Одна лінія в кістці віком 236 млн років змінила історію ссавців

13 серпня 2026 р. 18:18

13 серпня 2026 р. 18:18

Chiniquodon theotonicus жив у пізньому тріасі на території сучасної Аргентини. Він належав до цинодонтів — групи, до якої входили предки ссавців, але сам ще не був справжнім ссавцем.

Дослідники вивчили мікроскопічну будову кісток дорослої особини й виявили у стегновій та ліктьовій кістках чітку межу росту.

У сучасних тварин подібні сліди називають неонатальними лініями. Вони можуть виникати через різку зміну обміну речовин і швидкості росту під час переходу від внутрішньоутробного розвитку до життя після народження.

Особливо важливо, що нижче цієї лінії дослідники виявили кісткову тканину, яка сформувалася ще на ранньому етапі розвитку. Раніше подібні ознаки у немаммальних цинодонтів не описували.

Деталі

Однієї лінії було недостатньо, щоб зробити висновок про живонародження. Тому команда спробувала визначити, наскільки великим був Chiniquodon у момент народження.

За положенням лінії всередині кістки дослідники оцінили його масу приблизно в 1,7 кг при народженні. На момент смерті досліджувана особина важила близько 12 кг.

Виходить, що новонароджений становив приблизно 14 % від маси тварини на момент смерті.

Це виявилося незвично багато.

У сучасних плазунів, порівнянних за розміром, дитинчата, що вилуплюються з яєць, зазвичай становлять лише невелику частку маси дорослої особини. У птахів цей показник також помітно нижчий. А ось результат Chiniquodon виявився значно ближчим до того, що спостерігається у сучасних плацентарних ссавців.

Щоб перевірити гіпотезу, вчені порівняли показники стародавньої тварини з даними щодо кількох тисяч сучасних ссавців, птахів і плазунів.

За співвідношенням розмірів новонародженої та дорослої тварини Chiniquodon потрапив у діапазон, характерний для плацентарних ссавців, а не для більшості яйцекладних тварин.

Автори вважають це першим переконливим свідченням того, що принаймні деякі стародавні цинодонти могли народжувати живих дитинчат.

Якщо інтерпретація правильна, живородіння існувало в лінії ссавців уже близько 236 млн років тому — задовго до появи справжніх ссавців.

У дослідження є принципове обмеження.

Палеонтологи не знайшли ембріон усередині тіла тварини й не виявили вагітну самку. Висновок ґрунтується на мікроскопічній будові кісток, оцінці розміру новонародженого та порівнянні з сучасними тваринами.

Тому правильніше говорити про вагомі свідчення живородження, а не про остаточний доказ.

Крім того, аналізується лише один екземпляр Chiniquodon. Він поки що не дозволяє стверджувати, що саме таким чином розмножувалися всі представники цієї групи. Незалежний палеонтолог Рендалл Ірміс також зазначив, що для вибору між можливими еволюційними сценаріями будуть потрібні додаткові викопні дані.

Знахідка створює цікаву еволюційну проблему.

Сучасні качкодзьоби та єхидни відкладають яйця, тоді як сумчасті та плацентарні ссавці народжують живих дитинчат.

Якщо Chiniquodon дійсно був живородним, можливі різні пояснення. Живородження могло незалежно з’явитися у нього, а пізніше ще раз — у інших предків ссавців. Або ця здатність виникла дуже рано, а в деяких наступних лініях була втрачена.

Поки що визначити, який сценарій правильний, неможливо. Відомі й інші давні родичі ссавців, дані щодо яких вказують на відкладання яєць. Наприклад, знахідки Kayentatherium віком близько 196 млн років включають дорослу особину з 38 дитинчатами — така кількість більше нагадує кладку, ніж невеликий виводок сучасних ссавців.

Чому це важливо

Перехід від яйцекладки до живородження був однією з найважливіших змін в еволюції розмноження ссавців. Але визначити час цього переходу надзвичайно складно: яйця, ембріони та м’які тканини вкрай рідко зберігаються у викопному стані.

Нова робота показує, що підказка може ховатися навіть усередині самої кістки.

Якщо цей результат підтвердять інші знахідки, живородіння доведеться вважати набагато давнішим експериментом еволюції, ніж передбачалося раніше: воно могло з’явитися ще тоді, коли до сучасних ссавців залишалися десятки мільйонів років.

Джерело

Дослідження: Леандро Карлос Гаетано, Марія де лос Анхелес Мічелі Баро, Ігнасіо Алехандро Серда, Адріана Сесілія Манкузо. Early Origin of Viviparity in the Mammalian Lineage .

Журнал: Frontiers in Mammal Science, 2026.

Наука