Танення льодовиків може призвести до вивільнення древнього метану: вчені описали «природний фрекінг»

09 вересня 2026 р. 23:16

09 вересня 2026 р. 23:16

Танення льодовиків може вивільняти древній метан: вчені описали «природний фрекінг»

На Шпіцбергені тала вода з невеликого долинного льодовика Валлокрабреен вимиває метан із тріщин у гірських породах і виносить його на поверхню. Дослідники порівнюють цей механізм із природним «фрекінгом»: вода прокладає шлях крізь тріщинувату породу й вивільняє газ, який раніше залишався під льодовиком.

У сезон танення 2021 року весь досліджений басейн міг дати близько 1,0 тонни метану, причому майже дві третини припали на річку, що витікає з-під льодовика. Йдеться не про метан, який мікроби виробили безпосередньо під льодом, а переважно про термогенний газ із геологічних порід, багатих на органіку.

Деталі

Робота проводилася в центральній частині Шпіцбергена. Площа самого льодовика Валлокрабреен становить близько 20 квадратних кілометрів, а всього водозбірного басейну — близько 42 квадратних кілометрів. Основні польові спостереження проводилися влітку 2021 року, додаткові зразки дослідники брали у 2022 та 2023 роках.

У річці, яка дренує льодовик, концентрація розчиненого метану досягала 3170 наномоль на літр — майже у 800 разів вище рівня рівноваги з атмосферою. За розрахунками авторів, за повний сезон танення річка могла винести близько 616 кілограмів метану. Разом із ґрунтовими джерелами та бульбашковими викидами загальна оцінка для басейну склала 1,0 ± 0,3 тонни.

Ізотопний склад метану, а також наявність етану й пропану вказують на термогенне джерело. Льодовик лежить над формацією Каролінеф'єллет (Carolinefjellet), де є багаті на органічну речовину сланці та пісковики, пов'язані з нафтогазоносною системою. Тому автори вважають, що тала вода не стільки утворює метан, скільки вивільняє вже існуючий геологічний газ і переносить його через тріщини до поверхні.

Важливо не поширювати цей результат автоматично на весь архіпелаг. На Шпіцбергені понад 1400 льодовиків, що закінчуються на суші, але в цій роботі детально вимірювали лише один водозбір. Автори припускають, що подібний механізм може діяти й в інших місцях із відповідною геологією, однак масштаб для всього регіону поки що не виміряно.

Чому це важливо

Зазвичай обговорення арктичного метану зосереджується на таненні вічної мерзлоти та болотах. Дослідження вказує на ще один шлях: тала льодовикова вода може прискорювати вивільнення геологічного метану з порід. Якщо танення посилюється, таких шляхів потенційно стає більше — це один із можливих позитивних зворотних кліматичних ефектів.

Але оцінку в одну тонну не можна вважати точним виміром усіх викидів навіть для Валлокрабреєна. Дослідники називають її консервативною: вони не змогли врахувати всі ґрунтові джерела, а частина метану могла вийти з річки ще до точки відбору проб. Ранню та пізню частини сезону також довелося оцінювати за температурою та стоком. Крім того, вік самого газу безпосередньо не датували: «давнім» його називають тому, що його походження пов’язане з геологічними, термогенними запасами в породах.

Джерело

Gabrielle E. Kleber, Leonard Magerl, Alexandra V. Turchyn та ін. Proglacial methane emissions driven by meltwater and groundwater flushing in a high-Arctic glacial catchment. Biogeosciences, 22, 659–674, 2025. DOI: 10.5194/bg-22-659-2025 .

Рецензована стаття опублікована 6 лютого 2025 року. Офіційний матеріал Центру iC3 при UiT The Arctic University of Norway: «Glacial fracking»: A hidden source of Arctic greenhouse gas emissions .

Наука