час сонячного затемнення 12 серпня можливі

11 серпня 2026 р. 23:19

11 серпня 2026 р. 23:19

12 серпня 2026 року повне сонячне затемнення пройде над Ґренландією, Ісландією та північчю Іспанії. Коли Місяць цілком закриє Сонце, денне світло перетвориться на сутінки, а навколо затемненого диска проявиться слабке сяйво сонячної корони. Постає спокуса запитати: чи може в цей момент з’явитися ще й північне сяйво? За розрахунками експертів, це фізично можливо, але вимагатиме майже ідеального збігу обставин, пише Space Astronomy .

Чому затемнення рідко відкриває полярні сяйва

Під час повної фази затемнення яскравість неба приблизно відповідає цивільним сутінкам — це перший, ще досить світлий етап після заходу Сонця, поки воно не зайде нижче ніж на шість градусів під горизонтом спостерігача. У такі умови полярні сяйва зазвичай майже не видно, але вони не стають абсолютно неможливими.

Незалежний астроном і головний «мисливець за аврорами» туркомпанії Hurtigruten Том Керсс (Tom Kerss) розповів, що минулого року сфотографував північне сяйво в Норвегії ще в сутінках. Це показує, що достатньо яскраві аврори можуть лишатися помітними навіть до настання повної темряви.

Втім, важливе не лише загальне освітлення, а й те, де саме на небі виникає сяйво. За словами Керсса, у серпні під час повної фази яскравість сонячної корони майже напевно «переб’є» будь-яке полярне сяйво поряд із затемненим Сонцем. Натомість в інших ділянках неба, далі від Сонця, теоретично можуть з’явитися видимі структури аврори.

Яких умов потребує «денна» аврора

Попри те, що поєднання двох явищ можливе, ймовірність невелика. Якщо активність полярних сяйв буде низькою, очікувати їх появи під час повної фази сенсу майже немає — хоча певна енергія, швидше за все, все одно виділятиметься в денній частині аврорального овала.

Щоб мати реальний шанс побачити північне сяйво під час затемнення, Земля повинна опинитися в умовах сильної геомагнітної бурі. Такі бурі виникають, коли викиди речовини із Сонця, наприклад корональні викиди маси (CME), вдаряють по магнітному полю нашої планети. Тоді полярні сяйва стають значно яскравішими та охоплюють більшу площу неба.

Керсс пояснює, що спостерігачам, ймовірно, знадобиться геомагнітна буря рівня G4 або G5 (G5 — найвища категорія), яка повинна збігтися за часом із затемненням, оскільки Ґренландія й Ісландія в цей момент будуть у «денній» півкулі Землі.

За його словами, яскраві нічні аврори здебільшого зумовлює потужна суббуря — процес накопичення та раптового вивільнення енергії в магнітосфері. Натомість «денні» аврори формуються поєднанням сприятливо орієнтованого сонячного вітру, що «відкриває» силові лінії поблизу полярних областей, і сильного потоку заряджених частинок безпосередньо в авроральний овал. Остання умова виконується лише за дуже потужної або екстремальної геомагнітної активності.

Досвід спроб і роль часу доби

Погляд Керсса поділяє й Сонячний фізик та фахівець із полярних сяйв Поль Бреґке (Pål Brekke), керівник напряму космічних наук у Норвезькому космічному агентстві. У 2015 році він сам намагався побачити аврору під час повного сонячного затемнення над архіпелагом Шпіцберген, але небо так і не стало достатньо темним.

За словами Бреґке, тоді небо ледве потьмяніло — планети й зорі майже не було видно. Імовірна причина — снігові долини та гори відбивали розсіяне світло, що проникало з країв місячної тіні, і робили небо надто яскравим навіть у момент повної фази.

Він також підкреслює, що час доби грає проти спостерігачів. Над Ґренландією та Ісландією повна фаза відбудеться вдень, тож спостерігачі опиняться під «денною» частиною аврорального овала. На відміну від нічного овала, який під час бур різко розширюється, денний змінюється набагато слабше, і навіть за активної космічної погоди полярні сяйва в цьому секторі залишаються відносно важкими для спостереження.

Шанси на аврору над Іспанією ще нижчі. За оцінкою Бреґке, для цього знадобився б індекс геомагнітної активності близько Kp=9 , а близько 20:00 UTC «найтовстіша» частина аврорального овала все ще не буде над Іспанією. Тож прогноз тут майже однозначний: ймовірність дуже мала.

Малоймовірне, але захопливе поєднання

Є, втім, один сценарій, який міг би зробити день затемнення по-справжньому унікальним. Якщо за кілька днів до 12 серпня Сонце запустить одну чи кілька корональних викидів маси, мандрівка до Ісландії або Ґренландії перетвориться на особливо хвилюючу подію. До того ж саме на цю дату припадає максимум відомого Персеїдного метеорного потоку.

У такому випадку теоретично з’являється рідкісна можливість побачити одразу три видовищні небесні явища: повне сонячне затемнення, потужне полярне сяйво та активний метеорний дощ. Шанси на такий збіг малі, але не нульові. Якщо Сонце все ж спровокує сильну геомагнітну бурю напередодні 12 серпня, спостерігачі в Ґренландії чи Ісландії можуть стати свідками справді виняткового видовища.

Якщо ж аврора не з’явиться, приводу для розчарування немає. Навіть без полярних сяйв сама по собі повна фаза затемнення — одна з найвражаючих природних подій, і саме на неї варто спрямувати основну увагу.

Наука