Закони проти алгоритмів. Чому Франції не вдалося заборонити соцмережі підліткам і чому психологи не впевнені, що така заборона взагалі потрібна

20 вересня 2026 р. 16:03

20 вересня 2026 р. 16:03

«Якщо підлітки з депресією більше сидять у TikTok, то саме він і є причиною депресії», — такі висновки роками ширилися в інтернеті: як у постах тих самих соцмереж, так і в заголовках медіа та навіть висновках деяких досліджень. Вони ж повпливали на те, що у Франції вирішили заборонити соцмережі для дітей до 15 років, а багато країн Європи планує повторити цей досвід.

Однак такі обмеження не враховують можливого зворотного зв’язку: підлітки з депресією, які недоотримують підтримку в реальному житті, починають шукати її в соціальних мережах. Разом із психологинею Дариною Димовою розібралися, чому проста заборона соцмереж не допоможе розв’язати цю проблему та що психологи пропонують натомість.

GIPHY

Чому Франція хоче заборонити соцмережі підліткам?

21 липня 2026 року французький парламент ухвалив закон, який передбачав заборону соціальних мереж для підлітків до 15 років. Однак уже 14 серпня Конституційна рада Франції визнала цю ключову норму неконституційною, вирішивши, що така заборона непропорційно обмежує свободу вираження та комунікації неповнолітніх, тоді як обов'язкова перевірка віку загрожує приватності всіх користувачів. Президент Франції Еммануель Макрон доручив уряду підготувати нову, юридично стійку версію обмеження до весни 2027 року.

Франція прагне повторити австралійський прецедент і стати першою країною Європи, яка законодавчо обмежить доступ неповнолітніх до платформ. Своєю чергою, результати першого року дії заборони в Австралії виявилися неоднозначними: кількість акаунтів у дітей зменшилася, але підлітки легко обходять вікові обмеження, використовуючи документи своїх батьків або VPN.

Дискусія навколо законопроєкту тривала майже рік. У її центрі нагальне питання: чи є вікова заборона адекватною відповіддю на ризики соціальних мереж для психічного здоров'я підлітків. Вагомим аргументом став масштабний звіт французької Агенції з безпеки харчових продуктів, довкілля та праці (ANSES) на основі пʼятирічного аналізу понад тисячі досліджень. Його висновки підтвердили побоювання щодо низки ризиків для психічного здоров'я підлітків. Водночас самі автори звіту зробили стриманіший висновок, ніж політики. Вони не рекомендують забороняти соціальні мережі, а закликають змінити їхню архітектуру: алгоритми рекомендацій, нескінченну стрічку, систему сповіщень.

Така позиція, підтримана частиною французького уряду, видається парадоксальною лише на перший погляд. Вона спирається на зміни, які за останнє десятиліття відбулися в самій психологічній науці. Якщо навіть один із найбільших оглядів досліджень не говорить про просту причинність, то чи правильно ми взагалі формулюємо запитання? Можливо, проблема полягає не лише у соціальних мережах, а й у тому, як весь цей час ми досліджували їх вплив?

Суперечка про курку та яйце в психології

Найпоширеніша гіпотеза виглядає спокусливо простою: якщо підлітки з депресією проводять більше часу в TikTok, отже TikTok і є причиною депресії. Саме так будували заголовки багатьох медіа й нерідко тлумачили результати психологічних досліджень. Однак проблема полягає в тому, що кореляція , тобто статистичний звʼязок між двома факторами, майже ніколи не відповідає на запитання про напрямок причинності: який із них є причиною, а який — наслідком.

Людина може користуватися соціальними мережами через вже наявні психологічні труднощі, а не навпаки. Або обидва процеси можуть одночасно підсилювати один одного. Наприклад, у підлітків з тривожністю часто виникають складнощі з самостійною регуляцією емоцій і для них TikTok є методом копінгу , тобто подолання негативних емоцій.

Саме ця проблема стала однією з центральних тем сучасної методології психології. У своїй книзі «Сім смертних гріхів психології» Кріс Чемберс описує один із них, вибіркову звітність: дослідники й медіа значно частіше повідомляють про результати, які підтверджують привабливу історію, ніж про ті, що її ускладнюють або спростовують. Так суспільство отримує враження, ніби наука вже давно встановила однозначну причинність там, де насправді йдеться лише про статистичні асоціації.

Сьогодні дедалі більше досліджень описують не лінійну причинність, а двоспрямований зв'язок, коли одна змінна стає водночас і причиною, і наслідком іншої. Саме тому кореляція не дозволяє встановити напрямок впливу. Відповісти на це запитання можна завдяки довготривалим дослідженням й іншим дизайнам, здатним відокремити причину від наслідку.

Підсилене алгоритмами замкнуте коло

Одним із найкраще описаних прикладів замкнутої петлі соціальних мереж є розлади харчової поведінки . Підліток, уже незадоволений власним тілом, починає шукати контент про худорлявість. Алгоритм інтерпретує це як інтерес і поступово насичує стрічку дедалі більшою кількістю матеріалів, що підсилюють це незадоволення. Instagram чи будь-яка інша платформа не створює розлад харчової поведінки, але може стати механізмом його підтримання й посилення.

Історія Керолайн Козіол показує , як ця петля може працювати в реальному житті. Під час пандемії ковіду 15-річна плавчиня, яка виступала на змаганнях, почала шукати в Instagram і TikTok домашні тренування та «здорові» рецепти, щоб не втратити форму. Її запити не стосувалися схуднення, але за кілька тижнів стрічка наповнилася відео худих фітнес-інфлюенсерок і низькокалорійними рецептами.

Те, що спочатку було способом залишатися у формі під час вимушеної перерви у спорті, поступово перетворилося на постійне порівняння власного тіла з іншими. Згодом змінилася не лише її стрічка, а й поведінка: Керолайн почала різко обмежувати харчування, годинами тренуватися і за рік втратила майже 14 кілограмів. Навіть під час лікування розладу харчової поведінки алгоритм продовжував підкріплювати її думки контентом, пов'язаним із ним. Пізніше, відкривши телефони разом з іншими пацієнтками клініки, вона побачила, що їхні стрічки майже ідентичні: ті самі автори, той самий контент.

Керолайн не може назвати один пост, який спричинив її розлад. Проблемою, за її словами, був постійний потік таких матеріалів. Один пошук давав алгоритму сигнал для наступного, і соціальна мережа поступово ставала механізмом, що підтримував і посилював її вразливість.

Найбільше страждають вже вразливі

Утім, навіть двоспрямований зв'язок не є остаточною відповіддю. Як пояснити, чому одна й та сама платформа для одних підлітків майже не пов'язана із негативними наслідками, а для інших стає фактором розвитку депресії, розладів харчової поведінки чи самопошкодження?

У цьому сенсі соціальні мережі дедалі менше нагадують ізольований цифровий простір і дедалі більше — продовження офлайн-життя. Кібербулінг нерідко стає продовженням шкільного цькування. Контент про схуднення накладається на вже сформоване незадоволення власним тілом. Хронічне недосипання повʼязують із погіршенням емоційної регуляції, а воно, своєю чергою, збільшує час, проведений у стрічці.

Саме тому у звіті ANSES окремо описують групи підвищеної вразливості. До них належать підлітки з клінічними факторами ризику — тривожністю , депресією, розладами харчової поведінки, РДУГ, тривожною прив'язаністю, алекситимією, низькою самооцінкою — а також ті, хто переживає насильство чи сімейні конфлікти. Окремо згадують дівчат та ЛГБТК+ молодь, які частіше стикаються із кібербулінгом, соціальним порівнянням та гендерними стереотипами.

Цей принцип працює в обидва боки. Регулярний сон, сімейне середовище, де можна попросити про підтримку, можливість обговорювати цифровий досвід із дорослими, критичне ставлення до контенту та альтернативні способи емоційної регуляції дослідники повʼязують зі зниженою вразливістю навіть за однакового часу користування платформами. Саме тому значна частина рекомендацій ANSES адресована не підліткам, а батькам, школам і самим цифровим платформам.

Чи можуть вікові обмеження захистити психічне здоров'я?

Прихильники вікової заборони виходять із досить простого принципу: якщо підлітковий мозок ще розвивається, а цифрові платформи навмисно експлуатують систему винагороди, то логічно обмежити контакт дітей із таким середовищем.

Соціальні мережі дедалі частіше порівнюють не з нейтральною технологією, а з продуктом, дизайн якого навмисно оптимізований для максимального утримання користувача. Саме тому французька дискусія дедалі більше зміщується від відповідальності окремих батьків до відповідальності платформ, які за ухваленим законом мали би платити штрафи , якщо не відповідатимуть вимогам для безпеки неповнолітніх.

Утім, чимало психологів заперечують не саму проблему, а спосіб її розв'язання. Якщо соціальні мережі здебільшого посилюють уже наявну психологічну вразливість, то проста заборона не усуває її причин. Підліток із тривожністю, депресивними симптомами чи сімейними конфліктами залишиться вразливим незалежно від того, чи має він акаунт в Instagram.

Саме тому у рекомендаціях ANSES значно більше уваги приділено зміні дизайну платформ, цифровій освіті, роботі зі школами та батьками, ніж власне віковим обмеженням.

Чи змінюється вплив соціальних мереж після підліткового віку?

Для дорослих картина ще менш однозначна, ніж для підлітків. Як це часто трапляється в науці, універсальної відповіді не існує: соціальні мережі можуть бути як джерелом соціальної підтримки, так і простором інформаційного перевантаження.

Для багатьох літніх людей вони стали способом підтримувати зв'язок із родиною та брати участь у житті спільнот. Обмеження, накладені віком та здоровʼям, більше не мусять визначати їхню участь у житті соціуму.

Крім того, науковці виявили, що регулярне користування цифровими технологіями пов'язане з меншим ризиком погіршення розумових здібностей. Вони навіть запропонували поняття «технологічного резерву» — за аналогією з когнітивним резервом. Ідея проста: взаємодія з цифровими технологіями може підтримувати роботу мозку через постійне навчання, розв'язування нових завдань та навігацію в інформаційному просторі.

Результати досліджень цифрового детоксу також не доводять однозначну користь відмови від соціальних мереж. Наприклад, експеримент із двотижневим відключенням мобільного інтернету справді показав покращення уваги та психологічного самопочуття, що узгоджується з вищезазначеним. Хоча одне дослідження саме по собі не доводить загальну закономірність, воно радше ілюструє, що визначальним виявляється не сам факт існування цифрових технологій, а психологічний контекст, у якому людина з ними взаємодіє.

Майбутнє соцмереж у Європі

Французька дискусія показує, що питання не зводиться до простого поняття заборони. Соціальні мережі можуть як посилювати психологічну вразливість підлітків, так і полегшувати її наслідки, але їхній вплив залежить від контенту, алгоритмів і життєвого контексту. Тому більшість психологів вважає, що головне питання — не лише з якого віку дозволяти соцмережі, а як зробити самі платформи безпечнішими для дітей.

Водночас Єврокомісія вже 17 вересня запропонувала Європейському парламенту та Європейській раді прийняти закон, що не даватиме дітям до 13 років користуватися соціальними мережами, а до 15 років — створювати власні акаунти. У проміжні два роки батьки або опікуни зможуть створити для дитини відгалуження власного акаунту, контролюючи контент, який вона бачить, і людей, із якими спілкується, а також обмежуючи час у соціальних мережах до години на добу.

За задумом Єврокомісії, соціальні мережі та платформи з відео мають самі доводити відповідній комісії, що вони є безпечними для дітей і підлітків. Зокрема, їм буде заборонено використовувати персоналізовану стрічку, що затягує гортати далі, а саме гортання не зможе бути нескінченним. Додатково в проєкті закону обговорили питання штучного інтелекту: усі пов’язані з ним функції мають бути за замовчуванням вимкнені під час завантаження застосунку та реєстрації акаунту, а ШІ-компаньйони та чатботи не мають симулювати міжособистісні стосунки так, щоб це призводило до емоційної прив’язаності. Це обмеження пов’язане з випадками , коли спілкування зі штучним інтелектом призводило до самогубств серед підлітків.

Єврокомісія заявила, що такі зміни допоможуть батькам бути більш залученими в житті їхніх дітей у соціальних мережах, водночас посилюючи відповідальність творців соціальних мереж.

Однак приклад Австралії показує, що навіть після прийняття заборон підлітки не обов’язково будуть їх дотримуватися. Тож чи допоможе обмеження соцмереж покращити психологічне здоров’я підлітків, якщо не поєднувати його з іншими методами профілактики, — покаже час.

Наука