Зірка вибухнула, коли Всесвіту було лише 2 млрд років — Webb побачив її світло - Наука

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Зірка вибухнула, коли Всесвіту було лише 2 млрд років — Webb побачив її світло

02 вересня 2026 р. 22:22

02 вересня 2026 р. 22:22

Космічний телескоп «Джеймс Вебб» допоміг астрономам дослідити одну з найвіддаленіших відомих на сьогодні наднових. Світло SN 2023aeaf подорожувало до Землі близько 11,7 млрд років , а сама зірка вибухнула в епоху, коли вік Всесвіту становив приблизно 2 млрд років.

Спостереження показують, що це з імовірністю 97,2% наднова II типу — результат колапсу ядра масивної зірки, яка зберегла водневу оболонку. Однак тип події визначено за фотометрією та моделюванням, а не підтверджено характерними лініями у спектрі самої наднової.

Деталі

SN 2023aeaf виявили в рамках огляду COSMOS-Web. Спектроскопія галактики-господаря дозволила надійно визначити червоне зміщення z = 3,195 . Це переносить подію в ранній Всесвіт, коли галактики були молодшими й у середньому містили менше важких елементів.

За кривою блиску та зміною кольору дослідники дійшли висновку, що найімовірнішою є наднова II типу. Моделювання за допомогою коду STELLA найкраще описує вибух зірки з початковою масою близько 12 мас Сонця , хоча через невелику кількість спостережень можливий ширший діапазон параметрів.

Особливо незвичайним виявилося раннє випромінювання: наднова була дуже гарячою та блакитною. Одне з можливих пояснень — ударна хвиля після вибуху зіткнулася з щільною речовиною, яку зірка встигла викинути незадовго до загибелі. Найкраща модель передбачає наявність близько 0,5 маси Сонця такого навколозіркового матеріалу.

Галактика, в якій стався вибух, порівняно невелика, активно формує нові зірки й бідна на важкі елементи. Саме такі умови дають змогу перевірити, чи відрізнялася загибель масивних зірок у молодому Всесвіті від процесів, які астрономи спостерігають поблизу сьогодні.

Чому це важливо

Більшість наднових, які вдалося детально дослідити, відбулися значно ближче до Землі та в хімічно більш зрілому Всесвіті. SN 2023aeaf дає рідкісну можливість побачити загибель масивної зірки в умовах, характерних для набагато більш ранньої космічної епохи.

Якщо майбутні спостереження підтвердять, що віддалені наднові частіше взаємодіяли з щільною речовиною навколо своїх зірок, це допоможе краще зрозуміти еволюцію масивних зірок і швидкість зореутворення на різних етапах історії Всесвіту.

Однак поки що вибірка наднових із червоним зсувом 3 залишається невеликою. Автори наголошують, що потрібні нові об’єкти та більш щільні серії спостережень, щоб відокремити загальні закономірності раннього Всесвіту від особливостей однієї конкретної зірки.

Джерело

Дослідження: «Analysis of a Type II Supernova Candidate at z = 3.19 from JWST's COSMOS-Web Survey». Автори: Валерія Апарісіо та співавтори. The Astrophysical Journal , 2026, том 1007, випуск 2, стаття 133. Публікація — 20 серпня 2026 року.