Орбітальний зонд NASA зафіксував «марсіанський ліс» на крижаних дюнах

20 листопада 2026 р. 23:27

20 листопада 2026 р. 23:27


На знімках, зроблених орбітальним зондом NASA Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), на замерзлих дюнах біля північного полюса Марса можна побачити те, що нагадує моторошний ліс. Однак, як пояснює матеріал ScienceAlert , жодні дерева на Червоній планеті не ростуть — це оптична ілюзія, пов’язана з динамікою піску та сухого льоду.

За наявними даними, жоден марсохід чи орбітальний апарат не виявив на Марсі жодної форми рослинності — ані водоростей, ані кактусів, ані навіть сухих перекотиполів. Саме тому зображення, отримане камерою HiRISE на борту MRO ще у 2008 році, особливо вражає: на ньому з гребенів крижаних дюн наче підіймаються кущі та похмурі стовбури дерев.

Ключ до загадки — у ракурсі. Якщо перевернути фото догори дриґом, довгі темні смуги на тлі світлого піску та льоду перестають нагадувати ліс і виглядають як те, чим вони є насправді: потоки темного піску, що скочуються зі схилів дюн, коли вуглекислий газ у вигляді льоду переходить безпосередньо в газ.

Як марсіанські пори року «малюють» примарний ліс

Марс, як і Земля, має нахил осі до Сонця і переживає зміну пір року. Однак умови там інші, тож сезонні процеси виглядають зовсім не по-земному. Впродовж надзвичайно холодної марсіанської зими в атмосфері переважно замерзає не вода, а вуглекислий газ: він утворює сніг і іній, вкриваючи полярні області шаром сухого льоду.

Коли ж зима відступає і настає весна, цей лід не тане у воду, як сніг на Землі, а сублімує — переходить одразу з твердого стану в газоподібний. Процес виявляється досить бурхливим. Навіть слабке сонячне тепло, яке досягає поверхні Марса, прогріває лід на гребенях дюн, змушуючи його тріскатись і руйнуватися.

Сонячне світло може проникати крізь напівпрозорий шар сухого льоду та нагрівати його знизу. У пастках під льодом накопичується газ, який згодом проривається назовні, викидаючи разом із собою частинки піску зсередини дюни.

Піщані «дерева» та мінливий ландшафт

Коли пісок зривається зі схилів та спадає вниз, він залишає по собі довгі темні смуги, які на знімках з орбіти дуже схожі на гілля та стовбури дерев. Це не лише теоретичне пояснення: на зображенні 2008 року HiRISE зафіксувала невелику хмару пилу, підняту матеріалом, що саме тоді сповзав по схилу дюни.

У дослідженні 2011 року планетарна науковиця Кендис Гансен-Когарчек (Candice Hansen-Koharcheck) з Planetary Science Institute та її колеги порівняли серію зображень північнополярних дюн, зроблених протягом кількох марсіанських років. Вони показали, що цей ландшафт може істотно змінюватися за відносно короткий час.

У деяких дюнах з’являлися нові жолоби та виїмки, в інших — накопичувалися свіжі відкладання піску біля підніжжя. На п’яти проаналізованих дюнах нижні межі схилів за один марсіанський рік посунулися вперед на відстань від 2,2 до 4,7 метра . Це свідчить, що сезонна сублімація сухого льоду не лише створює дивні візерунки, а й активно перебудовує марсіанський рельєф.

До літа лід на дюнах повністю зникає, а разом із ним зникають і темні смуги. Вітер перерозподіляє пісок, поступово згладжуючи схили. Та з настанням нової зими дюни знову вкриваються сухим льодом, готуючи ґрунт для наступної весни й чергової появи короткочасних «лісів» — майже як дерева без тіней, що панують над чужим, але захопливим світом.

Орбітальний зонд NASA зафіксував «марсіанський ліс» на крижаних дюнах

Джерело: cikavosti.com (Всесвіт)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua