Чому нас переслідує майбутнє, яке не настало: що таке хонтологія

10 листопада 2026 р. 19:34

10 листопада 2026 р. 19:34

Іноді про минуле нагадують не лише збережені будівлі, старі фотографії чи знайома музика. Людей можуть захоплювати й можливості, які колись здавалися реальними, але так і не втілилися. Такий погляд на пам’ять і культуру пропонує хонтологія — філософська концепція, в якій «привиди» означають не надприродних істот, а сліди втрат і нездійснених очікувань.

Про це написав Роберт Едгар (Robert Edgar), професор Йоркського університету Сент-Джон (York St John University), в авторській статті для The Conversation від 30 жовтня 2026 року. Дослідник пояснює, чому звернення до давніх телепередач, занедбаних місць і втрачених образів майбутнього буває чимось більшим, ніж звичайна ностальгія. Це теоретичне пояснення, а не повідомлення про новий експеримент.

Деталі

Звідки взялися «привиди» у філософії

Термін «хонтологія» (hauntology) ввів французький філософ Жак Дерріда (Jacques Derrida) у книзі «Привиди Маркса» 1993 року. Він побудований на співзвуччі слів, пов’язаних із переслідуванням привидами та онтологією — філософським вченням про буття. Сенс цієї гри слів полягає в тому, що ідеї, які зникли, або можливості, що не реалізувалися, можуть продовжувати впливати на сьогодення, хоча їх не можна назвати безпосередньо присутніми.

Пізніше подібні питання розглядала соціологиня Ейвері Гордон (Avery Gordon) у книзі «Ghostly Matters» (1997). Культурний критик Марк Фішер (Mark Fisher) пов’язував хонтологію з творами мистецтва, в яких відчувається втрата колишніх надій і можливостей. Едгар також звертається до його книги «The Weird and the Eerie» (2016), присвяченої дивному та тривожному в культурі.

Різницю між звичайним спогадом і хонтологічним поглядом можна описати так: ностальгія повертає людину до того, що було; хонтологія дозволяє поставити питання й про те, чого в майбутньому чекали, але не отримали . Це не жорстка межа між поняттями, а спосіб розбиратися зі складними культурними переживаннями.

Чому старі будівлі та телепередачі не відпускають нас

Едгар наводить як приклад Британію, де поруч існують сліди різних епох: римські дороги, середньовічні церкви, промислові руїни та сучасні квартали. Міське середовище в такому випадку нагадує не лише про минулу історію, а й про те, які форми життя зникли разом із колишніми просторами.

Інший приклад — інтерес до британського телебачення 1970–1980-х років і до народного хорору, в якому страх нерідко пов’язаний із місцем, пам’яттю та забутими традиціями. У збірці «Horrifying Children», що вийшла у 2024 році, Едгар разом з іншими авторами досліджував, чому повернення до передач дитинства сприймається не просто як перегляд старих сюжетів. Глядач стикається й зі спогадами про себе колишнього — з тим, як виглядав світ і яким уявлялося його продовження.

У Йоркському університеті Сент-Джон діє дослідницька група з хонтології та спектральності . Її учасники працюють на перетині досліджень пам’яті, літератури, кіно, архітектури та повсякденної культури. Є й напрям, пов’язаний із медичним досвідом пацієнтів та фахівців, однак опублікована Едгаром стаття не містить результатів медичних випробувань чи кількісного дослідження.

Ідея «несправдженого майбутнього» тут особливо важлива. Люди можуть зберігати спогади про час, коли певні зміни здавалися досяжними. Навіть якщо ці плани не здійснилися, колишні очікування продовжують впливати на сприйняття сучасного світу. У цьому сенсі «привидом» стає не лише минула епоха, а й її обіцянка.

Чому це важливо

Хонтологія дає мову для розмови про те, чому одні історичні події зберігаються в суспільній пам’яті, а інші можливості залишаються лише неясним відчуттям втрати. Вона допомагає ставити запитання про старі промислові райони, сімейні спогади, культурну моду на минулі десятиліття та уявлення про майбутнє, що змінилися.

Але така інтерпретація не доводить, що кожне захоплення ретро викликане травмою або що будь-яка занедбана будівля обов’язково має однакове значення для всіх мешканців. Стаття Едгара представляє філософську та культурологічну оптику, а не перевірену універсальну модель людської пам’яті. Її цінність — у питанні, яке вона ставить: що з минулого продовжує діяти сьогодні, навіть якщо фізично зникло або взагалі не відбулося?

Джерело

Robert Edgar, «Hauntology examines how what happened in the past – and what didn’t – informs the present», The Conversation, 30.10.2026 ; передрук на Phys.org ; York St John University — Hauntology and Spectrality Research Group . Перевірено 2 листопада 2026 року. Матеріал Едгара опубліковано в The Conversation і передруковано на Phys.org за ліцензією Creative Commons; цей текст є самостійним редакційним викладом, а не передруком.

Наука