Хмар над Європою стає менше. Як це впливає на людей, з’ясували вчені

16 вересня 2026 р. 17:27

16 вересня 2026 р. 17:27

Дослідження за участю Інституту геофізики Польської академії наук показує, що головним чином це зумовлено зменшенням хмарності, а не змінами озонового шару.

Як раніше повідомляли європейські метеорологічні станції, кількість ультрафіолетового випромінювання біля поверхні Землі збільшується. Однак досі було невідомо, чи пов’язано це з локальними умовами, чи є частиною більш масштабної зміни. Тому міжнародна група дослідників об’єднала результати 40 обсерваторій, розташованих від півдня Іспанії до півночі Фінляндії. Усі вони надали дані за 2013–2022 роки. Результати опубліковано в науковому журналі «Photochemical & Photobiological Sciences», пише РАР.

Дослідників цікавило не все ультрафіолетове випромінювання, а насамперед та його частина, яка може спричинити еритему, тобто почервоніння шкіри. Виміряне випромінювання відповідним чином «зважували»: коротші хвилі UV-B, що мають більшу біологічну ефективність, мали в розрахунках більше значення, ніж більша частина UV-A. Таким чином було отримано добові дози, що характеризують здатність випромінювання викликати еритему, а не загальну експозицію шкіри ультрафіолетовими променями.

Зміни не скрізь мали однаковий масштаб, але на більшості станцій тенденція була однаковою. У 26 із 40 місць середньорічна доза ультрафіолетового випромінювання, здатного викликати еритему, збільшувалася на 0,46–2,62 відсотка на рік. За досліджуване десятиліття це означало зростання приблизно на 4,6–26 відсотків. На 38 із 40 станцій зростання спостерігалося щонайменше в одному місяці року: середні дози УФ, виміряні в одному й тому ж місяці, збільшувалися в наступні роки досліджуваного періоду. При цьому на жодній станції не було зафіксовано вираженої тенденції до зниження.

Польщу в дослідженні представляли Агнешка Червінська та Януш Кшишцин з Інституту геофізики Польської академії наук. Вимірювання, що проводилися в Бельську на Мазовії, показали, що доза ультрафіолетового випромінювання, здатного викликати еритему, в середньому збільшувалася на 0,66 відсотка на рік. Оскільки там проводяться спостереження з 1976 року, дослідники змогли порівняти послідовні десятирічні періоди. Виражена тенденція до зростання з’явилася лише в даних за 2013–2022 роки.

Чим спричинені ці зміни? Причиною могло бути зменшення вмісту озону в атмосфері, оскільки озон затримує все UV-C та значну частину UV-B. Однак у досліджуваний період його загальний вміст не змінився настільки, щоб пояснити збільшення доз UV біля поверхні Землі. Набагато помітніше це супроводжувалося збільшенням тривалості сонячного сяйва, тобто часу, протягом якого до поверхні доходить досить сильне пряме сонячне світло. У поєднанні з даними про загальне сонячне випромінювання це вказує на зменшення хмарності як на головну причину зростання рівня УФ-випромінювання. Вплив дрібних зважених частинок у повітрі, зокрема пилу та компонентів забруднення, виявився при цьому слабкішим за вплив хмарності.

На дозу УФ впливають не тільки географічна широта, пора року та висота Сонця над горизонтом, а й те, наскільки часто його закривають хмари. Більша кількість ясних днів означає більше можливостей проводити час на вулиці й водночас вищу сумарну дозу опромінення шкіри.

Вчені показують можливий масштаб наслідків, але роблять це з великою обережністю. Згідно зі спрощеною моделлю, збільшення річної дози на 11 відсотків після певного латентного періоду могло б призвести приблизно до 24-відсоткового зростання частоти немеланомних ракових захворювань шкіри. Однак це не є точним прогнозом, оскільки реальний ризик також залежить від віку населення, часу, проведеного на відкритому повітрі, одягу та використання засобів захисту від сонця.

Сам аналіз охоплює лише десять років. Його не можна автоматично екстраполювати на майбутнє. Він також не дає відповіді на питання, чому над Європою зменшилася хмарність.

Наука