Меркурій виявився стиснутим сильніше, ніж очікували вчені

15 вересня 2026 р. 21:46

15 вересня 2026 р. 21:46

Меркурій, найменша планета Сонячної системи, виявився стиснутим сильніше, ніж вважали раніше. За новими оцінками, його діаметр зменшився не на 4-16 км, а до 23 км , а частину характерних «зморшок» на поверхні приховали відкладення уламків від ударних кратерів. Про це повідомляє команда Інституту досліджень космосу Німецького аерокосмічного центру, на яку посилається Sci.News .

Як Меркурій «зморщився» під час охолодження

Як і інші кам’янисті планети, Меркурій сформувався близько 4,5 млрд років тому внаслідок серії потужних зіткнень між астероїдами та протопланетними тілами. Ці удари нагріли його надра, і відтоді планета поступово втрачає тепло.

У міру охолодження внутрішня частина Меркурія стискалася, подібно до того, як здувається повітряна куля на холоді. Зовнішні тверді шари реагували на це стиснення, утворюючи тектонічні структури — уступи, хребти та зморшки, які фіксують глобальне скорочення планети.

«Визначення того, наскільки зменшився радіус Меркурія внаслідок охолодження, є ключем до розуміння його геодинамічної еволюції», — пояснює провідний автор роботи доктор Гаку Нішіяма (Gaku Nishiyama) з колегами. Таке зменшення оцінюють за так званими скорочувальними структурами — розломами, що відображають глобальне стиснення.

Сліди стиснення, які приховала «шорстка» поверхня

Дослідники зазначають, що спостережуваний розподіл цих тектонічних форм по поверхні Меркурія виявився неоднорідним і не відповідає рівномірній картині, яку очікували б при глобальному охолодженні. Одна з гіпотез полягала в тому, що частину структур просто замаскували пізніші геологічні події, насамперед відкладення викинутого матеріалу від ударних кратерів.

Щоб перевірити цю ідею, команда використала шорсткість поверхні як показник її «свіжості». У дослідженні поєднали попередні карти тектонічних ознак стиснення з новими глобальними картами шорсткості поверхні Меркурія.

Аналіз показав, що в найбільш шорстких, «молодших» за виглядом ділянках планети видно менше зморшок та уступів. Це вказує на те, що частина тектонічних структур могла бути прихована або зруйнована подальшими ударами та переформуванням поверхні.

Нове оцінювання: до 23 км втрати діаметра

Далі вчені використали дані з менш порушених ділянок, де тектонічні структури збереглися краще, щоб оцінити, яке стиснення було потрібне для формування спостережуваних уступів і хребтів. Потім ці оцінки екстраполювали на всю планету, включно з «проблемними» шорсткими зонами.

Розрахунки показали, що відсутні або замасковані структури в шорстких областях можуть означати додаткові 10–30% стиснення порівняно з попередніми оцінками. У підсумку загальна зміна діаметра Меркурія за час його існування могла досягати до 23 км , а не 4–16 км, як вважалося раніше.

За словами доктора Нішіями, приблизно 30-відсоткове збільшення оцінки стиснення виглядає дещо несподіваним, але водночас добре узгоджується з фізичними моделями охолодження планети.

Що це означає для розуміння надр Меркурія

Оновлена оцінка стиснення зближує спостереження з теоретичними прогнозами, заснованими на фізиці охолодження кам’янистих планет. Це свідчить, що вчені стали ближчими до реалістичного опису того, що відбувається всередині найменшої кам’янистої планети Сонячної системи.

Результати роботи опубліковані в журналі Geophysical Research Letters у статті під назвою «Underestimation of Planetary Contraction Due To Obscuration by Surface Roughness: The Case of Mercury». Вони можуть стати основою для подальших досліджень внутрішньої будови Меркурія та уточнення моделей його теплової та тектонічної еволюції.

Наука