Загадковий «золотий корал» утворив нову гілку на дереві життя

18 жовтня 2026 р. 13:20

18 жовтня 2026 р. 13:20

У сутінкових глибинах східної частини Тихого океану біля узбережжя Коста-Рики дослідники помітили дивовижне видовище. Підводний апарат SuBastian, ковзаючи над скелястим підводним хребтом, вкритим рожевим «пухнастим» нальотом і білими губками, раптом висвітлив з темряви яскраво-жовту структуру, схожу на сяюче золоте дерево. Як з’ясувалося, це зовсім не рослина, а новий вид восьмипроменевого корала, настільки незвичний, що вченим довелося виділити для нього окрему родину на «дереві життя», повідомляє ScienceAlert .

Жовтий «деревоподібний» корал виростає з суцільного килима рожевих крихких морських зірок, які з відстані нагадують зоряне небо. Саме поєднання «золотого дерева» та «килимa зірок» і надихнуло дослідників на його назву.

Новий вид і нова родина Laurinqueidae

Команда під керівництвом Одаліски Бріді (Odalisca Breedy) з Університету Коста-Рики описала цей корал у науковій публікації та назвала його Laurinque elenya . Назва походить з ельфійської мови квенья, створеної Толкіном, і означає «золоте дерево зірок».

Корали, попри схожість із рослинами, є тваринами й набувають найрізноманітніших форм. Восьмипроменеві корали (octocorals) — це велика група з понад 3 000 видів, які об’єднує восьмипроменева симетрія дрібних поліпів, що вкривають їхні гілки. У цій групі вже відомо чимало дивних колоній, тож знахідка нового виду сама по собі не стала б сенсацією.

Однак Laurinque elenya виявився не просто ще одним «екцентричним родичем» у великій родині. Колонії цього корала можуть сягати понад 1 метра заввишки і приблизно 1,2 метра завширшки . Вони утворюють густо розгалужені структури, вкриті незвично видовженими поліпами — дрібними тваринами, з яких складається колонія.

Поліпи можуть частково втягуватися в гілки, а мікроскопічні скелетні елементи, що підтримують корал, так звані склерити, мають характерний набір форм. Окремі риси Laurinque вже зустрічалися в різних групах восьмипроменевих коралів, але в такій комбінації в одному виді їх ще не бачили. Це сильно ускладнило спроби віднести корал до будь-якої з відомих родин.

Генетична загадка, що не вкладалася в схеми

Щоб з’ясувати еволюційне «родовідне дерево» Laurinque elenya, дослідники проаналізували три генетичні маркери та порівняли їх із послідовностями інших восьмипроменевих коралів. Спершу вони отримали збіг за одним мітохондріальним геном, потім — за іншим. Зазвичай це дозволяє впевнено віднести вид до певної групи.

Та цього разу обидва маркери вказали на різні родини. Один ген «записував» корал до родини Incrustatidae, інший так само переконливо — до Eunicellidae. Третій маркер, рибосомна ДНК, не допоміг розв’язати суперечність: результати виявилися надто нечіткими.

Після кількох років невизначеності команда зібрала нові зразки Laurinque і провела значно глибший аналіз, охопивши вже сотні ділянок геному. Лише тоді вдалося отримати послідовну картину: корал виявився близьким родичем Eunicellidae, але водночас достатньо відмінним, щоб виділити для нього нову родину Laurinqueidae . Laurinque elenya став першим відомим її представником.

Одаліска Бріді згадує, що вперше побачила «сад» цих коралів у 2019 році й спочатку припускала, що вид належить до вже відомої родини. Лише детальний морфологічний аналіз показав, що перед нею щось настільки відмінне, що не вкладається в жодну з наявних таксономічних груп. Додаткові зразки, зібрані у 2023 році, та поглиблені молекулярні дослідження її колег дозволили остаточно визначити місце нового корала в системі.

Підводні «ліси» в екстремальних умовах

Відкриття Laurinque elenya важливе не лише з точки зору класифікації. Золоті коралові «сади» ростуть у водах з дуже низьким вмістом кисню при температурах лише 8–11 °C . Для багатьох морських тварин такі умови були б майже непридатними, але Laurinque формує там складні, ефемерні підводні ліси. Їхні гілки здіймаються над дном, яке майже повністю вкривають рожеві крихкі морські зірки.

Подібні коралові сади є важливими осередками життя в глибокому океані. Їхня тривимірна структура створює укриття та місця для живлення інших організмів, підтримуючи біорізноманіття в середовищі, де вижити надзвичайно складно.

Дослідники припускають, що Laurinque elenya може бути поширений не лише біля Коста-Рики. Є можливі спостереження цього корала біля Панами та Галапагоських островів, але вони поки що не підтверджені.

Поки ж «золоте дерево зірок» залишається яскравим нагадуванням про те, наскільки мало ми знаємо про біорізноманіття нашої планети — навіть у місцях, де життя здається майже неможливим. Результати дослідження опубліковано в журналі ZooKeys.

Наука