вологість:
тиск:
вітер:
Полярні телескопи шукають сліди первинних гравітаційних хвиль
На станції Амундсен–Скотт в Антарктиді працює Південнополярний телескоп — 10‑метрова радіоантена, що вимірює властивості космічного мікрохвильового фону. Разом із масивом BICEP він допомагає фізикам шукати вкрай слабкі сигнали з перших миттєвостей існування Всесвіту, про що докладно розповідає видання Universe Today .
Космічне мікрохвильове тло (CMB) — це найдавніше спостережуване світло у Всесвіті. Воно виникло в епоху рекомбінації, коли фотони вперше змогли вільно поширюватися простором, приблизно через 380 тисяч років після Великого вибуху. З того часу розширення Всесвіту розтягнуло це випромінювання до мікрохвильових довжин хвиль, невидимих неозброєним оком, тож для його вивчення потрібні спеціальні телескопи.
Космічні апарати WMAP і Planck зіграли ключову роль у складанні детальних карт CMB, працюючи вище за атмосферу Землі, яка сильно заважає таким спостереженням. Вони показали, що мікрохвильове тло майже однорідне, але містить крихітні температурні нерівномірності. Саме ці флуктуації несуть інформацію про ранній Всесвіт і параметри Великого вибуху.
Поляризація CMB і відкриття B‑мод
Є ще один спосіб вивчати реліктове випромінювання — через його поляризацію. Південнополярний телескоп розташований у «радіотихій зоні» та використовує вузьке атмосферне вікно, щоб спостерігати частину CMB. Саме з ним пов’язують відкриття нового типу сигналу — так званої B‑мод поляризації.
Ці B‑моди виникають через гравітаційне лінзування: масивні об’єкти на кшталт скупчень галактик викривляють простір-час і змінюють напрямок поширення фотонів CMB. Виявлення такого ефекту стало підтвердженням того, що реліктове випромінювання зберігає сліди гравітаційних впливів на своєму шляху.
Поляризація CMB загалом надзвичайно однорідна, але в ній є дуже малі відхилення. Перші вимірювання поляризації були здійснені ще у 2002 році під керівництвом Джона Карлстрома (John Carlstrom) з Університету Чикаго, який нині очолює Південнополярний телескоп. Команда побачила в даних саме ті «піки й хвилі», які передбачали теорії, і це стало великим проривом.
Полювання на первинні гравітаційні хвилі
Однак перші зафіксовані B‑моди були спричинені саме гравітаційним лінзуванням, а не квантовими ефектами в найперші миті існування Всесвіту. Наступне запитання для фізиків: чи може поляризація CMB містити сліди первинних гравітаційних хвиль, породжених квантовими флуктуаціями під час інфляції?
Щоб відповісти на це, поруч із Південнополярним телескопом розгорнули масив Background Imaging of Cosmic Extragalactic Polarization (BICEP). Його завдання — вимірювати саме ті B‑моди поляризації, які можуть походити безпосередньо від квантової гравітації в перші частки секунди після Великого вибуху. Поточна версія установки — вже п’ята, а загалом експеримент триває з 2006 року.
Як пояснює Кіммі Ву (Kimmy Wu) з Каліфорнійського технологічного інституту, якщо вдасться виявити такі первинні гравітаційні хвилі, це стане ключем до розуміння того, як працювала гравітація в епоху, коли Всесвіт описувався квантовими флуктуаціями. Це єдиний доступний спосіб дослідити квантову гравітацію, оскільки жоден колайдер не здатен відтворити такі енергії.
Подібне відкриття допомогло б поєднати загальну теорію відносності, що описує гравітацію на великих масштабах, із квантовою фізикою, яка працює на мікрорівні. Воно також стало б найпереконливішим підтвердженням інфляційної моделі та космології Великого вибуху.
Фізик Ліндсі Блім (Lindsey Bleem) з Національної лабораторії Аргонн підкреслює, що надійне виявлення B‑мод від первинних гравітаційних хвиль зробило б інфляцію «майже куленепробивною» теорією. Якщо ж таких сигналів не знайдуть, доведеться переглядати або уточнювати моделі інфляції — у будь-якому разі це рух уперед.
Надточні вимірювання і завади
Поляризація CMB має два типи мод: E‑моди та B‑моди. Обидва значно слабші за температурні флуктуації. E‑моди приблизно вдесятеро слабші за температурні зміни, а B‑моди ще слабші. За словами Зішана Ахмеда (Zeeshan Ahmed) зі Стенфордського університету, мова йде про вимірювання на рівні кількох нанокельвінів на фоні середньої температури CMB у 2,725 К .
За таких умов будь-які перешкоди стають критичними. Сигнали можуть забруднюватися іншими джерелами випромінювання, поляризованим випромінюванням пилу в Чумацькому Шляху, а також перетворенням частини E‑мод у B‑моди через гравітаційне лінзування. Це робить задачу однією з найскладніших у сучасній науці.
Перевага полягає в тому, що Південнополярний телескоп і BICEP мають різні, але взаємодоповнювальні сильні сторони. BICEP надзвичайно чутливий до великих кутових масштабів, тоді як SPT створює детальні карти гравітаційного лінзування. Разом вони дозволяють краще контролювати систематичні похибки та наближатися до цільової точності.
Інші обсерваторії, зокрема Herschel і Planck, також допомагають, картуючи джерела завад і поляризований пил, що може спотворювати сигнал. Порівняння даних з різних інструментів дає змогу перевіряти будь-які заяви про виявлення сигналу: якщо він реальний, його сліди мають проявлятися в кількох незалежних наборах даних.
Уроки BICEP2 і подальший прогрес
У 2014 році команда BICEP2 представила результати, які, здавалося, свідчили про виявлення B‑мод поляризації від гравітаційних хвиль інфляційного походження. Проте подальший аналіз і нові дані показали, що сигнал можна пояснити поляризованим випромінюванням пилу в нашій Галактиці. Цей епізод став важливим застереженням щодо необхідності максимальної обережності.
За словами Ахмеда, за останнє десятиліття рівень скепсису щодо подібних заяв значно зріс, і команди охоче співпрацюють, щоб спільно аналізувати дані та виключати альтернативні пояснення. Вчені дедалі краще розуміють, як гравітаційне лінзування змінює поляризаційні карти, удосконалюють інструменти та методи очищення сигналу від шуму.
Покращення, які планують для Південнополярного телескопа та масиву BICEP, мають ще більше підвищити чутливість і точність вимірювань. Поки що однозначного виявлення первинних гравітаційних хвиль немає, але робота в екстремальних умовах Антарктиди триває, а самі інструменти залишаються на передньому краї космології вже близько двох десятиліть.
Як згадує один із дослідників, Джон Бенсон (Benson), особливо надихає те, що проєкт, який починався як проста пропозиція, перетворився на довготривалу установку, здатну й досі приносити передові наукові результати.
Джерело: cikavosti.com (Всесвіт)
Новини рубріки
Voyager 1 досяг відстані одного світлового дня від Землі
18 листопада 2026 р. 17:54
Моделювання пояснило дивну яскравість струменів чорної діри
18 листопада 2026 р. 17:54
Схожі пісні навіяли різним людям схожі спогади. І справа була не в текстах
18 листопада 2026 р. 17:31