ШІ допоміг зрозуміти, як етруські гробниці могли викликати страх і дезорієнтацію

07 вересня 2026 р. 05:01

07 вересня 2026 р. 05:01

Археологи спробували відтворити не лише зовнішній вигляд, а й можливі відчуття людей усередині двох розписаних етруських гробниць у Тарквінії, Італія. Для цього вони поєднали 3D-моделі, реальні акустичні вимірювання та методи штучного інтелекту.

Дослідження показує, що гробниці, схожі за часом створення, могли давати абсолютно різний сенсорний досвід: одна — більш спокійний і візуально впорядкований, інша — насичений відлунням, різкими візуальними акцентами та можливою дезорієнтацією.

Деталі

Робота Мауріціо Форте (Maurizio Forte) та Жаклін К. Ортолеви (Jacqueline K. Ortoleva) присвячена двом етруським гробницям V століття до н. е. — Tomba del Gallo та Tomba dei Demoni Azzurri. Обидві розташовані в некрополі Монтероцці в Тарквінії та прикрашені сценами бенкетів, музики, процесій і потойбічного світу.

Дослідники створили детальні 3D-моделі приміщень і використали дані акустичних обстежень. Усередині гробниць відтворювали короткі імпульсні звуки та вимірювали, як швидко затухає відлуння і як звук поширюється між камерою та вхідним коридором.

Потім до цих даних додали аналіз візуальної помітності за допомогою ШІ, моделювання маршрутів руху та точок, які найбільше могли привертати погляд. Освітлення розраховували з урахуванням свічок, а не сучасного світла.

У невеликій Tomba del Gallo звук затухав порівняно швидко, а простір, згідно з моделлю, спрямовував увагу на розписи та архітектурні переходи. Автори інтерпретують таке середовище як більш спокійне та впорядковане.

Tomba dei Demoni Azzurri влаштована інакше. Її похоронна камера значно більша, а звук у деяких зонах зберігався набагато довше. Особливо сильним візуальним акцентом виявився синій демон на правій стіні. Згідно з моделлю, поєднання відлуння, обмеженого світла та контрастної фігури могло посилювати відчуття напруги та ускладнювати просторову орієнтацію.

Автори також зіставили ці умови з відомими з сучасної нейронауки реакціями мозку. Однак електричну активність мозку стародавніх відвідувачів, звісно, ніхто не вимірював: йдеться про моделювання можливих реакцій, а не про прямий доказ того, що люди справді відчували конкретні стани.

Чому це важливо

Зазвичай етруські гробниці вивчають насамперед за зображеннями та символікою. Нова робота пропонує розглядати їх як цілісне середовище, де значення могли створювати одночасно архітектура, світло, звук, рух і настінні розписи.

При цьому самі автори підкреслюють експериментальний характер методу. Він не дозволяє «відтворити» суб’єктивний досвід людини V століття до н. е. і не доводить, що будівельники свідомо проектували акустичні чи психологічні ефекти. Модель лише показує, які сенсорні умови створювали реальні розміри приміщень, поверхні та зображення.

Такий підхід може бути корисним і для інших археологічних об’єктів, де важливо зрозуміти не лише те, що люди бачили, а й те, як вони рухалися, що чули та наскільки сильно простір міг впливати на їхнє сприйняття.

Джерело

Дослідження: Maurizio Forte, Jacqueline K. Ortoleva, «Performing Power and Transitional Space: the Use of Acoustics and Multimodal AI in Etruscan Painted Tombs» , Journal of Archaeological Method and Theory, опубліковано 20 серпня 2026 року, DOI: 10.1007/s10816-026-09820-1. Джерело: Phys.org .

Наука