Астрономи пов’язали газові хмари біля Стрільця A* з подвійною зорею

20 листопада 2026 р. 23:27

20 листопада 2026 р. 23:27


Міжнародна команда астрономів з’ясувала, що загадкові щільні газові хмари поблизу надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, ймовірно, пов’язані з парою масивних зірок. Спостереження та моделювання показали, що їхні потужні зоряні вітри можуть створювати скупчення газу, які згодом дрейфують до чорної діри Стрілець A* та потенційно «підживлюють» її. Про це повідомляє ScienceDaily з посиланням на дослідження Інституту позаземної фізики Макса Планка.

Загадкові газові грудки біля Стрільця A*

Центр нашої галактики — надзвичайно щільний і активний регіон. У самому його серці розташована надмасивна чорна діра Стрілець A* (Sgr A*), оточена зорями, газом і пилом, які рухаються під дією потужної гравітації. Це природна лабораторія, де можна досліджувати, як поводиться речовина поблизу чорних дір і звідки береться матеріал, що підтримує їхню активність.

За останні два десятиліття інфрачервоні спостереження виявили поблизу Стрільця A* кілька невеликих, але дуже щільних газових хмар. Ці компактні «грудки» можуть бути ключем до розуміння того, як газ потрапляє до чорної діри, але їхнє походження довгий час залишалося незрозумілим.

Одне з перших відкриттів сталося у 2012 році, коли астрономи зафіксували компактну хмару іонізованого газу G2. Вона містить кілька мас Землі та випромінює лінії водню й гелію — ознаку гарячого газу, змішаного з пилом. G2 рухається сильно витягнутою орбітою навколо Стрільця A* і тягне за собою тьмяний хвіст — структуру G2t.

Згодом, аналізуючи архівні спостереження, дослідники знайшли схожу хмару G1 з близькою орбітою. Схожість G1, G2 і G2t навела на думку, що це не окремі об’єкти, а локальні згущення в більшому безперервному потоці газу. Оскільки яскравість випромінювання зростає пропорційно до квадрата густини, невеликі підвищення щільності в такому потоці здаються окремими яскравими хмарами.

Нещодавні спостереження показали, що газ у хвості G2 знову зібрався в компактну хмару з подібною орбітою. Формально її можна було б назвати G3, але ця назва вже закріплена за іншим об’єктом. Сукупність пов’язаних між собою хмар утворює потік матеріалу через центр Галактики, який отримав назву «стример G1–2–3».

Розрахунки свідчать, що якщо приблизно одна маса Землі газу досягає Стрільця A* кожні десять років, цього достатньо, щоб підтримувати нинішній рівень активності чорної діри. Тож зрозуміти, як виникають ці хмари, означає наблизитися до відповіді на питання, як надмасивна чорна діра отримує своє «паливо».

Відстежування орбіт і пошук джерела

Астрономи розглядали кілька можливих пояснень походження хмар: вітри від масивних зірок, спалахи типу нових, а також газ, відірваний гравітацією чорної діри від інших об’єктів. Щоб перевірити ці сценарії, команда під керівництвом Інституту Макса Планка використала два передові інфрачервоні спектрографи з адаптивною оптикою — SINFONI та ERIS.

Дослідники спостерігали специфічну лінію випромінювання водню Brackett‑γ, щоб точно виміряти положення та швидкості хмар і відтворити їхні орбіти навколо Стрільця A*. Виявилася разюча закономірність: G1, G2 і G2t рухаються орбітами майже однакової форми та орієнтації. Імовірність того, що три не пов’язані об’єкти матимуть настільки схожі орбітальні параметри, надзвичайно мала, тож дослідники дійшли висновку, що вони повинні походити з одного джерела.

Контактна подвійна зоря як «фабрика» газових хмар

Аналізуючи виміряні траєкторії та швидкості вздовж променя зору, команда вийшла на конкретного кандидата — систему IRS 16SW. Це масивна контактна подвійна зоря, де дві зорі перебувають у дуже тісній близькості й фактично ділять спільну оболонку.

Ця система входить до диска молодих зір, які обертаються за годинниковою стрілкою навколо Стрільця A*. Її розташування й рух добре узгоджуються з тим, що стример G1–2–3 може виникати саме звідти. Навіть невеликі відмінності у формах орбіт окремих хмар пояснюються тим, що зорі в системі IRS 16SW обертаються одна навколо одної, змінюючи напрямок і умови вітрів у часі.

Комп’ютерні моделі потоків газу додатково підтримують цю інтерпретацію. Симуляції показують, що потужні зоряні вітри від обох компонент подвійної системи стикаються з навколишнім середовищем і між собою, створюючи ударну хвилю між зорями. У цій зоні газ накопичується й ущільнюється, формуючи щільні грудки.

З часом такі ущільнення можуть відриватися від системи й виходити в міжзоряний простір як компактні хмари. Далі вони рухаються всередину, до центру Галактики, орбітами, схожими на траєкторії хмар стримера G1–2–3. Так виникає фізично зрозумілий механізм, за допомогою якого одна подвійна зоря може породити кілька окремих газових хмар з близькими орбітами.

Як масивні зорі можуть «годувати» чорну діру

Отримані результати вказують, що масивні зорі поблизу центру Чумацького Шляху можуть забезпечувати Стрілець A* безперервним притоком газу. Чорна діра, ймовірно, отримує не лише матеріал із навколишнього диска, а й свіжий газ, який народжується у зіткненнях зоряних вітрів у таких системах, як IRS 16SW.

Це відкриття поєднує кілька важливих астрофізичних процесів: еволюцію масивних зір, рух і стиснення міжзоряного газу та живлення надмасивних чорних дір. Визначивши ймовірне джерело загадкових хмар поблизу Стрільця A*, дослідники продемонстрували ще один спосіб, яким зорі можуть підтримувати активність чорної діри в самому серці нашої галактики.

Астрономи пов’язали газові хмари біля Стрільця A* з подвійною зорею

Джерело: cikavosti.com (Всесвіт)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua