Родича ссавців віком 236 мільйонів років запідозрили в живонародженні. Це похитнуло звичну історію про яйця качкодзьоба

14 серпня 2026 р. 12:45

14 серпня 2026 р. 12:45

Палеонтологи розгледіли в кістках цинодонта - предка ссавців, який жив 236 мільйонів років тому, неонатальну лінію - слід, який виникає після народження. Раніше цинодонтів вважали яйцекладними. За розрахунками, на момент появи на світ його дитинча важило близько 14 відсотків маси дорослої тварини - таке співвідношення типове для плацентарних ссавців і набагато перевищує те, що спостерігають у яйцекладних тварин співмірних розмірів. Якщо цей цинодонт справді народжував живих дитинчат, вченим доведеться переглянути еволюцію розмноження. Зокрема, може виявитися, що яйцекладність сучасних качкодзьобів та єхидн не просто дісталася їм від предків, а виникла пізніше, тоді коли інші ссавці уже перейшли до народження дитинчат. Дослідження опублікував журнал Frontiers in Mammal Science .

Цинодонти Chiniquodon theotonicus в уявленні художниці. Ліворуч вагітна самка, праворуч самка годує кількох дитинчат. Реконструкцію намалювала Марія де лос Анхелес Мічелі Баро, співавторка дослідження. María de los Ángeles Miceli Baro

Чи відомо, коли ссавці стали живородними?

Майже всі сучасні ссавці народжують живих дитинчат. Яйця відкладають лише качкодзьоби та єхидни, і саме тому їх часто називають живими свідками давнини, тваринами, які зберегли первісні риси. Еволюцію розмноження ссавців зазвичай уявляють доволі лінійно - давні синапсиди та ранні родичі ссавців були яйцекладними, згодом, 147-166 мільйонів років тому у спільного предка сумчастих та плацентарних ссавців виникло живонародження, а качкодзьоби та єхидни просто залишилися такими, як були.

Водночас, точно з’ясувати, як саме розмножувалися давні тварини непросто. Про те, як розмножувалися цинодонти, прямих свідчень обмаль: їхні яйця, найімовірніше, мали м'яку оболонку, яка не зберігається у скам'янілостях. Жодного яйця цих тварин палеонтологи досі не знайшли, тож яйцекладність їм радше приписали за замовчуванням, ніж довели. Перший прямий доказ з'явився лише цього року: у Південній Африці описали ембріон листрозавра, давнього родича ссавців з іншої гілки, який, судячи з пози, розвивався всередині яйця.
У новій статті аргентинські дослідники підійшли до проблеми з іншого боку і спробували визначити спосіб розмноження цинодонтів на основі вивчення кісток викопної тварини.

Що вказало на живородність цинодонта?

Дослідники вивчали скелет цинодонта Chiniquodon theotonicus з аргентинської формації Чаньярес. Вважається, що цей вид належав до пробайногнатів - саме тієї гілки, з якої пізніше виникли ссавці. За розміром черепа, зубним набором та ступенем сформованості кісток науковці встановили, що скелет належав дорослій тварині.

На мікроскопічних зрізах стегнової та ліктьової кісток дослідники виявили різку зміну структури кістки - у цій ділянці змінювалося розташування судинних каналів та організація кісткових волокон. Такий різкий перехід міг відповідати так званій неонатальній лінії, поява якої нерідко спостерігається на кістках або зубах живородних ссавців через через різку зміну навантаження і темпів росту після народження. Утім, ця лінія цілком могла з’явитися і після вилуплення тварини з яйця, тому сама по собі її присутність ще не підтверджувала живородність Chiniquodon theotonicus.

Дорослий і новонароджений Chiniquodon theotonicus. Жовтим позначені кістки екземпляра, які вдалося знайти, помаранчевим ті, що їх вивчили гістологічно: стегнова та ліктьова.

За окружністю стегнової кістки на рівні неонатальної лінії і за рівняннями, виведеними для сучасних хижих ссавців дослідники оцінили масу Chiniquodon theotonicus у момент появи на світ. Розрахунки показали, що вона становила приблизно 1,68 кілограма, тоді як доросла тварина важила близько 12 кілограмів. Отже, маса новонародженого становила приблизно 14 відсотків маси дорослої особини. Цю пропорцію порівняли з даними про 1869 видів ссавців, 2619 видів рептилій і 782 види птахів. Виявилося, що серед тварин порівнянного розміру такі великі новонароджені бувають лише у плацентарних. У яйцекладних та сумчастих тварин маса дитинчат зазвичай становить десяті або навіть соті відсотка маси дорослої тварини. Наприклад, у ящірок, змій і крокодилів, які важать понад 10 кілограмів, маса дитинчат не перевищує 0,6 відсотка маси дорослої тварини. Статистичний аналіз також показав, що за співвідношенням маси дорослої тварини та дитинчати тварина потрапляла у діапазон, типовий для плацентарних ссавців.

Як це змінює уявлення про еволюцію живонародження?

Якщо дитинчата Chiniquodon справді не вилуплювалися з яєць, історію живонародження доведеться ускладнити. Автори пропонують два сценарії, які однаково добре узгоджуються з наявними даними. За першим, більш традиційним, предки ссавців були яйцекладними, у представників Chiniquodon живонародження незалежно виникло ще у тріасовому періоді, пізніше ця лінія вимерла, а приблизно через 90 мільйонів років живонародження повторно з'явилося у предків сумчастих і плацентарних ссавців. У такому випадку нова знахідка показує, що експерименти з живонародженням почалися набагато раніше, ніж вважалося. За другим сценарієм живонародження могло виникнути один раз у спільних предків Chiniquodon і ссавців, а потім успадковуватися їхніми нащадками. У такому разі сучасні качкодзьоби та єхидни не зберегли предковий спосіб розмноження, а вторинно повернулися до відкладання яєць.

Водночас, автори зазначають, що їхні розрахунки мають вразливі місця. Зокрема, рівняння для оцінки маси, виведене на основі даних сучасних хижих тварин може неточно описувати цинодонта, і весь аналіз був проведений на основі єдиного скелету. До того ж, відомо, що мамаліаморф Kayentatherium , який жив пізніше і був ближчим родичем ссавців, мав дуже дрібних дитинчат які важили близько однієї сотої відсотка маси дорослого. Однак, не виключено, що ця тварина мала стратегію розмноження, точного аналога якої серед сучасних видів немає.

Які відкриття змінювали уявлення про еволюцію

🫁 Муміфікована в нафті рептилія вказала на механізм дихання давніх наземних хребетних.

🪶 Зачатки пір’я з’явилися в рептилій задовго до появи птахів або навіть птахоподібних динозаврів. На це вказала знахідка таких зачатків у рептилії, яка проживала на території Франції близько 247 мільйонів років тому.

🦎 Дослідження залишків пситакозавра вказало , що ранні пернаті динозаври були переважно вкриті лускою, як типові рептилії.

👂 У черепі тринаксодона, який був спорідненим із предками ссавців, виявили риси, що вказують на наявність у нього барабанної перетинки. Це відсуває появу барабанної перетинки, на 50 мільйонів років назад.

Наука