Астрономи вперше простежили, як зоря занурюється в оболонку зорі-гіганта перед злиттям

18 листопада 2026 р. 18:04

18 листопада 2026 р. 18:04


Астрономи отримали одне з найдетальніших свідчень того, як відбувається так звана еволюція зі спільною оболонкою, важливий етап життя тісних подвійних зоряних систем. Вчені простежили за незвичайним спалахом у галактиці Андромеди. Спостереження показали, що приблизно семирічне поступове зростання яскравості системи могло бути спричинене рухом меншої зорі крізь зовнішні шари зорі-гіганта. Згодом цей процес завершився потужним спалахом і, найімовірніше, злиттям двох зір. Результати дослідження опублікували в журналі Nature .

Ліворуч: компаньйон усередині спільної оболонки спіраллю наближається до ядра зорі-гіганта (компаньйона намальовано не в масштабі, насправді він значно менший). Праворуч: майже вся зоря-гігант охоплена конвекцією. J. Nordhaus / Nature, 2026

Чому астрономів цікавить еволюція зі спільною оболонкою?

Багато зір у Всесвіті утворюють подвійні системи, у яких два компоненти обертаються навколо спільного центра мас. Іноді протягом еволюції одна із зір значно збільшується в розмірах і перетворюється на гіганта. Її зовнішні шари можуть настільки розширитися, що друга зоря опиняється всередині газової оболонки свого компаньйона. Такий етап називають еволюцією зі спільною оболонкою.

Менша зоря рухається крізь газові шари гіганта й зазнає опору з боку навколишньої речовини. Через це вона поступово втрачає орбітальну енергію та наближається до ядра зорі-компаньйона. Цей процес називають спіральним зближенням. Під час руху зорі крізь оболонку частина енергії передається газу. За певних умов цього може вистачити, щоб скинути значну частину зовнішніх шарів зорі. В інших випадках супутник продовжує рух до центрального ядра, і система завершує еволюцію злиттям компонентів.

Еволюція зі спільною оболонкою має велике значення для астрофізики, адже вважається одним із ключових механізмів формування компактних подвійних систем. Зокрема, вона може відігравати роль у появі тісних подвійних білих карликів та інших систем, які згодом стають джерелами гравітаційних хвиль. Проте безпосередньо спостерігати, як одна зоря занурюється в оболонку іншої, досі було надзвичайно складно.

Як астрономи простежили за незвичайною системою?

Об'єкт AT 2025abao розташований у галактиці Андромеди. До початку незвичайних змін це була велика стара зоря. Аналіз старих знімків показав, що з 1989 до 2018 року її яскравість залишалася практично незмінною. За розрахунками астрономів, маса цієї зорі приблизно у сім разів більша за масу Сонця. Вона була дуже великою: її радіус становив близько 350 радіусів Сонця, а температура поверхні була приблизно 3650 кельвінів. Вона також випромінювала у 18 тисяч разів більше енергії, ніж Сонце.

У 2018 році зоря почала поступово яскравішати. Цей процес тривав близько семи років. За цей час її яскравість кілька разів зростала у два-три рази. При цьому температура поверхні майже не змінювалася і залишалася близько 3800 кельвінів.

Яскравість зорі в різних діапазонах: спокій до 2015 року (ліворуч), повільне посвітління з 2018 року (посередині) і спалах наприкінці 2025-го (праворуч). Кольори позначають різні телескопи й фільтри. Karambelkar et al. / Nature, 2026

Яскравість зорі в різних діапазонах: спокій до 2015 року (ліворуч), повільне посвітління з 2018 року (посередині) і спалах наприкінці 2025-го (праворуч). Кольори позначають різні телескопи й фільтри. Karambelkar et al. / Nature, 2026

На початку 2025 року поведінка зорі знову змінилася: у видимому світлі вона почала тьмяніти, але в інфрачервоному діапазоні її випромінювання продовжувало посилюватися.

Спостереження космічного телескопа SPHEREx у липні 2025 року показали, що зоря стала ще більшою. Її радіус збільшився приблизно до 860 радіусів Сонця, а яскравість стала у 100 тисяч разів вищою за сонячну. Водночас температура поверхні знизилася приблизно до 3460 кельвінів. Астрономи також виявили, що зоря почала втрачати набагато більше речовини, ніж раніше. За їхніми оцінками, на той момент вона викинула в космос газ загальною масою близько десятої частини маси Сонця. Щороку зоря втрачала приблизно одну соту маси Сонця.

У жовтні 2025 року стався потужний спалах. Усього за 25 днів яскравість зорі у видимому світлі зросла приблизно у 100 разів. На піку вона випромінювала у 1,5 мільйона разів більше енергії, ніж Сонце. Після цього її загальна яскравість деякий час залишалася майже незмінною, але поверхня поступово охолоджувалася: температура знизилася приблизно з 8000 до 3000 кельвінів.

Завдяки спостереженням, які проводили протягом багатьох років у різних діапазонах світла, а також вивченню світла зорі за допомогою спеціальних приладів, астрономам вдалося відтворити, як розвивалися події в цій незвичайній подвійній системі.

Як відбулося зближення двох зір?

Поєднавши спостереження з теоретичними моделями, астрофізики дійшли висновку, що поступове зростання яскравості AT 2025abao найкраще пояснюється рухом меншої зорі крізь зовнішню конвективну оболонку гіганта. За оцінками вчених, маса супутника становила приблизно 0,7 маси Сонця, тобто близько десятої частини маси зорі-гіганта.

Рухаючись крізь її оболонку, супутник зазнавав гальмування через взаємодію з газом. Енергія, що вивільнялася під час цього процесу, нагрівала оболонку та сприяла поступовому розширенню зорі. Розрахункова потужність цього процесу узгоджується з надлишковою світністю, яку астрономи спостерігали протягом семирічного періоду поступового зростання яскравості. На цьому етапі значна частина енергії випромінювалася назовні.

Однак наприкінці цього періоду процес, імовірно, прискорився. Вчені припускають, що останні приблизно 300 днів перед спалахом могли відповідати переходу від повільного розширення до швидкого занурення супутника в глибші шари зорі. Зрештою супутник, найімовірніше, досяг центрального ядра гіганта. За оцінками авторів, під час цього швидкого занурення було вивільнено багато енергії, що спричинило потужний спалах AT 2025abao.

Чому це відкриття важливе?

Спостереження AT 2025abao дали змогу простежити майже повну послідовність еволюції подвійної системи: від поступового зближення компонентів до фінального спалаху, пов'язаного, найімовірніше, з їхнім злиттям. Це важливо не лише для розуміння природи одного незвичайного спалаху, а й дає рідкісну можливість перевірити теоретичні моделі еволюції зі спільною оболонкою на основі реальних спостережень. Такі процеси можуть визначати подальшу долю багатьох подвійних систем і впливати на формування компактних зоряних об'єктів.

У майбутньому широкомасштабні огляди неба, зокрема обсерваторія Вери Рубін і космічний телескоп імені Ненсі Роман, мають допомогти виявляти більше подібних подій. Це дасть змогу з'ясувати, наскільки поширені такі сценарії та яку роль вони відіграють у формуванні подвійних зоряних систем.

Що ми писали про незвичайну долю зір

🌌 У тій самій галактиці Андромеди астрономи простежили , як одна з найяскравіших її зір тихо колапсувала в чорну діру без вибуху наднової.

🪐 А у 2023 році астрономи вперше застали , як сонцеподібна зоря, перетворюючись на червоного гіганта, поглинула власну планету.

🟤 Також астрономи побачили , як червоний карлик повільно поїдає коричневого карлика, що облітає його за 87 хвилин.

Поділитися із друзями!

Астрономи вперше простежили, як зоря занурюється в оболонку зорі-гіганта перед злиттям

Джерело: nauka.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua