Кільця й малі супутники Урана виявилися схожими на крижані об’єкти з околиць Сонячної системи

14 жовтня 2026 р. 13:46

14 жовтня 2026 р. 13:46

Кільця Урана та чотири його малі супутники виявилися подібними за складом на крижані об’єкти з поясу Койпера — області за орбітою Нептуна, де збереглися численні малі тіла, що сформувалися на ранніх етапах історії Сонячної системи. Крім того, науковці встановили, що вміст летких речовин зменшується ближче до планети, що може свідчити про тривалий обмін матеріалом між кільцями та супутниками. Ці дослідження дозволили астрономам запропонували два сценарії формування системи кілець і супутників Урана, один із яких пов’язаний із незвичним нахилом осі обертання планети. Дослідження опублікували в статті The Astrophysical Journal Letters .

Зображення Урана та його кілець з обсерваторії Кека. Lawrence Sromovsky, University of Wisconsin-Madison / W.W. Keck Observatory

Як формувалися кільця й супутники Урана?

Команда астрономів дослідила кільця й чотири невеликі супутники Урана — Пак, Пердіту, Порцію та Джульєтту, отримавши їхні інфрачервоні спектри за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб». Аналізуючи характерні особливості спектрів, науковці виявили ознаки водяного льоду, сполук, що містять гідроксильні групи, та вуглекислого газу. Так виявилося, що спектри малих супутників Урана дуже нагадують спектри багатих на воду об’єктів поясу Койпера. Водночас кільця мають слабші ознаки водяного льоду та вуглекислого газу.

Знімки кілець і супутників Урана, зроблені за допомогою інфрачервоної камери «Джеймса Вебба». Belyakov et al. / The Astrophysical Journal Letters, 2026

На основі цих результатів науковці запропонували два можливі сценарії походження системи. Згідно з першим, кільця та малі супутники утворилися з матеріалу, викинутого під час зіткнення, яке спричинило значний нахил осі обертання Урана. Другий сценарій передбачає, що вони виникли пізніше, коли припливні сили планети зруйнували крижане тіло діаметром близько 500 кілометрів, подібне до об’єктів поясу Койпера. Ці результати допоможуть відновити історію формування системи Урана, яку складно з’ясувати лише за орбітами та сучасною будовою системи. Це також дасть дослідникам змогу порівняти еволюцію супутникових систем Урана й Нептуна та краще зрозуміти, як зіткнення і припливні сили формують системи кілець і малих тіл навколо планет-гігантів.

Як формувалися супутники інших планет

🧊 Раніше в найбільших супутників Урана теж запідозрили походження з зовнішніх частин Сонячної системи, адже лід на них виявився схожим на кометний.

🪐 Формування кілець Сатурна та його найбільшого супутника Титана пояснили серією катастрофічних зіткнень між давніми супутниками планети.

🪨 Супутники Марса Фобос і Деймос виявилися за складом не схожими на саму планету, тож, імовірно, походять з Головного поясу астероїдів.

💋 А карликова планета Плутон отримала свій найбільший супутник Харон завдяки процесу, який науковці назвали «поцілунком і захопленням».

🔭 Кандидата в супутники розгледіли й у коричневого карлика за межами Сонячної системи, але поки про формування таких систем відомо мало.

Наука