2500-річну статую знайшли лежачою обличчям донизу під стародавньою дорогою — вона збереглася майже повністю

25 серпня 2026 р. 18:14

25 серпня 2026 р. 18:14

Фігура зображує молодого чоловіка і має висоту близько 2,2 метра. Хто він, для чого було створено статую і де вона спочатку стояла, поки що невідомо. Незвичайною є й сама манера виконання: одяг та зачіска виглядають приблизно на століття старшими за деякі анатомічні деталі. Археологи припускають, що майстер свідомо звертався до минулого Сард.

Величезну статую виявили прямо в бруківці

Знахідку зробили наприкінці травня 2026 року під час дослідження великої колонадної вулиці в стародавніх Сардах — місті поблизу сучасного Саліхлі в провінції Маніса.

Спочатку археологи побачили великі блоки мармуру, вбудовані в дорожнє покриття. Поступова розчистка показала, що це не звичайний будівельний матеріал, а дві частини людської фігури, значно вищі за натуральний зріст.

Статуя була розбита, а потім повторно використана під час будівництва вулиці римського періоду. Її частини уклали так, що лицьова сторона виявилася зверненою до землі. 13 липня фахівці остаточно підняли фрагменти та перенесли їх до реставраційної лабораторії.

Стопи фігури та кілька невеликих частин втрачено, але в іншому твір зберігся надзвичайно добре.

Міністерство культури та туризму Туреччини називає її одним із рідкісних прикладів монументальної скульптури першої половини V століття до н. е.

Положення обличчям донизу врятувало скульптуру

Для статуї перетворення на дорожній камінь звучить як найгірша можлива доля.

Але з археологічної точки зору все виявилося навпаки.

Коли мармурова скульптура століттями залишається відкритою або лежить лицем догори, її поверхню руйнують вода, вітер, перепади температур, ґрунт і механічні пошкодження.

Тут же найбільш виразна частина фігури виявилася захищеною.

Турецька влада прямо пов’язує хороший стан збереження рис обличчя та інших деталей із тим, що статую поклали обличчям донизу під час повторного використання в бруківці.

Тому стародавні будівельники, ймовірно, зовсім не маючи наміру цього робити, допомогли зберегти твір для археологів XXI століття.

Археологи датують статую приблизно 470–450 роками до н. е.

Знахідці близько 2500 років, однак це не результат лабораторного аналізу мармуру.

Дослідники датують статую переважно за її художнім стилем. Найімовірніший діапазон — приблизно 470–450 років до н. е., тобто ранній класичний період грецького мистецтва.

Але зі статуєю виникає дивна проблема.

Якщо подивитися на її позу, довге укладене волосся та одяг, фігура нагадує набагато більш ранні грецькі зображення VI століття до н. е.

Водночас руки, обличчя та деякі інші частини тіла виконані інакше. Наприклад, скульптор підкреслив випуклі вени — деталь, характерну вже для пізнішого мистецтва.

Виходить, що твір створено в одній епосі, але частина його зовнішнього вигляду свідомо чи традиційно відсилає нас приблизно на 100 років назад.

Одяг виявився однією з найнезвичайніших частин знахідки.

Фігура носить тонку туніку — хітон, поверх якої діагонально обгорнутий плащ. Під ним видно ще один елемент одягу з дуже тонкими горизонтальними складками.

За словами заступника керівника польових робіт Бахадира Йилдирима, прямих аналогів такому поєднанню деталей в античній скульптурі небагато.

Саме одяг особливо сильно нагадує більш ранню лідійську та анатолійську традицію.

У Греції приблизно того ж часу молодого чоловіка нерідко зображували оголеним. У Лідії та інших суспільствах Анатолії ставлення до наготи було іншим, і місцевих юнаків традиційно зображували одягненими.

Вийшла цікава суміш: майстер знав нові художні прийоми Середземномор’я, але використовував значно давніший образ чоловіка.

Керівник розкопок Ніколас Кехілл вважає це однією з найважливіших особливостей знахідки.

За його інтерпретацією, скульптор добре знав сучасне йому мистецтво — це видно з моделювання обличчя, рук та анатомічних деталей. Але водночас він свідомо використовував одяг і зачіску минулої епохи.

Це може бути своєрідним зверненням до лідійського минулого Сард.

Такий варіант особливо цікавий через політичну ситуацію.

На момент імовірного створення статуї Сарди вже майже століття не були столицею незалежного Лідійського царства. Після перського завоювання місто перетворилося на великий адміністративний центр держави Ахеменідів.

Однак дослідники поки що не вбачають у новій фігурі очевидного перського художнього впливу.

Це не означає, що статуя виражала опір персам або якусь політичну програму. Але її незвично старомодний зовнішній вигляд може відображати прагнення мешканців зберігати власну культурну традицію навіть після зникнення незалежної держави.

Поки що це лише інтерпретація, а не встановлений факт.

Хто цей чоловік — невідомо

Незважаючи на хороший стан збереження, статуя не дала відповіді на найочевидніше запитання.

Археологи не знають, кого вона зображує.

Це може бути впливовий мешканець міста, представник місцевої еліти або інша значуща постать. Але поки що немає підстав надавати чоловікові конкретне ім’я або називати його правителем, жерцем чи героєм.

Не встановлено й початкове місце, де стояв монумент.

Одна з версій, що обговорюються, пов’язує його зі святилищем Кібели — важливої анатолійської богині-матері.

Античні писемні джерела повідомляють про велике святилище Кібели в Сардах, але археологи його досі не виявили.

Якщо статуя дійсно стояла там, вона могла зображати людину, яку зобразили поруч із божеством як вічного учасника поклоніння. Однак жодних прямих доказів того, що нова фігура походить саме зі святилища Кібели, наразі немає.

У руці фігури є ще одна загадка

На офіційних знімках видно, що чоловік тримає невеликий предмет, який дослідники інтерпретують як плід.

Турецькі фахівці припускають, що ця деталь могла бути пов’язана з релігійною жертвою. Сам предмет також може надати додаткову інформацію про те, кого зображувала статуя і в якому контексті вона спочатку використовувалася.

Але й тут поки що краще не поспішати з висновками.

Без напису або точно встановленого археологічного контексту один плід у руці не дозволяє визначити особу чоловіка або конкретне божество, якому він міг робити підношення.

Колись статуя, ймовірно, була кольоровою

Сьогодні фігура виглядає як звична біла мармурова антична скульптура.

Але її первісний вигляд міг бути зовсім іншим.

Більша частина стародавніх мармурових статуй була розфарбована. Тому реставратори зараз очищають поверхню особливо обережно, намагаючись зберегти можливі мікроскопічні сліди стародавніх пігментів.

Якщо такі залишки виявлять, аналіз зможе показати, якого кольору були одяг, волосся чи інші елементи фігури.

Після завершення консервації дві великі частини планують з'єднати, а знахідку — виставити в археологічному музеї в Туреччині.

Чому знахідка вважається рідкісною

Сама збереженість — не єдина причина інтересу.

Монументальні мармурові статуї першої половини V століття до н. е. взагалі зустрічаються досить рідко. Ще рідше дослідники отримують практично цілу фігуру такого розміру з анатолійського центру на кшталт Сард.

Кехілл вважає пам’ятник важливим новим джерелом для розуміння мистецтва Лідії та того, як мешканці міста сприймали власне культурне минуле після політичних потрясінь.

Особливо важливим є контекст самого міста.

Сарди були столицею Лідійської держави — однієї з найвпливовіших цивілізацій залізного віку в західній Анатолії. Місто славилося багатством і відіграло ключову роль у ранній історії карбування монет. Після падіння Лідії воно продовжувало існувати за часів персів, елліністичних держав, Римської та Візантійської імперій.

У 2025 році Сарди та лідійські кургани Бін-Тепе були включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Але залишається головне питання: чому її кинули під ноги

Статуя, очевидно, колись була дороговартісним монументом.

Потрібен був великий блок якісного мармуру, досвідчений скульптор і значні зусилля, щоб створити фігуру, вищу за людський зріст. Ймовірно, вона стояла на помітному громадському чи релігійному місці.

А потім її значення зникло настільки, що твір розбили й використали як будівельний матеріал.

Чому це сталося — невідомо.

У Сардах протягом століть змінювалися правителі, релігії, суспільні інститути та міський ландшафт. Статуя могла втратити значення після перебудови простору, зміни культу або руйнування первісної будівлі.

Але наявні дані не дозволяють вибрати один сценарій.

Навіть час, коли її перетворили на частину бруківки, не можна автоматично прирівнювати до віку самої статуї. Фігуру було створено приблизно 2500 років тому, а повторно її використали значно пізніше, у римський період.

І в цьому полягає одна з найнезвичайніших деталей знахідки: твір пережив власну епоху, втратив первісне значення, став звичайним каменем під ногами перехожих — і саме завдяки цьому через століття дійшов до археологів майже цілим.

Джерело

Детальна публікація: Sy Boles, «Mystery statue unearthed at Sardis archaeological dig» , Harvard Gazette, 24 серпня 2026 року.

Наука