«Мистецтво не лікує рани, але допомагає жити». Історія ветерана з Луганська Марка Головея

24 серпня 2026 р. 19:17

24 серпня 2026 р. 19:17

Ветеран російсько-української війни Марк Головей, з позивним "Мор", не любить, коли його називають героєм. Йому 31, він жартома каже про себе: «трошки бидлуватий східняк», який терпіти не може оперу, проте може годинами сидіти над пластиковою фігуркою, виводячи пензлем мініатюрні руни.

Чоловік народився в Луганську, здобув освіту художника та дизайнера-вітражиста, служив у ЗСУ, а після — заснував благодійну організацію «Евокаті», яка збирає ветеранів/ветеранок, військовослужбовців/військовослужбовиць в кімнаті, заставленій стелажами з мініатюрними драконами, орками й космічними десантниками, аби разом мандрувати казковими світами рольових ігор.

Про художнє ремесло та веселу спільноту дніпровських рольовиків Марк розповів Волноваха.City.

Спогади про Луганськ

Історія Мора починається з барикад, які почали з'являтися у його рідному Луганську наприкінці 2013 року. З того часу, за його словами, він «трішечки партизанив».

Йому було 19 , коли довелося тікати з дому, бо його почали шукати.

«Коли залишатися стало особливо небезпечно, я виїхав до Дніпра — з 2000 грн у кишені, сумкою та скетчбуком — альбомом для створення замальовок», - згадує Мор.

Мор. Архівне фото

З 2022 , від початку повномасштабного вторгнення, чоловік займався волонтерством та допомагав українським захисникам. У 2024 році він і сам офіційно приєднався до Збройних сил України.

«Окопні розваги»

Марк служив солдатом у розвідці. Аби якось прикрасити непросте армійське життя, чоловік брав до рук пензля.

«Друзі надсилали мені фігурки, які я розфарбовував у коротких перервах між бойовими виїздами. Також розписував автомати та техніку. Роботи часто дарував побратимам. Одну з мініатюр я навіть передав тодішньому Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному. Шкода, що через людей, а не з рук у руки — лежав у лікарні з черговою контузією...», - ділиться майстер.

"Залужний і біологічна зброя Зсу" — роботи Марка Фото: Маркус

З війська Маркус демобілізувався близько пів року тому. Служба залишила глибокий слід на його здоров'ї. Чоловік зазнав контузій, частково втратив зір та слух, а пізніше медики виявили наслідки перенесеного інсульту. Постраждала й нирка — наразі, за його словами, функціонує лише одна.

Ветеран також розповів про труднощі з проходженням військово-лікарської комісії та отриманням виплат за поранення — за його словами, оформлення документів для списання значно затягнулося через бюрократичні процедури.

Кохання

Мор акцентує, що відновитися після інсульту вдалося лише завдяки підтримці його дружини Тіни, з якою вони познайомилися після повернення військовослужбовця з фронту. Жінка працює тренеркою в тому ж залі, який ветеран сам обрав для своєї реабілітації.

«Тіна буквально витягнула мене фізично після інсульту — займалася реабілітацією, стежила за навантаженнями, ставила на ноги в прямому сенсі слова. Вона дуже добра людина, дуже-дуже добра і трошки наївна — настільки, що деякі нехороші люди цим користувалися: хтось не платив за заняття, а вона, соромʼязлива, не могла сказати людині прямо що так не можна. А я після контузії зовсім втратив здатність мовчати про несправедливість — і почав ставив на місце таких недобросовісних клієнтів. Зараз вона і без мене прекрасно з такими ситуаціами справляється.

В нашій родині панує взаємоповага, підтримка та кохання. Люблю її.»

Мор з дружиною Тіною

«Жопотьорка» на Перемозі

Повернувшись до цивільного життя, Марк разом зі зведеним братом заснував у Дніпрі благодійну організацію «Евокаті». Назва походить від латинського слова, яким у Стародавньому Римі називали ветеранів, повторно покликаних на службу.

Мор за роботою

Організація працює на базі невеличкої ігрової кімнати на лівому березі Дніпра, у районі Перемоги. Цей простір Марк з гумором називає «жопотьоркою», бо одночасно тут можуть знаходитися максимум 12 людей. Саме тут відбувається те, що їх «благодійний» психіатр називає дієвою терапією — волонтери проводять партії настільних рольових ігор, які регулярно змінюють, щоб, за словами засновника, «не закисали мізки». Спільно з Марком ігри тут проводить його побратим Богдан, — колишній командир піхотної роти, який пересувається на візку після поранення.

У просторі БО "Евокасі" Фото: Маркус

«Ми займаємося соціалізацією хлопців та дівчат через настільні рольові ігри під наглядом психологів і психіатрів», — пояснює Марк.

Відгук учасника заходу. Скрін з соцмереж

За його словами, до проєкту долучаються не лише ветерани, а й підлітки та військовослужбовці, які приїжджають з різних міст.

Відвідування ігрової кімнати безоплатне. Проте охочі мають змогу добровільно підтримати проєкт коштами на книги, мініатюри та ігрове приладдя.

Крім ігор Маркус проводить тут творчі майстер-класи та навчання.

Мистецтво як спосіб залишатися собою

Паралельно з роботою в організації Марк розписує мініатюрні фігурки на замовлення — це його основне джерело заробітку. Він також навчає цього ремесла інших, зокрема учнів з аутизмом та синдромом дефіциту уваги.

Роботи художника можна знайти в його соціальних мережах, а завітати до майстерні чи ігрової кімнати запрошують усіх охочих — за попередньою домовленістю.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Донецькі