Старовинні італійські картини вказали на здрібніння «колючих устриць» упродовж останніх століть

16 жовтня 2026 р. 10:59

16 жовтня 2026 р. 10:59

Аналіз італійських натюрмортів XVII століття допоміг науковцям відновити історію середземноморських двостулкових молюсків, відомих як «колючі устриці», які в останні роки стали значно рідкіснішими. Дослідники виявили їх зображення на 34 відсотках досліджених натюрмортів із молюсками та з'ясували, що зображені художниками мушлі були в середньому на два сантиметри більшими за сучасні. На думку дослідників, це може вказувати на негативний вплив тривалого вилову на популяції виду та необхідність його охорони. Дослідження опублікували у журналі PLOS One .

Три картини, які увійшли до проаналізованої науковцями вибірки: «Natura morta con corallo e ostriche», Loth Onofrio, 1690 (А); «Calamari e ostriche», Giuseppe Recco, 1654-1695 (В); «Nature morte aux poissons de mer et aux huîtres orientales», Giovanni Battista Recco, 1655-1660 (С). Merquiol et al. / PLOS One, 2026

Чому екологів зацікавив живопис?

На багатьох натюрмортах XVII–XVIII століть художники досить точно відтворювали зовнішність риб, молюсків та інших організмів, тому такі картини можуть бути джерелом інформації не лише про побут і культуру минулого, а й про особливості поведінки або зовнішності тварин. Наприклад, на картині художника фламандського художника XVII століття Яна Брейгеля Старшого помітили полювання кажанів велетенських вечірниць на птахів, про яке науковці донедавна не знали. Також з картин можна дізнатися про види, чисельність яких почала скорочуватися ще до появи систематичних екологічних спостережень.

Одним із таких видів них є так звана «колюча устриця» (Spondylus gaederopu) — двостулковий молюск, що трапляється у деяких районах Середземного моря. У давнину їхні мушлі використовували для виготовлення прикрас, а м’ясо пізніше почали вживати у їжу, що може свідчити про їх широку доступність у той період. У 1980-х роках у Середземному морі неодноразово реєстрували масову загибель представників виду — на певних ділянках аж до 90 відсотків, тож для оцінки динаміки зміни популяції та загрози для виду італійські науковці вирішили відшукати дані про чисельність цих молюсків у попередні століття.

Як досліджували історичну поширеність «колючих устриць»?

Щоб з’ясувати, наскільки поширеними були «колючі устриці» у минулому, дослідники проаналізували 365 італійських натюрмортів із зображеннями морських організмів і знайшли їх на 43 картинах, створених 13 художниками між 1635 і 1750 роками.

Оскільки молюсків переважно малювали поруч з іншими їстівними морськими тваринами, науковці зробили висновок, що вони були звичним харчовим продуктом у прибережних районах Італії, особливо поблизу Неаполя. Коли дослідники співставили розміри зображених «колючих устриць» з розмірами інших відомих організмів, виявилося, що їхні мушлі мали довжину приблизно 8,5 сантиметра, що достовірно більше за сучасні — 6,3 сантиметра.

Порівняння анатомії та розмірів устриць на фото сучасного представника та картині XVII століття. Merquiol et al. / PLOS One, 2026

Активний вилов цих молюсків упродовж наступних століть підтвердили також історичні документи. Згадка про «колючих устриць» знайшлася навіть у неаполітанській комічній опері 1856 року, де вуличні торговці пропонують морепродукти. А літній рибалка, якого опитали науковці, розповів, що в 1950–1960-х роках поблизу Неаполя за одне занурення можна було зібрати 10–20 таких молюсків.

Чи зникають «колючі устриці»?

Науковці припускають, що зменшення розмірів черепашок може бути пов’язаним із тривалим виловом, за якого люди систематично забирали великих та найбільш зрілих молюсків. Хоча дослідники не виключають, що художники могли спеціально обирати великі екземпляри для натюрмортів або неточно передавати їхні пропорції, вони також зазначають, що оцінки розмірів тварин інших видів на основі картин не вказували на їхнє здрібніння.

Нині «колючі устриці» залишаються місцевим делікатесом в окремих районах південної Італії, але їхні популяції недостатньо досліджені, а природоохоронний статус не визначений. Тож автори сподіваються, що подальші дослідження, подібні до їхнього, допоможуть краще зрозуміти зміни морських екосистем та визначити, які види потребують охорони.

Як наука зустрічається з мистецтвом

🖼 Жінці з фрески Мікеланджело «Потоп» XVI століття з Сикстинської капели діагностували рак грудей. Це одна із перших спроб іконодіагностики — виявлення хвороби за мистецьким твором.

🗿 Також у статуї «Бородатий раб» італійського художника й скульптора Мікеланджело Буонарроті розгледіли ознаки гідраденіту — запалення потових залоз у районі пахви.

🥀 Штучний інтелект допоміг науковцям вирішити суперечку стосовно того, чи належить відома «Мадонна з трояндою» художнику Рафаелю. Як виявилося, принаймні частину полотна виконав інший художник.

🙈 А дослідження картин за останні сім століть вказало на те, що сучасні художники стали зображати пеніси більшими, ніж раніше. Це може бути результатом впливу ЗМІ, соцмереж та порнографії.

Наука