Дані з минулого показали більшу втрату зимового льоду Арктики

23 жовтня 2026 р. 14:23

23 жовтня 2026 р. 14:23

Арктика може втратити значно більше зимового морського льоду, ніж вважалося раніше. На це вказує аналіз давніх відкладів, проведений міжнародною групою вчених, про який розповідає видання SciTechDaily .

Дані з періоду близько 6 тисяч років тому, коли Арктика була теплішою, ніж сьогодні, свідчать: узимку регіон може втрачати приблизно ще 1 мільйон квадратних кілометрів морського льоду понад те, що прогнозували сучасні кліматичні моделі.

Чому арктичний лід важливий для погоди в усьому світі

Морський лід в Арктиці регулює, скільки тепла й вологи океан віддає в атмосферу. Коли льоду меншає, океан вільніше «дихає» теплом і вологою, що може впливати на погоду далеко за межами полярних широт.

Втрату арктичного льоду пов’язують із холоднішими зимами та сильнішими снігопадами у Великій Британії, північній Європі та Північній Америці. Тому точність прогнозів щодо площі льоду, особливо взимку, має велике значення для розуміння майбутніх кліматичних ризиків.

Саме зимовий морський лід залишається однією з найбільших невизначеностей у кліматичних моделях: різні моделі дають дуже відмінні оцінки того, скільки льоду збережеться в майбутньому.

Як давні водорості допомогли уточнити прогнози

Дослідники з Кембриджського університету та мексиканського Центру досліджень у математиці (Centro de Investigación en Matemáticas, CIMAT) зібрали найбільшу на сьогодні базу даних особливої речовини, яку виробляють водорості, що живуть у морському льоді. Цей біомаркер називається IP25 .

IP25 вимірювали в осадових ядрах з дна океану, що датуються середнім голоценом — періодом, коли незначні зміни орбіти Землі призвели до теплішого клімату в Арктиці та меншої площі льоду. Паралельно команда аналізувала інші біомаркери, які утворюють організми, що живуть у відкритій воді.

Порівнюючи співвідношення цих слідів, вчені змогли оцінити, яка частина океану була вкрита льодом тисячі років тому. Це дало реконструкцію давньої площі морського льоду в умовах природного потепління.

Потім цю реконструкцію зіставили з комп’ютерними симуляціями середнього голоцену з 27 кліматичних моделей . Так дослідники оцінили, наскільки добре кожна модель відтворює реальні умови минулого.

Баєсівське зважування моделей і нові оцінки льоду

Щоб використати ці знання для майбутніх прогнозів, команда застосувала статистичний підхід, відомий як баєсівське зважування. Моделі, які краще збігалися з палеокліматичними даними, отримували більшу вагу, а ті, що гірше відтворювали минуле, — меншу.

Ті самі фізичні процеси керують формуванням і таненням морського льоду в різних кліматичних умовах, тому ваги, отримані на основі минулого, можна застосувати до симуляцій недавнього минулого та майбутнього.

Автори підкреслюють, що хоча потепління в середньому голоцені було спричинене природними змінами орбіти, реакція льоду на підвищення температури має бути подібною до реакції на сучасне антропогенне потепління: коли стає тепліше, лід тане, незалежно від джерела змін.

Мільйон квадратних кілометрів мінус і менша невизначеність

Коли дослідники застосували нові ваги до історичних симуляцій, виявилося, що моделі систематично переоцінювали площу зимового льоду . Баєсівське зважування фактично усунуло цей позитивний зсув.

Діапазон невизначеності в прогнозах зимового льоду звузився до 85% , а майбутні оцінки площі льоду виявилися нижчими, ніж раніше, приблизно на 1 мільйон квадратних кілометрів . Це означає, що взимку Арктика може бути значно більш вільною від льоду, ніж передбачали стандартні моделі.

Робота з’явилася на тлі рекордно низької максимальної площі морського льоду в Арктиці, зафіксованої у березні 2025 року, і повторення цього рекорду наступного року.

Наслідки для опадів і можливі ризики

Дослідники також застосували ті самі ваги до проєкцій опадів. Попередні результати вказують, що моделі можуть недооцінювати снігопади на південному сході Гренландії та кількість дощів у Середземномор’ї.

Ці сигнали автори розглядають як натяк на те, що наслідки змін в Арктиці можуть виходити за межі самого морського льоду. Потенційно це стосується стабільності льодовикового щита Гренландії та майбутніх ризиків повеней у південній Європі, хоча ці висновки потребують подальшої перевірки.

За словами співавтора Марко Акіно-Лопеса (Marco Aquino-López) з CIMAT, використання даних про давній клімат дозволяє створювати більш надійні карти, де саме взимку зникатиме арктичний лід. Це дає чіткіше уявлення про те, як може виглядати Арктика в найближчі десятиліття і який рівень невизначеності ще залишається.

Дослідження опубліковане в журналі Nature Geoscience під назвою «Palaeoclimate constraints narrow uncertainty in future Arctic winter sea ice projections» і частково підтримане Національним науковим фондом США та Cambridge Trust.

Наука