Фаянсову майстерню в Нубії пов’язали з виробництвом для царської еліти

20 жовтня 2026 р. 21:13

20 жовтня 2026 р. 21:13

Майстерня при храмі Санама в сучасному Судані могла бути частиною виробництва престижних предметів під контролем правителів Куша. Так дослідники пояснюють знахідки фаянсових виробів та сліди їх виготовлення. Новий аналіз представлено у повідомленні журналу Antiquity, опублікованому на Phys.org .

Сліди цього ремесла відомі вже кілька років. У повідомленні про дослідження наголошується на тому, що виробництво може розповісти про організацію влади та самостійні технологічні рішення нубійських майстрів.

Деталі

Храм Амона в Санамі збудував кушитський цар Тахарка у VII столітті до нашої ери. Комплекс розташовувався в районі Напати, одному з центрів царства на території стародавньої Нубії.

За стінами храму археологи виявили сотні фаянсових намистин, фрагменти виробів та виробничий брак. У новому повідомленні описано також похоронну фігурку ушебті. Такі предмети автори пов’язують із царськими похованнями, зокрема з некрополем Нурі.

Стародавній фаянс — штучний матеріал на основі кремнезему зі склоподібною поверхнею, часто синього або зеленого кольору. За припущенням дослідників, місцеві ремісники могли додавати до суміші подрібнені мушлі як джерело вапна. Це дозволяло пристосувати технологію до місцевих ресурсів, де вапняк зустрічається рідше.

Головний автор Реннан Лемос (Rennan Lemos) з Даремського університету так формулює інтерпретацію знахідок:

«Храм Санам був не просто релігійною пам’яткою, а й центром виробництва, що контролювалося державою».

Ранній звіт Sanam Temple Project допомагає зрозуміти доказову базу. Ще в сезонах 2018–2019 років експедиція знаходила намистини, відходи виробництва, форми та схованки з культовими предметами. Керівниця проєкту Кетрін Хоулі (Kathryn Howley) пов’язувала ці роботи з вивченням повсякденного життя людей навколо храму.

Чому це важливо

Готова намистина могла потрапити до храму з іншого місця. Виробничі відходи та форми дають більш прямі підстави говорити про виготовлення предметів на цій ділянці. Тому майстерня дозволяє вивчати не тільки художній смак еліти, а й працю ремісників.

Наступний крок — з’ясувати, хто керував цим виробництвом. Висновок про державний контроль стосується інтерпретації археологічного контексту. Він не означає, що на основі однієї ділянки відтворено всі господарські відносини царства.

Версія з мушлями також містить застереження «очевидно». При цьому вона пропонує розглянути більш змістовну картину культурного обміну: майстри могли адаптувати запозичену технологію до своїх умов.

Джерело

Rennan Lemos et al. Crafting power in Kush: faience production and state control in the Napatan region. Antiquity, 2026. DOI, зазначений у повідомленні журналу: 10.15184/aqy.2026.10434.

Повідомлення Antiquity , 18 жовтня 2026 року; звіт експедиції на сайті Egypt Exploration Society ; список праць співавтора Шивон Шінн (Siobhan Shinn) , де стаття позначена як прийнята до публікації. Повний текст статті в журналі під час підготовки матеріалу був недоступний; нові висновки викладено на основі повідомлення журналу «Antiquity». Фінансування нової роботи в ньому не вказано.

Фото: Bertramz, храм у Санамі , грудень 2008 року; CC BY-SA 3.0 . Знімок обрізано, отримана версія поширюється на тих самих умовах.

Наука