У Голій Пристані окупанти знищили одну з найстаріших святинь – Свято-Духівський храм

30 вересня 2026 р. 09:23

30 вересня 2026 р. 09:23

Зокрема, 24 вересня таку інформацію поширив житель Голої Пристані Віктор Шаманський. «Згорів храм…», – написав він під фото із зображенням Свято-Духівського храму, інформує Гривна .

Наразі подробиці невідомі, також відсутні й фото чи відео храму в його нинішньому стані.

Жителі Голої Пристані сприйняли втрату святині як особисту трагедію – церква була важливою частиною духовного життя багатьох містян. Водночас люди у соцмережах висловлюють надію на обов’язкове відбудування храму після звільнення Херсонщини

Лариса : «Спалили і храм Свято-Духівський, нашу другу домівку. Знищують, стирають з лиця землі найкраще місце в світі. Виривають і викидають, але пам’ять живе вічно».

Олександр: «Ось вам і жахи війни. Голій Пристані випала тяжка година знаходитись на лінії фронту, під перехресним вогнем. Кожне руйнування рідного міста озивається болем у наших серцях. У Свято-Духівському храмі я прийняв хрещення в 1968 році, про це навіть свідчив запис у книзі реєстрації проведених таїнств. Коли отець Георгій, трагічно загиблий в ДТП, заходився зводити дзвіницю, пожертвував старого дзвона. Він зберігався у нас дома дідом, який врятував його під час руйнування комуністами храму на честь Миколи Чудотворця на набережній. Тоді святиня впала від рук безбожників, зараз – від прильоту артилерії. Сумно, боляче, прикро».

Варто додати, що влітку 2023 року Свято-Духівський храм сильно постраждав під час затоплення міста після підриву російськими окупантами дамби Каховської ГЕС. Окупаційна влада та пропагандисти навіть заявляли про можливе знесення будівлі церкви.

Хоч велика вода через два місяці після теракту на ГЕС майже зійшла, будівля храму та територія навколо нього ще залишалася підтопленою. Пропагандисти з російського видання «Комсомольська правда» оприлюднили тоді фото храму та коментар священика Російської Православної Церкви Дмитра Кроткова.

Він заявив, що в храмі вода залишила наліт нафтопродуктів, а по стінах розповсюдився грибок. Пропагандисти написали, що можливе повне знесення храму «через загрозу неконтрольованого руйнування», адже стіни будівлі зроблені із саману та глини.

Знесення церкви тоді вочевидь не відбулося. Проте через постійні обстріли храм неодноразово зазнавав пошкоджень, і зрештою окупанти таки знищили його.

До повномасштабного вторгнення РФ церква належала до Московського Патріархату, а настоятелем був отець Володимир Будник.

Родина священика понад 7 місяців перебувала під російською окупацією. Він пережив зраду колаборантів, виїхав, перейшов до ПЦУ та врешті оселився в містечку Носівка на Чернігівщині, де став настоятелем старого храму.

Він розповів, що частина священиків УПЦ МП почали співпрацювати з окупантами, підтримувати їх і закликати до цього людей. Проросійські священики їздили до Криму по медикаменти, а потім вимагали від людей на камеру дякувати Патріарху Кирилу та Путіну за це.

«Наш храм в той час перетворився на місце зустрічі проукраїнськи налаштованих людей. На службу приходили понад 200 вірян, ми молилися за Україну. Церква стала місцем, де можна набратися сили, поговорити, обмінятись новинами: кого забрали, хто ліків потребує, їжі, кого відвідати треба. Влади в місті вже не було, тому наша церква стала єдиним місцем прихистку та допомоги», – каже отець Володимир.

За його словами, окупанти водили його на допити, ФСБ схиляли до співпраці, наказували доносити на людей, які приходять на службу.

«Іноді окупанти виводили мене на розмову по три рази на день. Демонстративно садили в авто, двоє спереду і двоє ззаду по боках. Сідали так, щоби їхня зброя мені в ребра впиналася. Перевіряли мій телефон постійно. Такі “розмови” тривали іноді і по 40 хвилин. Казали, що можуть просто вбити. Загалом вони хотіли, щоб я казав людям потрібні їм речі, виступав на їхніх заходах. Їм потрібна була картинка. Вони знали, що я маю авторитет серед громади», – пригадує священик.

Зрештою, коли випала нагода виїхати, отець Володимир з дружиною виїхали на вільну Україну через Василівку Запорізької області.

Пізнавально