Скам’янілості можуть не містити 200 мільйонів років історії тварин

14 жовтня 2026 р. 12:07

14 жовтня 2026 р. 12:07

За даними нового дослідження, викопні рештки можуть приховувати до 200 мільйонів років ранньої історії тварин. Аналіз унікального скупчення мікрофосилій у Монголії показав, що навіть винятково добре збережені відклади не обов’язково зберігають тварин, які тоді існували. Про це йдеться у роботі, опублікованій у журналі Science Advances, на яку повідомляє SciTechDaily .

Мова йде про відкладення, де під мікроскопом видно структури аж до окремих клітин у скам’янілостях, що нагадують ембріони. Проте жоден із досліджених об’єктів не можна впевнено віднести до тварин, хоча з Намібії та Південного Китаю відомо, що на той час тварини вже існували.

Чому виняткове збереження не гарантує знахідку тварин

Фосилії тварин з’являються у записі відносно раптово — незадовго до кембрійського періоду, який тривав від 539 до 487 мільйонів років тому. Водночас інші дані натякають на більш давню еволюційну історію. Щоб її обмежити у часі, науковці активно використовували близько 590 мільйонів років давню біоту Вен’ан (Weng’an) у Китаї.

Породи Вен’анського комплексу, що належать до едіакарію, містять надзвичайно деталізовані мікроорганізми, але серед них немає беззаперечних тварин. Звідси зробили висновок: якщо тварини до того моменту вже існували, такі умови збереження мали б їх зафіксувати, а отже, їхня еволюція почалася пізніше.

Монгольська знахідка, відома як Хесеенська біота (Kheseen Biota), дала змогу перевірити цю логіку. Вона на понад 40 мільйонів років молодша за Вен’ан, але має спільні види й відноситься до часу, коли тварини вже достовірно відомі з інших регіонів.

Міжнародна команда, до якої увійшли науковці з Оксфордського університету, Університету Каліфорнії в Берклі, ETH Цюрих та Єльського університету, провела детальне дослідження мікрофосилій Хесеенської біоти. Вони проаналізували понад 140 зразків, зокрема й з нових місцевостей, використовуючи сканувальну електронну мікроскопію.

Окрім ембріоноподібних скам’янілостей з внутрішніми клітинами, дослідники виявили й нові види мікрофосилій, зокрема акритархи — крихітні сферичні організми з шипами та розгалуженими відростками. Попри такий рівень збереження, впевнених слідів тварин у цих відкладах немає.

За словами провідного автора, доцента Росса Андерсона (Ross P. Anderson) з Музею природознавства Оксфордського університету, Хесеенська біота спростовує аргумент, що у Вен’ані обов’язково мали зберегтися тварини, якби вони тоді існували. У Монголії мікрофосилії не менш добре збережені, однак тварини відсутні, хоча відомо, що на той момент вони вже жили на Землі.

М’якотілі тварини й хімічні сліди давнього життя

Найдавніші тварини, ймовірно, були дрібними та м’якотілими, без панцирів і кісток, які полегшують фосилізацію. Збереження їхніх тіл залежало від середовища існування та рідкісного збігу хімічних умов після смерті.

Дослідники припускають, що тварини могли жити в інших екосистемах, не представлених у Хесеенській біоті, або що хімічні умови там просто не сприяли збереженню їхніх решток. Обидва варіанти підривають використання Вен’анської біоти як «стелі» для часу появи тварин.

Інший важливий тип свідчень — хімічні маркери. Біомаркери в давніх породах узгоджуються з наявністю губок щонайменше 650 мільйонів років тому , тобто за десятки мільйонів років до найдавніших беззаперечних великих (макроскопічних) тваринних викопних решток.

Що показує молекулярний годинник

Щоб оцінити, як далеко в минуле може сягати походження тварин, команда використала аналіз молекулярного годинника. Цей підхід порівнює генетичні відмінності між сучасними видами, поєднуючи темпи еволюції з датами з викопного запису як опорними точками.

Часові межі, які задають викопні рештки, суттєво впливають на підсумкові оцінки. Тому зміна таких «обмежувачів» здатна змістити всю еволюційну шкалу.

Замість того, щоб вважати Вен’ан максимальним віком появи тварин, дослідники взяли до уваги низку старіших відкладів, датованих приблизно 850–730 мільйонів років тому . Серед них — формація Сванбергф’єллет у Норвегії, група Біттер-Спрінгс в Австралії та група Чуар в Аризоні (США). Усі вони багаті на викопні рештки й мають потенціал для збереження тварин, хоча таких фосилій там поки що не знайдено.

Використання старіших геологічних обмежень у молекулярно-годинниковому аналізі відсунуло оцінку походження тварин приблизно на 200 мільйонів років у глиб минулого порівняно з моделями, що спираються на молодший едіакарський Вен’анський комплекс. Отриманий інтервал — між 800 і 700 мільйонами років тому — вказує на глибокий неопротерозой.

Можливі тварини до «сніжкової Землі»

Це вік, що охоплює початок кріогенію близько 720 мільйонів років тому . У той період на планеті відбулися надзвичайно потужні зледеніння, відомі як епізоди «сніжкової Землі», коли льодовики могли поширюватися майже до екватора.

За новими оцінками, тварини могли з’явитися ще до цих екстремальних льодовикових періодів або виникнути безпосередньо під час них. Це знову порушує питання, чи могли умови «сніжкової Землі» вплинути на походження та ранню еволюцію тваринного світу.

Перший автор роботи Орін Лоул Дербін (Orin M. Lole Durbin), нині аспірант Вірджинського політехнічного інституту, наголошує, що прямих тілесних викопних решток тварин до едіакарію досі не знайдено, а аналіз не доводить безумовне існування тварин 800 мільйонів років тому. Однак нові фосилії з Монголії руйнують один із ключових аргументів, який обмежував походження тварин лише едіакарським інтервалом.

Науковці закликають досліджувати відклади з різних регіонів світу, що відображають різноманітні середовища та умови збереження. Пошук, на їхню думку, має враховувати всі типи свідчень: тіла тварин, сліди їхньої активності та хімічні біомаркери.

Поки таких доказів бракує, точну «дату народження» тваринного царства визначити неможливо, зазначають автори дослідження.

Наука