У Тихому океані виявили два майже недоторкані коралові світи

11 листопада 2026 р. 11:12

11 листопада 2026 р. 11:12

Два крихітні атоли посеред Тихого океану виявилися одними з найменш порушених морських середовищ на планеті. Нове дослідження атолів Бікар і Бокак, опубліковане у Frontiers in Marine Science, показало, що їхні коралові рифи, колонії морських птахів і глибоководні спільноти збереглися у стані, який нині майже не трапляється. Про це повідомляє видання ScienceAlert .

У 2023 році ці два атоли оголосили першим національним морським заповідником Маршаллових Островів. За словами морського еколога Алана Фрідлендера (Alan Friedlander) з Університету Гавайїв, вони є одними з найцілісніших екосистем у регіоні й мають значення не лише для країни, а й для всієї планети.

Віддаленість, що захищає природу

Бікар і Бокак відомі місцевим мешканцям століттями, але їхня екстремальна віддаленість уберегла їх від інтенсивного впливу людини. Атол Бікар розташований більш як за 100 кілометрів від найближчого населеного атолу, а Бокак — майже за 400 кілометрів від будь-яких поселень.

Експедиція 2023 року була спрямована на комплексне вивчення цих ізольованих систем — від суші до глибин океану. Дослідники підкреслюють, що саме такі віддалені океанічні атоли дають рідкісну можливість побачити, як функціонує тропічна морська екосистема, де хижі риби, морські птахи, місцева рослинність і взаємозв’язки між середовищами ще відносно мало спотворені прямим людським тиском.

У своїй роботі вчені зазначають, що змогли провести одні з найповніших на сьогодні оцінок екосистем віддалених атолів центральної частини Тихого океану. Це дозволяє краще зрозуміти структуру «відносно неушкоджених» тропічних морських систем в епоху, коли людина вже суттєво змінила більшість океанів.

Рифи, хижаки й багатство глибин

Польові спостереження, які згодом стали основою рішень про охоронний статус, показали високу різноманітність і велику біомасу риб. На рифах зафіксували 266 таксонів рифових риб із 38 родин, причому на Бокаку риби було більше за масою, ніж на Бікарі.

Особливо вирізнялися акули: вони становили найбільшу частку біомаси на зовнішніх схилах рифів — 26,8 % на Бікарі і 33,9 % на Бокаку . Така велика кількість великих хижаків характерна саме для слабо порушених екосистем.

За допомогою підводних апаратів дослідники обстежили глибші ділянки — до 275 метрів — і задокументували 138 таксонів риб, з яких 14, за їхніми спостереженнями, раніше не фіксувалися для Маршаллових Островів. Додатково глибоководні камери виявили ще 79 груп риб на ще більших глибинах.

Команда також облікувала 17 видів морських птахів на обох атолах і зафіксувала 71 слід виходу морських черепах на берег та 132 ями від гніздування, переважно на Бікарі. Це свідчить про активне розмноження черепах і велике значення атолів як розплідників.

За словами Фрідлендера, ці системи поєднують розвинені колонії морських птахів, зрілу місцеву рослинність, активне гніздування черепах, високу біомасу рифових риб і велику кількість великих хижаків, а також коралові рифи, доміновані коралами на Бокаку, складні мезофотичні (середньоглибинні) середовища й несподівано різноманітні маловивчені глибоководні спільноти.

«Відносно неушкоджені», але не ідеальні

Попри вражаючу збереженість, ознаки втручання людини помітні й тут. Під час досліджень 2023 року на обох атолах виявили популяції завезених полінезійських щурів (Rattus exulans), які можуть впливати на гніздування птахів та інші елементи екосистем.

Крім того, ізоляція не захищає ці місця від глобальних процесів — потепління океану, збільшення кислотності води й масового відбілювання коралів. Автори наголошують, що термін «відносно неушкоджені» вони використовують порівняльно, а не як твердження про «первісний» чи зовсім недоторканий стан рифів.

На думку дослідників, оцінювати стан таких систем потрібно за реальними характеристиками екосистеми, а не лише за ступенем віддаленості від людей, адже ані історичні впливи, ані глобальні зміни це не скасовує.

Живий контраст із пошкодженими рифами

Те, наскільки унікальними є Бікар і Бокак на тлі інших атолів, команда відчула буквально за кілька днів. Після обстеження Бокаку експедиція вирушила до атолу Бікіні — сумнозвісного місця ядерних випробувань США у середині ХХ століття.

Один з учасників експедиції описав у польовому щоденнику, як атомні вибухи випарували три острови й залишили по собі радіоактивне забруднення, через яке атол досі непридатний для життя. Перші занурення виявили там лише нечисленні риби й окремі ділянки живих коралів, натомість більша частина рифу була перетворена на суцільну масу подрібненої, мертвої структури, майже без ознак життя.

На цьому тлі Бікар і Бокак стають рідкісними «еталонними» системами, за якими можна судити, що саме людство втратило в інших частинах океану. Вони дають важливі орієнтири для збереження й відновлення коралових екосистем, більшість з яких уже кардинально змінені діяльністю людини.

Наука