Мурахи віком 67 млн років пролили світло на життя предків сучасних видів

05 вересня 2026 р. 02:04

05 вересня 2026 р. 02:04

Дві частково збережені мурахи з канадського бурштину допомогли заповнити прогалину в історії цих комах безпосередньо перед масовим вимиранням, яке знищило непташиних динозаврів. Скам’янілості віком близько 67 млн років виявилися найдавнішими достовірними представниками двох підродин, що існують і сьогодні.

Аналіз також показав, що один із мурашок, ймовірно, влаштовував гнізда на землі. Його пізніші та сучасні родичі в основному живуть на деревах, тому перехід до деревного способу життя міг відбутися вже після вимирання наприкінці крейдяного періоду.

Деталі

Скам'янілості виявили в родовищі бурштину Біг-Мадді на півдні канадської провінції Саскачеван. Близько 67 млн років тому там був заболочений ліс з метасеквоями, папоротями та квітковими рослинами. Комахи потрапили в деревну смолу приблизно за мільйон років до мело-палеогенового вимирання.

Від однієї мурашки збереглася лише частина голови, від другої — неповне тіло. Зразки помістили в епоксидну смолу, відполірували та просканували за допомогою яскравого рентгенівського випромінювання Канадського джерела світла. Мікротомографія з розміром вокселя 1,5 мікрометра дозволила побудувати детальні тривимірні моделі прихованих у бурштині частин тіла.

За будовою дослідники віднесли знахідки до підродин Pseudomyrmecinae та Aneuretinae. Це найдавніші достовірно визначені представники обох груп. Сьогодні псевдомірмецини поширені переважно в тропічних районах Америки, Африки, Азії та Австралії, а підродина Aneuretinae представлена єдиним видом, що мешкає на Шрі-Ланці.

Щоб припустити спосіб життя древніх комах, Елісса Лоуен (Elyssa J. T. Loewen) та її колеги застосували алгоритм машинного навчання Random Forest. Його навчили на будові та екології 170 сучасних видів із 114 родів і 15 підродин. Модель зіставляла форму частин тіла з місцем розташування гнізда, способом пошуку їжі та функціональною роллю мурах.

Для мурахи Pseudomyrmecinae модель дала найбільш стійкий результат: вона, ймовірно, гніздилася на землі. Більш молоді викопні представники цієї групи та більшість сучасних родичів пов’язані з деревами. Автори припускають, що освоєння деревного ярусу могло відбутися після масового вимирання та перебудови наземних екосистем.

Результати для мурахи Aneuretinae були менш надійними через неповну збереженість. Дослідники підкреслюють, що виключення окремих ознак, особливо пов’язаних з органами чуття, помітно знижує точність екологічних прогнозів.

Чому це важливо

У літописі мурах існує значний пробіл між приблизно 72 і 66 млн років тому. Нові зразки показують, що предки сучасних груп вже були екологічно різноманітними незадовго до глобальної катастрофи на межі крейдяного та палеогенового періодів.

Знахідки підтверджують гіпотезу про значне поширення сучасних ліній мурах у пізньому крейдяному періоді одночасно з поширенням квіткових рослин. Після вимирання стародавні групи мурах зникли, а лінії, споріднені з сучасними, стали помітно різноманітнішими та численнішими.

Однак дослідження ґрунтується лише на двох неповних скам’янілостях. Визначення їхніх родинних зв’язків базується на збережених анатомічних ознаках, а реконструкція способу життя є ймовірнісним висновком моделі, а не прямим спостереженням. Потрібні додаткові знахідки з Біг-Мадді, щоб перевірити передбачуваний перехід від наземного життя до деревного.

Джерело

Elyssa J. T. Loewen та співавтори, «Ants (Hymenoptera: Formicidae) preserved in amber shed light on faunal turnover and ecological roles before the end-Cretaceous extinction», Insect Systematics and Diversity, 2026. DOI: 10.1093/isd/ixag027 . Стаття опублікована за ліцензією CC BY 4.0.

Повідомлення про дослідження опубліковано Phys.org із посиланням на Canadian Light Source. Зображення: Loewen et al., Insect Systematics and Diversity, 2026, CC BY 4.0; для обкладинки використано фрагмент вихідної ілюстрації.

Наука