Археологи довели що відомий правитель Веріка була жінкою

05 листопада 2026 р. 14:33

05 листопада 2026 р. 14:33

Новий аналіз археологічних знахідок і давніх текстів, описаний у журналі Current Archaeology та узагальнений виданням Popular Science , пропонує радикальний перегляд історії ранньоримської Британії. Команда дослідників стверджує, що відомий правитель племені атребатів Веріка, якого понад 200 років вважали чоловіком, насправді була жінкою.

Союзниця Риму, що відкрила шлях до завоювання Британії

У 43 році нашої ери Римська імперія під проводом імператора Клавдія розпочала вторгнення до Британії. Успіх кампанії значною мірою залежав від «інсайдерської» підтримки. За три роки до цього плем’я атребатів, що мешкало на території сучасної південно-східної Англії, повалило свого правителя Веріку, яка втекла до Риму.

У Римі Веріка переконала Клавдія здійснити перехід через Ла-Манш і приєднати Британію до імперії. В обмін на відновлення на троні атребатів вона погодилася надати римським військам тактичну підтримку та поради щодо місцевих умов.

Досі історики описували Веріку як чоловіка-царя, однак археолог Майлз Расселл (Miles Russell) з Борнмутського університету та його колеги вважають це наслідком упереджень дослідників XIX століття. За їхніми словами, Веріка була «безсумнівно жінкою» і відіграла ключову роль у формуванні особливих відносин між Британією та Римом на початку I століття нашої ери.

Три головні аргументи на користь жіночої статі Веріки

Автори роботи спираються на три основні лінії доказів: ім’я правительки, римські описи імператора Клавдія та зображення на монетах, карбованих від її імені.

1. Ім’я з жіночим закінченням. У кельтських спільнотах залізної доби в Британії імена з закінченням на «-a» часто належали жінкам. Дослідники порівнюють Веріку з іншими відомими правительками того часу — Будікою з племені іценів та Картімандуєю з племені бригантів. Обидві були впливовими лідерками, а Будіка прославилася невдалим повстанням проти римлян у 60 році нашої ери. На цьому тлі Веріка постає не винятком, а ще однією потужною жіночою фігурою епохи.

2. Римські описи Клавдія та «жіночий вплив». Багато римських авторів були критично налаштовані до імператора Клавдія, зображуючи його слабким і незграбним правителем. Вони часто наводили як доказ те, що він радився з жінками та колишніми рабами. У цьому контексті рішення про вторгнення до Британії приписували впливу Веріки, яку описували як жінку.

Расселл зазначає, що для таких авторів, як Кассій Діон, історія про те, що Клавдій нібито зважився на кампанію лише через «нашіптування варварської фатальної жінки», добре вписувалася в стереотипний образ імператора, підвладного жіночому впливу. Це додатково вказує на те, що сучасники сприймали Веріку саме як жінку.

3. Монети Веріки та зображення правительки. Після повернення на трон Веріка отримала право карбувати власну монету з латинським титулом «rex», що засвідчувало повну підтримку з боку імператора. Сьогодні часто вважають, що «rex» — суто чоловічий титул, але дослідники наголошують: у римській практиці його могли застосовувати до правителів будь-якої статі. Як приклад наводять Клеопатру Єгипетську, яку також визнавали «царем» у політичному сенсі.

Не менш промовистим є й зображення на монетах. Інші британські правителі залізної доби карбували монети з чітко чоловічими воїнами. Натомість на монетах Веріки бачимо струнку фігуру на коні з оголеними грудьми, що має виразно жіночі риси. На думку Расселла, якщо сприймати ці зображення буквально, вони однозначно вказують на жінку-правительку.

Як зміна статі змінює історичну роль Веріки

Дослідники вважають, що визнання Веріки жінкою робить її ще впливовішою фігурою в історії Британії. Вона не лише очолювала кельтське плем’я, а й стала ключовою посередницею між місцевими елітами та Римом у вирішальний момент.

Расселл підкреслює, що якби Веріку не скинули з трону, змусивши шукати військової підтримки у Клавдія, Рим, можливо, взагалі не наважився б на вторгнення до Британії. У такому разі подальша історія острова могла б розвиватися зовсім інакше.

Нова інтерпретація нагадує, наскільки сильно наукові уявлення залежать від культурних упереджень. Патріархальні погляди істориків XIX століття, за версією авторів, змусили їх автоматично вважати впливового правителя чоловіком. Сучасний перегляд джерел показує, що в політиці залізної доби жінки могли відігравати не менш, а іноді й більш вирішальну роль, ніж чоловіки.

Наука