Бурштин з М’янми зберіг слід скидання хвоста ящіркою

18 жовтня 2026 р. 01:28

18 жовтня 2026 р. 01:28

Крихітний шматочок бурштину з півночі М’янми зберіг момент захисної поведінки, знайомої за сучасними ящірками: тварина скинула частину хвоста, щоб урятуватися від хижака. Ця знахідка дає прямий доказ того, що такий механізм оборони вже діяв у лісових екосистемах середньої крейди, приблизно 99 мільйонів років тому , повідомляє команда палеонтологів у матеріалі на Sci.News .

Як працює скидання хвоста в сучасних ящірок

У багатьох нині живих ящірок поширений захисний прийом — каудальна автотомія, тобто добровільне скидання хвоста. Коли на тварину нападають, вона може відкинути хвіст і втекти, тоді як відокремлена частина ще деякий час смикається й відволікає хижака.

Ця стратегія має високу «ціну»: вона впливає на рухливість, ріст, розмноження та соціальну поведінку тварини. Попри те, що явище добре вивчене у сучасних лускатих (squamata) — найрізноманітнішої групи наземних хребетних, — простежити його еволюційну історію було складно через брак прямих викопних свідчень.

За словами палеонтолога Долева Фабріканта (Dolev Fabrikant) з Тель-Авівського університету та його колег, механізм автотомії пов’язаний зі скороченням м’язів уздовж спеціалізованих «ліній зламу» в хребцях хвоста. Це дозволяє ящірці миттєво відокремити частину хвоста, яка продовжує рухатися й відволікати хижака.

Філогенетичні дослідження вказують, що каудальна автотомія виникла біля основи еволюційного дерева лускатих і збереглася щонайменше у двох третин сучасних ліній, хоча в окремих групах згодом була втрачена.

Унікальний хвіст у бурштині з М’янми

Об’єктом нового дослідження став фрагмент бурштину середньокрейдяного віку з родовища в долині Хукаунг, штат Качин на півночі М’янми. Усередині нього зберігся відокремлений хвіст ящірки з надзвичайно добре збереженими шкірою та м’язовою тканиною.

Як зазначають автори, зразок був легально придбаний у 2022 році через комерційні канали й нині постійно зберігається в науковій колекції Музею природознавства Штайнхардта Тель-Авівського університету.

Щоб детально вивчити структуру хвоста, дослідники застосували рентгенівську мікрокомп’ютерну томографію. Отримані тривимірні зображення вони порівняли з хвостами сучасних сцинкових ящірок (зокрема роду Eremiascincus ) та інших лускатих.

Сканування показало кільце м’язової тканини навколо місця відриву, розташоване у вигляді «розетки» або клиноподібного візерунка. У живих ящірок така структура формується саме під час скорочення м’язів у момент свідомого скидання хвоста. Це свідчить, що у випадку з крейдяною ящіркою відбулася завершена автотомія, а не просто механічний злам.

За анатомічними ознаками хвіст належав родичу варанів або ящірок-лацертид — групи, до якої входять, наприклад, європейські прудкі ящірки.

Що могло статися 99 мільйонів років тому

Точні обставини, за яких хвіст опинився в смолі, залишаються невідомими. Автори пропонують два можливі сценарії.

• Деревна ящірка могла прилипнути до свіжої смоли на стовбурі й урятуватися, скинувши хвіст, який і залишився в майбутньому бурштині.
• Або ж хижак схопив ящірку, у сутичці вона втратила хвіст, а відокремлена частина впала на липку поверхню смоли й була швидко «законсервована».

У будь-якому разі, важливо, що зразок фіксує не лише анатомічну схильність до автотомії, а саме завершену поведінкову подію — оборонний маневр, який спрацював.

Давність регенерації та значення знахідки

У сучасних ящірок каудальна автотомія часто пов’язана з можливістю відростити новий хвіст. Тому, за висновком авторів, підтверджена наявність цього механізму в середині крейдяного періоду також обмежує час виникнення відповідних програм регенерації.

Дослідники вважають, що гени-кандидати, залучені до відновлення хвоста, могли з’явитися щонайменше 99 мільйонів років тому . Таким чином, бурштиновий зразок стає своєрідною «поведінковою міткою» в еволюції головної антипредаторної стратегії лускатих.

Ширше, ця робота демонструє, що бурштин здатен зберігати не лише окремі органи чи фрагменти тіл, а й сліди конкретних оборонних реакцій і функціональних відповідей тварин. Це розширює можливості відтворення поведінки давніх хребетних у глибокому геологічному часі.

Дослідження опубліковане в журналі Palaeontologia Electronica і описане як перший прямий викопний доказ каудальної автотомії в крейдяної ящірки.

Наука