Сліди людей у Вайт-Сендс показали різкі зміни льодовикового клімату

17 жовтня 2026 р. 13:08

17 жовтня 2026 р. 13:08

Розширений аналіз давніх відбитків ніг у Національному парку Вайт-Сендс у Нью-Мексико підтвердив, що це найстаріші відомі сліди людини в Північній Америці, які датуються останньою льодовиковою добою — приблизно 23 500–21 700 років тому . Як описує матеріал видання Popular Science , дослідникам також вдалося відтворити різкі кліматичні коливання, яких ці люди зазнавали протягом одного покоління.

Суперечливі сліди, що змінили хронологію заселення

Сухе дно давнього озера у Вайт-Сендс відоме не лише білими дюнами, а й однією з найважливіших археологічних знахідок останніх десятиліть. У 2006 році археологи виявили в осадових породах відбитки людських стоп, які згодом визначили як найдавніші свідчення присутності людей на континенті.

Проблема полягала в тому, що до цього більшість дослідників вважали: перші люди потрапили до Північної Америки приблизно 16 000–12 000 років тому через Берингію — колишній суходіл між Аляскою та Росією. Оцінка віку слідів у Вайт-Сендс на рівні близько 23 000 років означала, що люди жили тут щонайменше на сім тисячоліть раніше, ніж припускали поширені моделі міграції.

Це спричинило тривалу наукову дискусію: різні археологічні школи сперечалися щодо справжнього віку слідів, а також посилалися на подібні, іноді ще давніші місця в Північній і Південній Америці. Нове дослідження покликане уточнити датування та краще зрозуміти умови, в яких жили ці люди.

Як пилок допоміг уточнити вік слідів

Щоб максимально точно визначити час появи відбитків, команда з Університету Аризони використала передові методи радіовуглецевого аналізу в лабораторії Геологічної служби США (USGS). Вчені дослідили сотні тисяч зерен доісторичного пилку , вилучених безпосередньо з шарів осадів, де збереглися сліди.

За словами геонауковиці Джессіки Тірні (Jessica Tierney), унікальні відклади Вайт-Сендс дозволяють відновити умови довкілля під час останньої льодовикової доби з дуже високою часовою роздільною здатністю. Це означає, що можна простежити зміни, які були відчутними для людей, що тоді жили в цьому регіоні.

Поєднавши геохімічні характеристики осадів із даними про викопний пилок, дослідники змогли відтворити давні регіональні особливості: розподіл рослин, кількість опадів, температуру та ступінь посушливості. Такий підхід дав змогу не лише підтвердити льодовиковий вік слідів, а й побачити, в якому саме середовищі пересувалися ці люди.

Ліс перетворюється на степ за одне життя

Аналіз показав, що люди, які залишили сліди у Вайт-Сендс, стали свідками надзвичайно швидких змін ландшафту. Протягом лише кількох десятиліть навколишні хвойні ліси поступилися місцем рівнинам, вкритим дубом і шавлією. Для екосистеми це дуже короткий проміжок часу, тож зміни були помітні вже в межах одного покоління.

Колись територію нинішнього національного парку займало велетенське озеро Отеріо. Згідно з новими даними, його площа коливалася приблизно протягом 1 500 років , а згодом водойма повністю відступила. Такі зміни були масштабними, але водночас узгоджувалися з глобальними кліматичними коливаннями льодовикової доби.

Попри ці різкі трансформації, люди продовжували ходити берегами озера, залишаючи свої відбитки поряд зі слідами мамонтів, гігантських лінивців і дірвульфів. Вайт-Сендс у той час був не пустелею, а холодним заболоченим ландшафтом, де співіснували великі тварини та люди.

Що означають ці результати

Нове дослідження зміцнює аргументи на користь того, що люди були в Північній Америці вже під час останнього льодовикового максимуму, а не лише після нього. Воно також демонструє, наскільки динамічним був клімат навіть у доісторичні часи, коли не існувало антропогенного впливу на масштаби сучасного.

Хоча суперечки щодо найдавніших слідів людини на континенті, ймовірно, триватимуть, унікальні осади Вайт-Сендс дають рідкісну можливість одночасно бачити і кроки окремих людей, і швидкі зміни світу, в якому вони жили.

Наука