Листи розкрили роль багдадських торговців в історії стародавнього Кіша

13 жовтня 2026 р. 21:29

13 жовтня 2026 р. 21:29

За музейними колекціями клинописних табличок із стародавнього Кіша стояли не лише іноземні експедиції. Архівні листи показують, як іракські торговці організовували постачання знахідок, допомагали розкопкам і брали участь у вивезенні старожитностей в обхід османської влади. Нове дослідження повертає цих людей в історію вивчення міста.

Роботу Надії Айт Саїд-Ганем (Nadia Ait Said-Ghanem) опублікував журнал Iraq . Вона зіставила листування торговців із хронологією розкопок та відомостями про музейні колекції.

Деталі

Що вдалося прочитати в музейних архівах

У центрі дослідження — торговець Ібрагім Еліас Жежу (Ibrahim Elias Gejou, 1868–1942), який пов’язував ринок старожитностей Іраку з європейськими та американськими покупцями. Його брат Ісаак працював у Багдаді, а сам Ібрагім переїхав до Парижа.

Дослідниця вивчила три архівні групи. У Британському музеї вона нарахувала 593 документи Жежу, переважно листи за 1895–1940 роки; у Єльській вавилонській колекції — 312 за 1911–1937 роки. У Луврі збереглася окрема група з 35 листів за березень 1912 — квітень 1913 року: листування французького ассиріолога Анрі де Женуйяка (Henri de Genouillac) із Жежу та іншими торговцями. Не всі ці листи написані самим Жежу або адресовані йому.

Це архівне дослідження, а не нові розкопки. Авторка шукала прямі згадки про Кіш, дати відправлень, кількість предметів та імена учасників угод.

Таблички продавали ще до французької експедиції

24 листопада 1909 року Жежу повідомив Британському музею про 124 таблички з місця, яке назвав Hum-mer. Авторка ототожнює його з Телль-Ухайміром — одним із пагорбів стародавнього Кіша. Власник просив за партію 200 фунтів, а чотири таблички торговець надіслав поштою для огляду. У підсумку 80 старовавилонських листів із цієї партії опинилися в Британському музеї.

За оцінкою дослідниці, такі поставки свідчать про самостійні роботи іракських команд ще до приїзду французької місії в 1912 році. Листування вказує на місцеві розкопки в 1909–1913 роках і, можливо, у 1914-му. Торгівля тривала й після від’їзду Женуйяка.

Як знахідки переправляли до Парижа

Дозвіл французької експедиції не надавав права вивозити знахідки: він дозволяв робити малюнки та зліпки. Згідно з дослідженням, домовленості з торговцями порушували чинну османську заборону на експорт старожитностей.

Женуйяк відбирав предмети й через посередника відправляв їх Олександру Мессайє (Alexander Messayeh) до Багдада. Той переправляв посилки Жежу до Парижа. У листі від 15 березня 1912 року Мессайє обговорював можливість приховувати цінні знахідки від османського наглядача. Він також допомагав виплачувати гроші сім’ям працівників експедиції.

Інші торговці купували таблички на місцевому ринку. У травні 1912 року Джордж Хайят (George Khayat) писав про відправку Жежу 474 табличок із Кіша. Вони були оформлені на імена двох його знайомих, хоча, судячи з листа, належали йому самому. Автор розглядає це як частину практики обходу контролю під час вивезення.

Чому це важливо

853 таблички в листах — і 279 у музейних даних

У листуванні за 1909–1935 роки авторка нарахувала прямі згадки про 853 клинописні таблички з Кіша. Великі змішані партії з кількох міст вона виключила: визначити кількість кішських предметів у них неможливо.

Для порівняння використано дані Cuneiform Digital Library Initiative, зібрані на початку 2025 року. У них зазначено щонайменше 3475 музейних табличок, що походять із Кіша, але лише 279 пов’язані з неофіційними розкопками та купівлею на ринку старожитностей.

Різниця у 574 предметах не означає, що стільки табличок фізично зникло. Можливе пояснення — втрата відомостей про походження під час передачі колекцій. Сама база даних є неповною, а листи та музейні записи поки що не дають змоги встановити долю кожного предмета.

Є й географічна невизначеність: позначення «з Кіша» могло об’єднувати знахідки з сусідніх пам’яток. Крім того, збережене листування відображає насамперед інтереси продавців і покупців, а не повну історію польових робіт.

Айт Саїд-Ганем пропонує включати іракських учасників в історію археології нарівні з керівниками іноземних місій. Їхні листи містять конкретні імена та маршрути переміщення знахідок. Це допомагає уточнювати походження музейних колекцій, але не скасовує необхідності перевіряти відомості про кожну окрему табличку.

Дослідження проведено у 2025 році в рамках проєкту The Forgotten City of Kish за фінансування Nahrein Network в Університетському коледжі Лондона.

Джерело

Першоджерело: Nadia Ait Said-Ghanem. Antiquities dealers in Baghdad and cuneiform tablets from Kish in the early 20th century . Iraq, 2026. DOI: 10.1017/irq.2026.10053 . Публікація відкрита за ліцензією CC BY 4.0.

Привід для матеріалу: повідомлення Phys.org від 12 жовтня 2026 року . Факти та обмеження перевірено з науковою статтею.

Наука