Динозаври Зімбабве відрізнялися від видів у ПАР: 7 фактів

12 жовтня 2026 р. 21:01

12 жовтня 2026 р. 21:01

Динозаври, які жили близько 210 млн років тому на території сучасного Зімбабве, не обов’язково належали до тих самих видів, що й їхні сусіди на півдні Африки. Дослідження решток нового виду Musango matusadonaensis показало, що стародавні екосистеми регіону були різноманітнішими, ніж вважалося раніше. Результати опубліковано в журналі Journal of Systematic Palaeontology .

Один з авторів роботи, палеонтолог Пол Барретт (Paul Barrett), знову звернувся до цієї знахідки у статті The Conversation, передрукованій Phys.org 10 жовтня 2026 року . Це не нове жовтневе відкриття: наукова стаття про Musango вийшла ще 28 липня. Розповідаємо про сім фактів щодо динозавра та про те, чому вчені переглядають історію Південної Африки.

Деталі

1. Musango жив у пізньому тріасі — задовго до знаменитих гігантів

Породи формації Pebbly Arkose, в яких виявили останки Musango, сформувалися приблизно 210 млн років тому, у пізньому тріасовому періоді. Динозаври тоді вже розселялися по суші, але ще не панували в більшості наземних екосистем. Саме ця епоха важлива для розуміння того, як з’явилося подальше різноманіття групи.

Musango належить до завроподоморфів — еволюційної гілки, серед пізніших представників якої з’явилися величезні довгошиї динозаври, зокрема диплодоки. Однак сам Musango, судячи з кісток кінцівок, пересувався переважно на двох задніх ногах.

2. Тварина досягала близько 4,5 метра, але залишалася порівняно легкою

Дослідники оцінюють довжину Musango приблизно в 4,5 метра , а масу — приблизно в 222 кілограми . Розрахунок маси за окружністю кісток ніг має діапазон невизначеності: від 165 до 278 кг при 95-відсотковому довірчому інтервалі. Тому цифру 222 кг не можна сприймати як точне вимірювання ваги вимерлої тварини.

За кістковою тканиною палеонтологи встановили, що знайденому динозавру було не менше восьми років. Він перебував на пізній підлітковій або дорослій стадії розвитку і ріс уже помітно повільніше. На одній кістці також є ознаки загоєного ушкодження або запального процесу; точну причину встановити неможливо.

3. Череп відсутній, тому раціон харчування залишається невідомим

Скелет зберігся неповністю: вчені знайшли хребці, елементи плечового та тазового поясів, частини передніх і задніх кінцівок, але черепа серед останків немає . З цієї причини неможливо безпосередньо дослідити форму зубів або щелеп Musango і точно встановити його раціон.

Близькі родичі цього виду, ймовірно, харчувалися рослинами або були всеїдними. Це дозволяє припустити подібний раціон у Musango, але не доводить його. Зовнішній вигляд голови та шкіри на художніх реконструкціях також залишається гіпотетичним.

4. Останки зібрали під час експедицій з плавучої бази

Кістки Musango знайшли у 2018 році на березі сучасного озера Каріба, неподалік від острова Мусанго, на території національного парку Матусадона. Дослідження проводила міжнародна команда фахівців із Зімбабве, ПАР та Великої Британії. Експедиції 2017 та 2018 років використовували плавучу базу, щоб діставатися до віддалених ділянок узбережжя.

Лондонський Музей природної історії зазначає, що дослідникам доводилося враховувати присутність сучасних крокодилів, бегемотів і слонів. Саме озеро Каріба — штучне і не існувало за часів динозаврів. Тоді в цих місцях протікали стародавні річки, які залишили червоні пісковики та аргіліти з викопними рештками.

5. Поруч мешкав інший вид динозавра — Musankwa

У тих самих пізньотріасових породах Зімбабве раніше було знайдено Musankwa sanyatiensis, описаного у 2024 році. Палеонтологи розрізняють Musankwa та Musango за будовою кісток ніг та іншими особливостями. Musankwa був більшим: його вага оцінюється приблизно в 550 кг проти приблизно 220 кг у Musango.

Філогенетичний аналіз — порівняння ознак для відновлення еволюційної спорідненості — відносить обидва види до близьких представників Unaysauridae. При цьому автори первинної статті застерігають, що статистична підтримка точного місця цих видів на еволюційному дереві є слабкою . Тому родинні зв’язки продовжують уточнювати.

6. Поки що немає підтверджених спільних видів динозаврів із басейном Кару

Раніше дослідники припускали тісний зв’язок між пізньотріасовими фаунами Зімбабве та сусідньої Південної Африки. Але в сучасній колекції із Зімбабве виділяються види, яких не знаходили в порівнянних за віком шарах основного басейну Кару (ПАР). Як зазначають автори дослідження, на даний момент підтверджених спільних видів динозаврів у цих порівнюваних комплексах немає .

Це не означає, що стародавні тварини ніколи не перетинали кордон нинішніх країн: сучасних державних кордонів тоді не існувало. Крім того, відомі колекції скам’янілостей є неповними. Нові знахідки можуть змінити перелік видів та ступінь схожості між територіями.

7. Стародавні річки та клімат могли розділяти екосистеми

Окрім динозаврів, у породах Зімбабве виявили останки двоякодихаючих риб і фітозаврів — великих водних рептилій, що зовні нагадували крокодилів. За даними досліджень осадових порід і рослинних решток, тут існували постійні водотоки та смуги рослинності вздовж річок. У відкладах Південно-Африканської Республіки, подібних за віком, ці тварини рідкісні або відсутні.

Одна з гіпотез пов’язує ці відмінності з географічною широтою, вологістю та кількістю постійних водойм. Територія нинішнього Зімбабве розташовувалася північніше, ближче до екватора. Однак для перевірки цього пояснення вченим необхідно точніше зіставити вік шарів та їхні природні умови, а також знайти нові скам’янілості по обидва боки сучасного кордону.

Чому це важливо

Нова робота змінює уявлення про раннє поширення динозаврів по Гондвані — величезній стародавній суші, що об’єднувала, зокрема, Африку, Південну Америку, Антарктиду та інші території. Навіть у межах порівняно близьких районів тваринний світ міг відрізнятися: розвиток динозаврів не зводився до одночасної появи однакових видів повсюди.

Однак масштаб відмінностей поки що обмежений складом знайдених скам’янілостей. Дослідження в Зімбабве проводилися не так інтенсивно, як на відомих ділянках Південної Африки, а точність датування деяких порід потребує вдосконалення. Кліматичне пояснення є правдоподібним, але залишається гіпотезою, яку потрібно перевіряти подальшими розкопками.

Джерело

Пол М. Барретт (Paul M. Barrett) та співавтори. Новий динозавр-зауроподоморф із формації Pebbly Arkose (Верхній тріас: Норіан) у Карібі, Зімбабве . Journal of Systematic Palaeontology, 2026, том 24, стаття 2678610; опубліковано онлайн 28 липня 2026 року. DOI: 10.1080/14772019.2026.2678610.

Додатково: Музей природної історії в Лондоні, повідомлення від 29 липня 2026 року ; Пол Барретт, The Conversation / Phys.org, авторське пояснення результатів від 10 жовтня 2026 року . Фінансування, зазначене авторами наукової статті: Science Innovation Fund Музею природної історії, Swiss National Science Foundation, GENUS Centre of Excellence in Palaeosciences, PAST та гранти NRF ПАР. Автори не заявили про конфлікт інтересів. Дані перевірено 12 жовтня 2026 року.

Наука