«Бджолина аптека», домашні сири, копченості та квіткове розмаїття: чим дивував осінній ярмарок у Володимирі

28 жовтня 2026 р. 15:28

28 жовтня 2026 р. 15:28

Прилавки гнулися від виробленої продукції та щедрого врожаю… У парку «Слов’янський» розгорнувся традиційний осінній ярмарок. Сюди з’їхалися близько сотні продавців із шести областей України: Волинської, Рівненської, Львівської, Київської, Тернопільської та Івано-Франківської. Торговці облаштовували місця ще вдосвіта, а вже о пів на восьму почали з’являтися перші покупці. Хтось поспішав придбати овочі й фрукти на зиму, хтось прицінювався до м’яса, риби, домашніх сирів чи меду, а дехто зупинявся біля саджанців дерев, кущів та квітів або приглядався до виробів ручної роботи, які вражали різноманіттям стилів і технік.
Організатори подбали й про те, щоб покупки були доступними для відвідувачів. Як зазначили на сторінці громади у фейсбуці, упродовж тижня відділ міської ради моніторив вартість товарів, після чого продавці погодилися встановити ціни нижчі від середньоринкових. Так, картоплю продавали по 10 гривень за кілограм, моркву та буряк – по 15-18, цибулю – по 15-17, капусту – по 18 гривень. За кілограм свинини залежно від частини туші просили від 180 до 250 гривень.

Дідусева наука стала основою власного бізнесу з виготовлення копченостей

Ярмарок став нагодою для місцевих і приїжджих підприємців представити свою продукцію. Дехто з них уперше долучився до такого торговельного заходу. Серед таких Лілія Вишневська, яка привезла копченості власного виробництва під торговою маркою «Дідова коптильня» (НА ГОЛОВНОМУ ФОТО). В асортименті – свинячі реберця та бочок, курячі крильця, гомілки, четвертинки й філе, а також копчена риба.

– Щоб отримати якісну продукцію, потрібно добре знати технологію копчення. Ми використовуємо метод конденсації диму: він проходить через димогенератор з очищувачем, де осідають смоли. Завдяки цьому до продукту надходить уже очищений дим, м’ясо набуває характерного кольору, не гірчить і не обсмалюється , – розповідає пані Лілія.

Коптять у «Дідовій коптильні» на деревині фруктових дерев, але здебільшого використовують вільху. Водночас, наголошує підприємиця, на якість готового продукту впливає не лише дотримання технології, а й вибір сировини та її підготовка.

– Ми все перевіряли на власному досвіді. Знайшли постачальника свіжого м’яса: шукали не просто сертифіковане, а справді якісне. Маємо вдалі маринади, але це лише половина справи. Головне – потім правильно закоптити , – пояснює вона.

Хоча підприємницею Лілія зареєструвалася лише три місяці тому, започаткуванню власної справи передувала ґрунтовна підготовка.

– Щоб займатися такою справою, потрібно любити її та поважати свого покупця. Для нас це не лише бізнес. Ми хочемо, щоб люди отримували якісний продукт. Великих партій не виготовляємо, адже не ставимо за мету масове виробництво , – пояснює Лілія.

Назва «Дідова коптильня» – невипадкова. Лілія родом із Володимира, а любов до копчення перейняла ще в дитинстві від дідуся Арсена, який долучав її до процесу та ділився своїми знаннями.

– Дідусь змалку залучав мене до цієї справи, розповідав, ділився різними нюансами. Так і зародилася моя любов до копчення. Коли через безпекову ситуацію ми були змушені виїхати з Києва й переїхали до Цуманської громади, я працювала в Рівному в банківській системі. Але потроху готувала чоловіка до нової справи. Ми живемо на землі, маємо досвід виробництва копченостей, тому вирішили започаткувати нову справу , – ділиться підприємиця.

Свою продукцію Лілія продає на ринку в Луцьку, рекламує в інтернеті, реалізовує у своїй громаді, а у Володимирі її копченості можна придбати в одному з торгових закладів.

– Наша продукція сертифікована, тож покупці можуть бути впевнені в її якості та безпечності , – наголошує Лілія.

Окрім того, підприємиця заготовляє та виробляє натуральні чаї, зокрема ожиновий, мелісовий, Іван-чай. Осінній ярмарок у Володимирі став для неї нагодою представити свою продукцію новим покупцям. Підприємиця зізнається, що такий захід їй дуже сподобався, і висловила побажання, щоб такі торгові майданчики організовували частіше.

Домашні сири від майстрині з Затурцівської громади

Вперше на ярмарок у Володимирі свою продукцію привезла Оксана Медведюк із Зубильного Затурцівської громади. Її домашні сири мали неабиякий попит і біля її торгового місця постійно збиралася черга. Згодом жінка навіть пожартувала, що, мабуть, не до кінця підготувалася до такого масштабного заходу, адже продукція розійшлася напрочуд швидко.

Сироварінням вона займається вже шостий рік, проте раніше присвячувала цьому час після основної роботи або у вихідні. А ось повністю зосередилася на улюбленій справі лише рік тому.

Асортимент продукції у неї немалий. Постійно готує моцарелу, сулугуні, бринзу, халумі, скаморцу, лабне – ніжний сир кремової текстури у вигляді кульок, що зберігаються в баночці зі спеціями. Також пропонує вершкове масло, сметану, кисломолочний сир, йогурт і кефір. Деякі види сирів виготовляє лише на замовлення.

Уся її молочна продукція – з домашнього молока. Сировина надходить із господарства її дядька, який утримує понад тридцять корів. Тож виробництво має надійну сімейну основу – від власного молока до готового продукту.

У сироварінні Оксана поєднує родинні традиції та дотримання технологій. Деякі рецепти перейняла від мами, зокрема приготування адигейського сиру, а інші опанувала самостійно, керуючись технологічними інструкціями.

– Під час виготовлення сирів важливо стежити за кислотністю та жирністю молока, правильно підбирати закваски – усе має відповідати технології , – розповідає майстриня.

Свою продукцію жінка реалізовує на ринках, зокрема й у Володимирі – влітку приїздила сюди торгувати, тож дехто з містян упізнає її сири й повертається за улюбленими.

У сироварінні Оксані допомагає вся родина: діти вакуумують готову продукцію, чоловік привозить молоко. А ось кропітка робота над сирами, їхнім смаком, текстурою та якістю, – справа рук майстрині.

Хризантеми квітникарки з Древинь

Просто неможливо було байдуже пройти повз велику барвисту «галявину» хризантем у горщиках… Одні квіти вже розпустилися на повну, інші лише готувалися розкрити свої пелюстки, привертаючи погляди відвідувачів ярмарку. Цю осінню красу привезла Ольга Пасічник із села Древині Іваничівської громади.

Жінка вирощує квіти близько десяти років. Для хризантем відвела ділянку площею понад 25 соток. Вона – постійна учасниця осінніх ярмарків у Володимирі, а навесні приїздить на такі заходи з іншими квітами – петуніями та сульфініями.

– Я б ніколи не займалася справою, яка мені не подобається. Ось зараз виходиш на ділянку, а там усе рясно цвіте, так красиво, що душа радіє. Приходиш і бачиш результат своєї праці , – ділиться Ольга.

Її квітковий бізнес не обмежується роздрібною торгівлею. Чимало покупців приїжджають, щоб закупити рослини гуртом. Також жінка постійно торгує на ринку в Нововолинську.

Вирощування квітів для Ольги – не лише справа до душі, а й сімейна праця. Рідні підтримують жінку, допомагають їй у роботі та долучаються до справи, яка вже багато років дарує радість і самій господині, і тим, хто обирає її квіткову красу.

«Бджолина аптека» пасічника-ветерана

На ярмарку вражав розмаїттям продукції Андрій Пилипенко з Луцька. Окрім меду та воскових свічок, він привіз калган, медовуху та чимало засобів власного виробництва, які об’єднав під назвою «бджолина аптека». Серед них – настоянки, спрей для горла, засіб проти грибка, мазі та інші вироби, створені за власними рецептурами.

Бджільництво для Андрія – сімейна справа з багаторічною історією. Пасіку йому передав дідусь у 1986 році.

– Дідусь качав мед, збирав прополіс для сусідів, якщо хтось просив. А про пилок, пергу чи маточне молочко, настоянки тоді майже не йшлося. Ми ж поступово почали цікавитися іншими продуктами бджільництва , – розповідає Андрій.

Спочатку були мед і віск, з якого виготовляли свічки, а згодом з’явилися інші продукти. Почали спілкуватися з людьми, які займаються апітерапією, вивчати їхній досвід. Шукали рецепти ліків до хвороб, які нас турбували, на основі продукції бджільництва. Деякі рецептури удосконалювали роками, спираючись на власний досвід і відгуки людей, які користувалися продукцією.

– Моя дружина близько п’ятнадцяти років тому розробила краплі від гаймориту. А в мене після служби в армії були серйозні проблеми з ногами. Тоді почав шукати способи допомогти собі за допомогою продуктів бджільництва та лікарських рослин. Допомогло мені – почали звертатися друзі, знайомі. Так поступово й розширювали асортимент. Ця поличка з лікувальними засобами – «бджолина аптека» – формувалася понад двадцять років , – ділиться виробник.

Після поранення ніг на війні, Андрій продовжує працювати над своїми розробками, зокрема екстрактами на основі живокосту, які, за його задумом, призначені для підтримки відновлення кісткової та хрящової тканин.

На початку повномасштабного вторгнення чоловік добровільно долучився до війська й служив у 100-й окремій механізованій бригаді. Після поранення звільнився зі служби та повернувся до своєї справи.

У виробництві Андрій не сам: до сімейного бізнесу долучені дружина й діти. А на ярмарках у Володимирі він доволі часто представляє продукцію, знайомлячи покупців із різноманіттям того, що можна отримати завдяки бджільництву.

Осінній ярмарок у Володимирі вкотре об’єднав людей, які розвивають власну справу, бережуть родинні традиції та діляться результатами своєї праці. За кожним прилавком – своя історія, досвід і любов до того, чим займаються. А для відвідувачів це нагода не лише придбати необхідне за доступними цінами, а й познайомитися з виробниками та підтримати тих, хто власними руками створює якісну продукцію.

Фото авторки.

Валентина ТИНЕНСЬКА

Волинські