NASA виявило на Місяці новий кратер завширшки 222 метри

21 вересня 2026 р. 19:27

21 вересня 2026 р. 19:27

Апарат NASA Lunar Reconnaissance Orbiter виявив на Місяці свіжий кратер діаметром 222 метри та глибиною близько 43 метрів. Згідно з повідомленням NASA , воронка утворилася між 11 квітня та 22 травня 2024 року внаслідок удару уламка астероїда або комети.

Кратер отримав назву Макгетчин на честь дослідника Місяця Томаса Макгетчина. За розрахунками, зіткнення такого масштабу відбувається на Місяці приблизно раз на 132 роки. Сам удар не було зареєстровано в момент події: його наслідки виявили пізніше під час порівняння знімків поверхні.

Деталі

Роберт Вагнер, фахівець з обробки зображень системи камер LRO, помітив незвично яскраву пляму з темним ореолом 24 жовтня 2025 року. Він перевіряв глобальну карту змін, складену з сотень кадрів ширококутної камери, знятих у різні роки.

Програма виділяла ділянки, де поверхня змінилася, але давала й безліч помилкових сигналів через відмінності в освітленні та тінях. Сліди Макгетчина виявилися настільки великими, що різко виділялися серед звичайних позначок. Яскрава пляма на глобальній карті була не самою воронкою, а матеріалом, викинутим під час удару.

До появи кратера цю ділянку фотографували кілька разів. Після знахідки команда направила на неї вузькокутну камеру, здатну розрізняти деталі розміром приблизно один метр. Нові кадри та стереозйомка дозволили побудувати модель рельєфу.

Середній діаметр кратера становив 222 метри, глибина — 43 метри. Його вал у середньому підноситься приблизно на вісім метрів над колишньою поверхнею. Схили мають середній нахил близько 24°, а на окремих ділянках сягають майже 40°.

Дослідники не знають точно, чи був об’єкт, що впав, кам’яним уламком астероїда чи крижаною кометою. За попередньою оцінкою, його розмір міг бути порівнянним із будівлею висотою від трьох до шести поверхів. Детальний розрахунок розмірів та енергії ударного тіла автори планують представити окремо.

Макгетчин розташований на межі двох геологічних областей: темних базальтів місячного моря та світлішої стародавньої анортозитової кори височин. Удар викинув назовні породи з глибини не менше 20 метрів і зробив відмінності між матеріалами більш помітними.

Сліди події виявилися набагато ширшими за саму воронку. Зміни поверхні виявили на відстані понад 100 кілометрів. Аналіз малюнка викидів вказує, що частина речовини вилітала під більшими кутами, ніж передбачали поширені моделі початкової стадії утворення кратерів.

Тепловий прилад Diviner зафіксував навколо Макгетчина холодну область діаметром близько семи кілометрів. Місячної ночі вона приблизно на 9 °C холодніша за навколишню місцевість. Вчені пояснюють це тим, що удар розпушив реголіт: менш щільний ґрунт гірше утримує накопичене вдень тепло.

Два дослідження в Science Advances розглядають різні аспекти події. Команда Марка Робінсона описала геометрію кратера та поширення викидів, а група Девіда Пейджа досліджувала теплову аномалію та зміни реголіту далеко від краю воронки.

Чому це важливо

Макгетчин — рідкісна можливість вивчити великий місячний удар, для якого існують якісні знімки поверхні до та після події. Це дозволяє перевірити моделі утворення кратерів не лише за стародавніми структурами, зміненими подальшими процесами.

Результати показують, що небезпечна зона не обмежується краєм воронки. Високошвидкісні частинки можуть долітати на десятки кілометрів, а розпушення ґрунту — змінювати його теплові та механічні властивості. Ці дані важливі при виборі майданчиків і проєктуванні довговічної інфраструктури на Місяці.

Для роверів зміна щільності реголіту може означати інше зчеплення коліс із поверхнею. Для посадкових апаратів, житлових модулів і наукових приладів потрібно враховувати ризик потрапляння частинок від віддалених зіткнень, навіть якщо сам кратер виник далеко від бази.

LRO працює на місячній орбіті з 2009 року. За час місії вчені виявили щонайменше тисячу нових кратерів і близько 100 тисяч інших змін, пов’язаних з ударами та викидами. Більшість подій набагато менші за Макгетчин і не помітні на глобальних картах.

Новий об’єкт не слід плутати з 18-метровим кратером, який з’явився після падіння ступені Falcon 9 у серпні 2026 року. Макгетчин утворився природним шляхом більш ніж два роки тому і приблизно втричі перевершує попереднього рекордсмена серед великих свіжих кратерів, виявлених LRO.

Оцінка частоти — один подібний удар приблизно раз на 132 роки — ґрунтується на моделях кратероутворення, а не на тривалому ряді безпосередніх спостережень. Тому її слід розуміти як статистичне очікування з невизначеністю, а не як точний графік майбутніх подій.

Джерело

Mark S. Robinson та співавтори. A new 222-m diameter lunar crater . Science Advances, 2026. DOI: 10.1126/sciadv.aeh7812.

David A. Paige та співавтори. Новий місячний кратер свідчить про значні зміни дистального реголіту . Science Advances, 2026, том 12, випуск 38. DOI: 10.1126/sciadv.aeh9568.

Додаткові дані та опис знімка: Видовищний кратер МакГетчін , камера Lunar Reconnaissance Orbiter; матеріал Phys.org .

Наука