Миші не відчули довготривалого полегшення депресії й тривожності від псилоцибіну

02 листопада 2026 р. 14:40

02 листопада 2026 р. 14:40

П’ять незалежних експериментів на мишах не відтворили довготривалий вплив псилоцибіну на прояви тривожності й депресії, який спостерігали в дослідженнях на людях. При цьому у мишей спостерігали типові короткотривалі ефекти псилоцибіну — збільшення тривожної й уникаючої поведінки, але зменшення зовнішніх проявів страху. Такі результати допоможуть краще зрозуміти, які саме нервові шляхи залучені в ефектах псилоцибіну та для лікування яких розладів його краще застосовувати в людей. Дослідження опублікували в журналі Nature Neuroscience .

Миші не відчули довготривалого полегшення депресії й тривожності від псилоцибіну. Marek Piwnicki / Pexels

Чому в ефектах псилоцибіну засумнівалися?

Останніми роками інтерес до застосування психоделіків у психотерапії й психіатрії відновився, особливо з огляду на стійкість, наприклад, депресії до традиційних ліків. Різні дослідження на тваринах і людях показували, що для лікування депресії та посттравматичного стресового розладу (ПТСР) можуть бути ефективними такі психоделіки, як псилоцибін , ЛСД , мебуфотенін й ібоґаїн . Дію псилоцибіну на прояви депресії й тривожності вже пояснювали зміною роботи мозку, причому навіть після однієї дози , і зменшенням запалення в ньому.

Однак інші дослідження поставили під сумнів такі результати, вказавши, що психоделіки є не ефективнішими за звичайні антидепресанти після врахування ефекту плацебо. Щоб розібратися в тому, чи мають психоделіки вплив на ментальний стан і які саме механізми в цьому залучені, необхідно оцінити силу їхнього впливу за трохи змінених умов експерименту, перевірити відтворюваність результатів досліджень за однакових умов у різних лабораторіях і дослідити можливість узагальнення цих результатів на пацієнтів із різними особливостями. Саме цим зайнялися науковці з п’яти лабораторій у Медичній школі Стенфордського університету й Університетів Каліфорнії в Берклі й Сан-Франциско.

Як перевіряли антидепресивну дію псилоцибіну?

Науковці використали мишей як модельний організм дослідження, адже в них значно простіше, ніж у людей, вивчати окремі сигнальні шляхи в мозку. Однак розпочали дослідники з вивчення того, чи матиме псилоцибін вплив на поведінку тварин, зокрема на прояви депресії та тривожності. Для оцінки тривожності використали тест відкритого поля — за 30 хвилин після введення псилоцибіну або плацебо мишей поміщали на освітлену ділянку, що викликає в них тривожність. Порівняно з контрольною групою, миші на псилоцибіні проводили менше часу в центрі ділянки й більше біля стінок, що вказує на збільшену тривожність.

Гриб роду псилоцибе, який виробляє псилоцибін. Wikimedia Commons

Схожий результат отримали й за 10 хвилин після введення препаратів у тесті з плюс-подібним лабіринтом , у якому миші на псилоцибіні менше часу проводили у двох відкритих його гілках, ніж у двох закритих. У цьому тесті дві лабораторії не виявили значущої відмінності в дослідженні гілок лабіринту між групою на псилоцибіні та без нього, але вони підтвердили небажання мишей залишатися у відкритому центрі, що вказує на більшу тривожність незадовго після введення псилоцибіну. Коли ці ж тести провели за 24 години після введення психоделіка, у мишей не виявили зменшення тривожності порівняно з контрольною групою.

Експеримент із незнайомим об’єктом показав, що псилоцибін пригнічує дослідницьку поведінку мишей за приблизно 10 хвилин після введення, але не має довготривалого ефекту на таку поведінку. Він також не зробив мишей більш соціальними ані в перші 10 хвилин, ані за 24 години після введення. Це перевіряли за тим, чи будуть миші більше досліджувати прозору посудину з іншою мишею, ніж порожню посудину. Водночас тести на фізичні прояви страху показали, що й за 24, і за 48 годин після введення псилоцибіну миші демонстрували таку поведінку менше, але цей результат не вдалося відтворити в усіх лабораторіях.

Прояви депресії в мишей оцінювали за двома різними стандартними тестами, але в обох оцінювали, як швидко тварини здадуться в безвихідній ситуації. У першому мишей приклеювали за хвіст до поверхні, так що вони не могли поворухнутися, а в другому — поміщали у воду, звідки ті не могли виплисти. В обох експериментах псилоцибін не показав антидепресивних ефектів, тобто не збільшив час, протягом якого миші намагалися вибратися.

Приклад експерименту з поміщенням мишей у воду та виявлення в них депресії. Wikimedia Commons

Щоб виключити можливість того, що миші не відчували достатнього стресу, а тому ефект і не був помітним, науковці протягом 21 дня вводили їм гормон стресу кортикостерон, відтворюючи вплив депресії. Після цього тест із плаванням провели повторно й не виявили антидепресивного впливу псилоцибіну. Тест із доступом до цукрового сиропу показав, що миші не стали пити його більше під впливом псилоцибіну, тобто він не мав суттєвого впливу на ангедонію — нездатність отримувати задоволення від приємної діяльності.

Що це означає для використання псилоцибіну?

Хоча результати не обов’язково означають, що псилоцибін не має впливу на депресію й тривожність, вони ставлять під сумнів те, що наразі його можна надійно використовувати в клінічній практиці й отримувати однаковий рівень полегшення симптомів у різних пацієнтів. Окрім цього, в одному з експериментів науковці не змогли відтворити ефект псилоцибіну, який вважають ключовим для боротьби з ПТСР й іншими проявами травми: збільшення нейропластичності, тобто здатності мозку руйнувати старі й формувати нові нейронні зв’язки, під час перебування в соціумі.

Однак самі науковці зазначили, що невідтворюваність ефектів псилоцибіну може бути пов’язаною з тим, що його психоделічний вплив на людський мозок значно складніший, ніж на мозок мишей. Крім того, тести для вивчення проявів тривожності й депресії в мишей не всі вчені вважають рівноцінними тим тестам, що оцінюють ці симптоми в людей. Тому дослідники закликали проводити більше досліджень, які перевірятимуть те, чи результати дослідження ефектів псилоцибіну можна відтворити в різних лабораторіях і за участі різних пацієнтів. Разом із цим, три психоделіки — МДМА, ЛСД і псилоцибін — уже отримали статус «проривної терапії» у США, що пришвидшить їхнє клінічне випробування в боротьбі з психічними розладами.

• Псилоцибін й МДМА схвалили для лікування ПТСР і депресії в Австралії.
• А от у США експерти виступили проти такого рішення і зрештою в країні не дозволили використовувати МДМА для лікування ПТСР.

Наука