Новий динозавр із Зімбабве показав приховане тріасове різноманіття

15 жовтня 2026 р. 00:31

15 жовтня 2026 р. 00:31

Новий вид динозавра віком близько 210 мільйонів років, знайдений у Зімбабве, відкрив для палеонтологів цілісний «загублений світ» давніх екосистем на півдні Африки. Як розповідається у матеріалі на ScienceDaily , ці рештки свідчать, що тріасові динозаври Зімбабве були не просто продовженням відомих південноафриканських фаун, а формували окремий набір видів, ймовірно розділений кліматичними відмінностями.

Новий мешканець тріасового «зоопарку»

Описаний вид отримав назву Musango matusadonaensis . Це зауроподоморфний динозавр – представник групи, з якої згодом еволюціонували чотириногі, довгошиї гіганти на кшталт диплодока.

Неповний скелет Musango знайшли у береговому уступі річки Нямасанго поблизу острова Мусанго. Це відобразили й у науковій назві тварини. Аналіз кісток показав, що динозавр ходив на двох задніх кінцівках, сягав приблизно 4,5 метра завдовжки та важив близько 220 кілограмів .

За «кільцями росту» в кістках дослідники визначили, що особина була ще не цілком дорослою на момент загибелі. Череп не зберігся, тому дієту Musango напряму встановити не вдалося, але його найближчі родичі були здебільшого рослиноїдними.

Як шукали динозаврів на березі озера Каріба

Скам’янілості динозаврів із Зімбабве відомі ще з 1916 року, але перші знахідки довго лишалися поза центром уваги вчених. Лише у 1970‑х роках завдяки роботі місцевих палеонтологів Джеффрі Бонда (Geoffrey Bond) та Майкла Раата (Michael Raath) стало ясно, що країна приховує численні рештки давніх тварин у регіоні Булавайо та в нижній долині Замбезі.

Більшість тих кісток тоді віднесли до вже відомих видів із сусідньої Південної Африки, і польові дослідження потім надовго загальмувалися. Тим часом невелика група ентузіастів продовжувала самостійні пошуки. Один із них, менеджер сафарі-табору Стів Едвардс (Steve Edwards), виявив продуктивні місця вздовж узбережжя штучного озера Каріба, що утворює значну частину кордону між Зімбабве та Замбією.

Про ці знахідки згодом дізнався Йона Чоїніре (Jonah Choiniere) з Університету Вітватерсранда в Йоганнесбурзі, фахівець із ранніх динозаврів. Оцінивши важливість матеріалу, він зібрав міжнародну команду дослідників із Південної Африки, Зімбабве та Великої Британії, щоб систематично дослідити узбережжя озера.

Місцевість, де розташовані викопні рештки, лежить глибоко всередині національного парку Матусадона. Щоб мати змогу працювати там довше, команда використала один із місцевих будинків-човнів як «плавучий готель» і польову лабораторію. Дві великі експедиції в 2017 та 2018 роках дали багатий матеріал із червонуватих глин і пісковиків, відкладених давніми річками близько 210 мільйонів років тому, у пізньому тріасі.

Геологічні дані та знайдені рослинні залишки свідчать, що тодішній ландшафт району Каріба був сухим, із невеликими групами великих хвойних дерев. Уздовж постійних водотоків тягнулися зелені «коридори» більш густої рослинності.

Унікальні динозаври та незвична фауна

Зауроподоморфи загалом є найпоширенішими динозаврами пізнього тріасу. Однак Musango, як і інший нещодавно описаний із тих самих порід вид Musankwa (описаний у 2024 році), виявилися ендеміками Зімбабве – їхніх аналогів не знаходять у Південній Африці.

Дослідники очікували побачити в цих шарах ті самі види, що й на відомих південноафриканських пам’ятках схожого віку, адже регіони розташовані поруч і датуються одним періодом. Проте всі зібрані наразі зразки належать видам, відмінним від відомих південноафриканських динозаврів.

Більше того, філогенетичний аналіз показав, що зімбабвійські динозаври навіть не є найближчими родичами південноафриканських форм – це окремі гілки еволюційного дерева. Разом із динозаврами вчені знайшли рештки дводишних риб (lungfish) і водних рептилій фітозаврів (phytosaurs), які рідко трапляються або взагалі відсутні на південноафриканських тріасових місцезнаходженнях.

Ці відкриття спонукали палеонтологів переглянути історичні колекції динозаврів у музеях Булавайо. Попередній аналіз показує, що чимало старих зразків насправді також не можна автоматично зараховувати до південноафриканських видів, як це робили раніше.

Роль клімату та подальші кроки

Під час пізнього тріасу територія сучасної Зімбабве розташовувалася північніше за Південну Африку та ближче до екватора. Автори роботи припускають, що саме кліматичні відмінності між регіонами могли розділити популяції динозаврів та інших тварин, сформувавши відмінні комплекси видів. Сьогодні клімат відомий як один із головних чинників, що визначають поширення живих організмів, і ці викопні свідчення вказують, що така закономірність діяла й понад 200 мільйонів років тому.

Щоб краще зрозуміти ці відмінності, дослідники планують повернутися до озера Каріба в пошуках нових скам’янілостей. Вони також збиратимуть більш точні дані про вік і умови утворення порід, у яких трапляються кістки динозаврів, щоб зіставити їх із аналогічними місцезнаходженнями в інших частинах Африки.

Хоч значення нових знахідок лише починає прояснюватися, вже зараз видно, що Зімбабве відіграє дедалі важливішу роль у вивченні ранньої еволюції динозаврів і давніх екосистем півдня Африки.

Наука