вологість:
тиск:
вітер:
Кальцитові кристали показали пульси глибокого метану в надрах
Глибоко в тріщинуватому кристалічному фундаменті центральної Швеції збережені в мінералах хімічні сліди показують, що мікробне утворення метану в надрах тривало епізодично протягом сотень мільйонів років. До такого висновку дійшла міжнародна команда, яка вивчала мінеральні плівки, газові включення та глибокі підземні води зі свердловини COSC‑2 у регіоні Ємтланд, описаної у виданні Scienmag .
Дослідники показали, що давні мікробні спільноти здатні були виробляти метан на значних глибинах — до 1 907 метрів під поверхнею. При цьому біологічна активність не була постійною «машиною» протягом усієї тектонічної історії регіону, а вмикалася окремими імпульсами, пов’язаними з тектонічним підняттям, рифтингом континентів і тривалим розмиванням стародавнього Каледонського гірського поясу.
Глибокий розріз Каледонід і вибір порід
Свердловина COSC‑2 проходить винятково глибокий геологічний розріз, де силурійські покриви Каледонід залягають на докембрійському кристалічному фундаменті віком близько 1,66–1,65 мільярда років. Верхня частина свердловини перетинає ордовицькі турбідити, нижче — кембрійсько‑ордовицькі осадки з алюмінієвими сланцями та конгломератами, а приблизно на глибині 1 215 метрів входить у фельзитові порфіри фундаменту, розсічені більш давніми дайками долеріту.
Щоб відтворити умови формування та вік давньої біологічної активності в цій структурі, команда відібрала 13 інтервалів керна з відкритими, частково герметизованими й повністю мінералізованими тріщинами. Особливу увагу приділили вторинним кристалам кальциту та піриту, які вистилають канали циркуляції рідин у надрах.
Ізотопи вуглецю: слід давнього метану
Мікромас‑спектрометрія вторинних іонів (SIMS), проведена у Шведському музеї природознавства, виявила екстремальне фракціонування ізотопів вуглецю в тріщинних кристалах кальциту. Для 105 точок аналізу з десяти глибин значення стабільних ізотопів вуглецю (вміст вуглецю‑13 відносно стандарту Vienna Pee Dee Belemnite) варіювали від −18,7 до +28,9 проміле.
У природних системах мікробний метаногенез переважно використовує вуглець‑12, збагачуючи залишковий розчинений неорганічний вуглець ізотопом вуглецю‑13. Коли цей «важкий» бікарбонат реагує з іонами кальцію, осаджується кальцит із виразно позитивними значеннями δ ¹³ C.
Фіксація значень до +28,9 проміле на глибині 1 270 метрів і до +17,5 проміле на 1 907 метрах є діагностичною ознакою давнього мікробного утворення метану в тріщинах як осадових, так і кристалічних порід.
Вік кальциту: метаногенез через епохи
Щоб датувати ці ізотопно збагачені кристали, у Британській геологічній службі застосували лазерну абляцію з індуктивно зв’язаною плазмою та мас‑спектрометрією (LA‑ICP‑MS) для визначення віку за уран‑свинцевою системою.
- На невеликих глибинах 70 і 100 метрів кальцит дав віки 109 ± 17 та 186 ± 20 мільйонів років.
- Зразок із 128 метрів містив кілька зон росту: зовнішня зона мала вік 124 ± 20 мільйонів років, внутрішня, менш надійно датована, — 378 ± 65 мільйонів років.
- Глибші зразки з 351, 1 270 і 1 907 метрів показали віки 59,4 ± 3,5 , 1,82 ± 0,39 і 100 ± 22 мільйонів років відповідно.
Ці результати свідчать, що вторинна карбонатна мінералізація, пов’язана з метаногенезом, відбувалася впродовж величезного проміжку часу — від палеозою до четвертинного періоду.
Палеотемператури та глибина давнього життя
Термометрія за «сгрупованими» ізотопами вуглецю та кисню в карбонатах (clumped isotopes), виміряна в поверхневих зразках кальциту за допомогою інфрачервоної лазерної спектроскопії, дала уявлення про температури під час кристалізації мінералів.
Розраховані температури зростали з глибиною: 42,7 ± 6,2 °C на 70 м, 52,0 ± 5,0 °C на 100 м, 69,6 ± 14,0 °C на 128 м, а одиничне вимірювання на 351 м показало 44,2 °C .
Поєднання цих даних з оціненим палеогеотермічним градієнтом 20 °C/км та середньою температурою поверхні 15 °C у пізній крейді вказує, що тріщинні системи зазнали близько 1,7 км знесення порід з ранньою юрою та як мінімум 1,3 км ерозії з пізньої крейди.
Реконструйовані палеоглибини показують, що давній мікробний метаногенез не обмежувався приповерхневими водами, а проникав глибоко в континентальну кору. З урахуванням зняття перекриття 100‑мільйонорічний кальцит із 1 907 м утворювався на ефективній палеоглибині понад 3 кілометри — це один із найглибших відомих записів збагаченого вуглецем‑13 вторинного карбонату в тріщинах.
За даними термометрії вдалося також оцінити ізотопний склад кисню давніх флюїдів: значення δ ¹⁸ O варіювали від −8,8 до −6,7 проміле відносно стандарту Vienna Standard Mean Ocean Water. Вони на 4–8 проміле «важчі» за сучасні ґрунтові води, що вказує на істотні зміни джерел води, шляхів їхнього живлення або взаємодії «вода‑порода» з часом.
Сірка в піриті: ще одна ознака давніх мікробів
Окрім кальциту, дослідили й вторинний пірит. Вимірювання ізотопів сірки в цих зернах дозволили простежити супутні мікробні та хімічні процеси в тріщинах.
Усього 27 мікроаналізів піриту з трьох інтервалів керна дали значення δ ³⁴ S від −3,8 до +39,1 проміле відносно стандарту Vienna Canyon Diablo Troilite. На глибині 1 204 м в одному кристалі піриту виявили внутрішню варіацію δ ³⁴ S до 33 проміле.
Таке сильне збагачення важчим ізотопом сірки пояснюється прогресуючим фракціонуванням за механізмом Релея під час бактеріального відновлення сульфатів у закритих резервуарах тріщин, де надходження сульфату було обмежене. Це дає додаткові докази давньої мікробної активності, що йшла паралельно з метаногенезом.
Сучасний газ і вода: термогенний метан і малий внесок мікробів
На відміну від давнього мінерального запису, сучасні води й розчинені в них гази свідчать, що зараз активний мікробний метаногенез у свердловині дуже слабкий.
Зразки флюїдів, відібрані під пластовим тиском, показали, що вільний і розчинений газ складається переважно з метану — 49–90 % від об’єму, з азотом у межах 6,42–39,8 % та гелієм 0,8–3,5 %.
Однак ізотопний склад вуглецю в сучасному метані (від −35,1 до −27,0 проміле) відповідає переважно термогенному походженню, а не активному сучасному мікробному утворенню. Вимірювання «сгрупованих» ізотопів у молекулах метану на глибині 975 м дали температурy формування або ізотопної рівноваги 149 ± 15,5 °C — значно вищу за поточні ~25 °C у свердловині, що також узгоджується з глибшим, давнім джерелом газу.
Чому зараз метаногенез слабкий
Гідрохімічні та мікробіологічні характеристики сучасної системи пояснюють відсутність інтенсивного біогенного метану сьогодні. Сучасні ґрунтові води сильно солоні: загальна мінералізація становить 5 600–12 400 мг/л, pH лужний — 8,2–9,0, а співвідношення кальцій/магній та бром/хлор вказують на ізольовані глибинні розсоли кристалічного фундаменту.
Метагеномний аналіз провідної тріщини на 975 м показав, що сучасна мікробна спільнота сильно домінована організмом Candidatus Desulforudis audaxviator , відомим мешканцем ізольованих, повільно оновлюваних водоносних горизонтів. Потенційні метаногени з родини Methanobacteriaceae становлять менш як 0,1 % секвенованих послідовностей, а концентрації молекулярного водню нині нижчі за межу виявлення на більшості глибин свердловини. Це означає, що мікроорганізмам бракує ключового субстрату для активного метаногенезу.
Пульсуюча глибока біосфера
Узагальнивши геохімічні, ізотопні, геохронологічні й мікробіологічні дані, автори показали, що глибокі континентальні екосистеми не підтримують сталий рівень метаболізму протягом геологічних масштабів часу.
Крихке порушення порід, повторна тектонічна активізація та розвантаження континентальної кори періодично руйнують ізоляцію порід, знову відкриваючи тріщинні мережі. Це спричиняє короткочасне змішування флюїдів і надходження свіжих субстратів до підземних мікробних спільнот, запускаючи епізоди інтенсивного метаногенезу.
Коли регіон знову стабілізується тектонічно, як сталося в Скандинавії після відкриття Північної Атлантики близько 55 мільйонів років тому, шляхи флюїдів ізолюються, запас субстратів вичерпується, і активний мікробний метаногенез сходить нанівець.
Фізичні та геохімічні свідчення зі свердловини COSC‑2 демонструють, що глибоке підповерхневе життя здатне до надзвичайної довготривалої стійкості, знову й знову відновлюючи давні метаболічні цикли, коли рух земної кори створює для цього відповідні умови.
Джерело: cikavosti.com (Земля)
Новини рубріки
Рельєф Ісландії керує розривами тріщин і зростанням вулканічних конусів
17 листопада 2026 р. 13:51
Лазерно‑плазмові прискорювачі вперше стабільно живлять рентгенівський лазер
17 листопада 2026 р. 13:46
Астрономи виявили одну з найтісніших пар квазарів у ранньому Всесвіті
17 листопада 2026 р. 13:43