У музейній колекції розпізнали першого мегараптора Європи

14 жовтня 2026 р. 19:18

14 жовтня 2026 р. 19:18

Фрагмент черепа з британського острова Вайт понад століття зберігався в лондонському Музеї природної історії. Тепер палеонтологи встановили, що він належав раніше невідомому виду хижого динозавра — Invictibellatrix amberina. За висновками авторів, це перший відомий представник мегарапторів у Європі: групи двоногих хижаків із потужними передніми кінцівками та великими кігтями.

Дослідження команди під керівництвом Кассіуса Моррісона з Університетського коледжу Лондона опубліковано 14 жовтня 2026 року в журналі Royal Society Open Science. Знахідка датується раннім крейдяним періодом, приблизно 120 млн років тому.

Деталі

Один зразок зі старої колекції

В основі опису нового виду — один збережений фрагмент мозкового відділу черепа, зразок NHMUK PV R6775. Його знайшов палеонтолог-аматор Реджинальд Волтер Тулі біля підніжжя обриву на південно-західному узбережжі острова Вайт. Музей придбав знахідку в 1924 році разом з іншими зразками з його колекції.

Вчені обстежили скам’янілість за допомогою комп’ютерної томографії та побудували тривимірну модель. Це дозволило порівняти зовнішню будову та внутрішні порожнини з черепами інших хижих динозаврів.

Спорідненість перевірили за будовою черепа

Особливе значення мали форма великого потиличного отвору, через який проходив спинний мозок, та будова потиличного мищелка — ділянки з’єднання черепа з хребтом. Автори також дослідили гребені та поглиблення на кістках. Поєднання ознак дозволило відрізнити зразок від раніше описаних динозаврів і віднести його до мегарапторів.

Перевірка не обмежилася зовнішньою схожістю. Дослідники включили анатомічні ознаки в аналіз еволюційної спорідненості. В авторському додатку наведено зміни в матриці ознак і результати додаткового аналізу: за двома варіантами зважування ознак Invictibellatrix також виявився всередині групи Megaraptora.

Великі кігті — реконструкція за родичами

У повідомленні Музею природної історії Моррісон оцінює довжину тварини в 3–4 метри, а висоту — трохи більше півтора метра. Передбачувана довжина кігтів становить 10–20 сантиметрів; можливо, динозавр мав оперення.

Ці оцінки отримано на основі даних про близьких родичів. У дослідженому зразку немає ані пазурів, ані пір’я, ані повного скелета, тому їх не можна вважати безпосередньо виміряними ознаками нового виду.

Чому це важливо

Європейська знахідка уточнює карту розселення

Мегараптори відомі за знахідками за межами Європи, проте їхнє походження та шляхи розселення залишаються предметом досліджень. Новий зразок показує, що представники цієї групи мешкали й на території нинішньої Великої Британії в ранньому крейдяному періоді.

Додавши Invictibellatrix до біогеографічного аналізу, автори отримали результат, згідно з яким ранні мегараптори могли бути широко поширені. Відсутність їхніх відомих решток у пізньому крейді Лавразії — північного масиву суші, що включав територію сучасної Європи, — модель краще пояснює регіональним вимиранням.

Європейська знахідка підтверджує гіпотезу про розселення через Європу в бік південних материків. Але один фрагмент черепа не дозволяє відтворити весь маршрут міграції. Такі моделі залежать від повноти літопису скам’янілостей, датування та прийнятої схеми спорідненості динозаврів.

Нові кістки можуть уточнити висновки

Головне обмеження роботи — фрагментарність матеріалу. Нові знахідки, особливо інших частин скелета, допоможуть перевірити класифікацію, розміри та реконструкцію зовнішнього вигляду тварини. Дослідження також не встановлює причину можливого зникнення мегарапторів на півночі.

При цьому опис нового виду показує, скільки інформації ще можна отримати з музейних колекцій: сучасні методи дозволили розпізнати невідомого хижака у зразку, що надійшов до музею 102 роки тому.

Джерело

Morrison C. et al. A new megaraptoran dinosaur from the Lower Cretaceous Wessex Formation, UK, and its implications for theropod evolution and biogeography . Royal Society Open Science, 13(10), 260937, 14 жовтня 2026 року. DOI: 10.1098/rsos.260937.

Додаткові матеріали авторів: анатомічні ознаки, аналіз спорідненості та стратиграфія . Офіційне повідомлення Музею природної історії .

Фінансування: Палеонтографічне товариство, Королівське товариство Великої Британії та UK Research and Innovation (UKRI).

Наука