Неандертальці могли перетнути Аравійську пустелю — вчені знайшли непрямі докази

21 серпня 2026 р. 19:14

21 серпня 2026 р. 19:14

Але це поки що непрямий доказ. Ні кісток неандертальців, ні їхньої ДНК в Аравії не знайдено, тому вчені не можуть стверджувати, що саме вони виготовили ці знаряддя. Більше того, знахідка не доводить, що неандертальці буквально перетнули весь Аравійський півострів — вона вказує на можливе проникнення цієї групи людей далеко в сучасну пустелю Нефуд.

Слід знайшли біля стародавнього озера

Стоянка Jebel Katefeh-1, або JKF-1, розташована поблизу Джубби на півночі сучасної Саудівської Аравії. Зараз це один із посушливих районів пустелі Нефуд, але десятки тисяч років тому клімат тут неодноразово змінювався.

Археологи давно знали, що поблизу Джебель-Катефе існувало стародавнє озеро. Раніше на цій ділянці було знайдено сотні кам’яних артефактів середнього палеоліту, однак надто широкий діапазон дат не давав змоги впевнено пов’язати їх із конкретною стародавньою людською популяцією.

Нове дослідження уточнило вік археологічних шарів за допомогою оптично стимульованої люмінесценції — методу, що визначає, коли мінеральні зерна в осаді востаннє перебували на світлі.

Дві з ключових дат склали 59,2 ± 5,1 тисячі років і 60,1 ± 3,8 тисячі років. З урахуванням усієї стратиграфії автори відносять основне використання стоянки приблизно до періоду близько 55 тисяч років тому.

Знаряддя порівняли з знахідками з Африки та Леванту

Оскільки людських кісток на стоянці немає, дослідники спробували визначити можливих виробників за технологією обробки каменю.

У центрі аналізу опинилися вироби, створені за допомогою леваллуазької техніки. За нею стародавній майстер заздалегідь особливим чином готував кам’яне ядро, щоб потім одним або кількома ударами отримати відщеп потрібної форми.

Важливо, що леваллуазьку технологію використовували і неандертальці, і Homo sapiens. Тому сам факт виявлення такого знаряддя нічого не говорить про біологічну приналежність його творця.

Автори пішли далі й створили порівняльний набір із 704 цілих леваллуазьких заготовок із пам’яток Північно-Східної Африки, Аравії та Леванту віком приблизно від 100 до 50 тисяч років. Потім вони статистично порівняли їхню форму та перевірили, чим краще пояснюються відмінності: віком стоянки, умовами навколишнього середовища, сировиною, розміром колекції, типом пам’ятки чи історією людських популяцій.

На порівняльних колекціях, де ймовірні творці знарядь вже були відомі за археологічним контекстом, модель розрізняла комплекси, пов’язані з неандертальцями та Homo sapiens, із збігом понад 93%. Після цього її застосували до знахідок із Джебель-Катефе-1.

Результат виявився досить переконливим: медіанна ймовірність атрибуції знахідок JKF-1 до неандертальців становила 78%.

Лише чотири досліджені відщепи модель із більшою ймовірністю віднесла до Homo sapiens. Ще приблизно 24% артефактів отримали ймовірність зв’язку з неандертальцями вище 95%.

На думку авторів, технологічні відмінності між цими знаряддями та більш ранніми комплексами з Аравії найкраще пояснюються зміною або присутністю іншої людської популяції.

І найімовірнішими кандидатами в цей період виявляються неандертальці.

Цю цифру легко зрозуміти неправильно

78% — це не ймовірність того, що неандертальці дійсно перебували в Саудівській Аравії. Це статистична класифікація форми кам’яних відщепів у межах конкретної моделі та обраного порівняльного набору.

Автори самі звертають увагу на істотне обмеження: у їхній порівняльній базі були відсутні відкриті неандертальські стоянки, тоді як JKF-1 є саме пам’яткою під відкритим небом. Це може впливати на форму отриманих кам’яних виробів і ускладнює інтерпретацію.

Дослідники спробували статистично відокремити вплив типу стоянки від передбачуваної популяційної приналежності й отримали незалежний ефект обох факторів. Проте без людських останків висновок залишається ймовірнісним.

Тому коректне формулювання — знаряддя мають сильну технологічну схожість із комплексами, пов’язаними з неандертальцями, а не «вчені довели присутність неандертальців».

Нефуд тоді виглядала зовсім не так, як сьогодні

Є ще одне важливе застереження. Уявляти собі неандертальців, які пробираються через сучасну розпечену безводну пустелю, було б неправильно.

Артефакти з’явилися в період кліматичного переходу, коли після більш сухої фази умови ставали вологішими, і стародавнє озеро знову наповнювалося. Такий клімат міг створювати тимчасові зелені коридори з водою, рослинністю та тваринами всередині сучасної пустелі.

Стоянка розташовувалася безпосередньо біля такого палеоозера.

Тому можлива присутність неандертальців у Нефуді свідчить насамперед про їхню здатність використовувати більш різноманітні ландшафти, ніж холодні райони Європи, які традиційно асоціюються з ними. Але це ще не доказ життя в екстремально посушливій пустелі сучасного типу.

Неандертальці могли просунутися далі на південь

Підтверджені викопними знахідками неандертальці відомі в Леванті та Загросі. У період, до якого тепер відносять JKF-1, неандертальські популяції були присутні на кількох пам’ятках на північ від Аравії.

Якщо нові кам’яні знаряддя справді виготовили вони, їхній відомий географічний ареал доведеться розширити значно далі на південь.

Це також підважує старий стереотип про неандертальців як про людей, пристосованих майже виключно до холодних європейських умов. Їхні останки вже знайдені далеко за межами Західної Європи, а нова робота допускає ще ширший екологічний діапазон.

При цьому автори не стверджують, що саме ця група постійно мешкала в Аравії. Вологі періоди могли відкривати тимчасові маршрути, якими люди та тварини проникали вглиб півострова, а з поверненням посухи такі коридори знову зникали.

Ця знахідка має й інший, ще більш інтригуючий висновок.

Аравійський півострів розташовувався між Африкою та Євразією й неодноразово слугував маршрутом розселення древніх людей. Археологічні дані свідчать, що Homo sapiens проникав до Аравії значно раніше за розглянутий період. Наприклад, людська фаланга з Аль-Вусти датується приблизно 85–90 тисячами років тому.

Якщо близько 55 тисяч років тому до північної Аравії дійсно прийшли неандертальці, півострів міг бути частиною набагато ширшої зони, де в різні періоди переміщалися кілька людських популяцій.

Автори навіть припускають, що контакти та схрещування між неандертальцями та Homo sapiens могли відбуватися в більш обширному регіоні, ніж зазвичай вважається.

Але нова робота не виявила слідів такої зустрічі. На JKF-1 немає останків представників обох груп, стародавньої ДНК або інших прямих свідчень контакту. Це можливий наслідок нової географічної картини, а не встановлена подія.

Головного доказу поки що бракує

Най надійніший спосіб вирішити це питання — знайти людські останки або стародавню ДНК безпосередньо в археологічних шарах Аравії.

Але саме це особливо складно. Спекотні умови низьких широт погано підходять для довготривалого збереження ДНК, а викопні останки стародавніх людей на Аравійському півострові вкрай рідкісні.

Тому дослідники намагаються отримати демографічну інформацію з кам’яних знарядь — одного з найстійкіших видів археологічних свідчень.

Нове дослідження показує, що статистичний аналіз їхньої форми дозволяє виявити закономірності, які раніше оцінювалися переважно візуально. Однак поки що найобережніший висновок звучить так: близько 55 тисяч років тому в північній Аравії існувала кам’яна індустрія, яка за цілим комплексом ознак значно ближча до відомих неандертальських комплексів, ніж до порівняльних колекцій Homo sapiens.

Хто саме тримав ці камені в руках, остаточно поки що невідомо.

Джерело

Дослідження: «Неандертальці в пустелі? Історія популяції найкраще пояснює технологічну неоднорідність середнього палеоліту в Аравії ».

Автори: Джеймс Блінкхорн, Х’ю С. Грукатт, В. Крістофер Карлтон, Ерік Андріє, Саймон Дж. Армітаж, Сері Шиптон, Пол С. Бріз, Нік Дрейк, Абдулазіз Аль-Омарі, Файсал Аль-Джибрін, Абдулла М. Альшарек, Елеонор М. Л. Скеррі, Саймон Блоклі, Майкл Д. Петраглія.

Журнал: Quaternary Science Reviews, том 390, стаття 110196. Робота прийнята 28 липня та опублікована онлайн 1 серпня 2026 року.

Наука