вологість:
тиск:
вітер:
В Бердичеві попрощались з 45-річним військовим В’ячеславом Маньківським
17 липня 2026 р. 16:13
17 липня 2026 р. 16:13
В’ячеслав Маньківський народився в Бердичеві 14 листопада 1981 року. З першого по дев’ятий клас навчався в міській школі. Але, якщо інші хлопці ганяли м’яча чи вештались по дворах, то Славік витрачав свій вільний час зовсім по-іншому. Швидко зробивши уроки він приступав до улюбленої справи – ремонту різноманітних, в основному електричних приладів та пристроїв.
Усі сусіди зносили йому перегорівші плойки чи праски, світильники, які не світили, чи чайники, які не гріли, і всьому цьому він давав нове життя. Часом сидів до півночі, зате, коли вдавалось щось полагодити щиро радів досягнутому. Сусіди «розраховувались» шоколадками, але вже тоді він зрозумів, це вміння може приносити не тільки задоволення.
Після школи продовжив навчання в коледжі промисловості, опановуючи професію економіста. Та займатись ремонтами він не припинив, а лише вдосконалив свої навички. Працювати економістом після закінчення коледжу теж не став, а пішов навчатись на щось ближче до душі. І факультет енергетики Вінницького політехнічного університету став саме таким місцем професійного та світоглядного зростання.
Є інженери, які все життя працюють з ручкою чи комп’ютером, малюючи схеми, проєкти чи кошториси, а В’ячеслав Маньківський став таким, що крім теорії вмів втілювати ці креслення і проєкти в життя.
І цих здібностей потребували чи не всі підприємства нашого міста, які ледь не розривали його, пропонуючи кращі умови роботи чи співпраці. ПП «Бердичівспеценергобуд», ТОВ «А-вікт», шкірзавод ФОП Кущак – це лише деякі підприємства, де працював досвідчений енергетик. До речі, на останньому, В’ячеслав відремонтував машину з обміру шкіри, яку не змогли зробити кілька закордонних спеціалістів.
Та коли почалась війна, саме з цього підприємства він пішов до ЗСУ, уклавши контракт з однією з місцевих військових частин. Він мужньо виконував військовий обов’язок та був прикладом сумлінного виконання поставлених завдань. Доля була прихильною до нього весь цей час, але 15 липня, щось зламалось вже в небесній канцелярії, і полагодити було нікому…
Сьогодні провести в останню путь талановитого інженера і мужнього воїна прийшли родичі, сусіди, друзі, знайомі, бойові побратими і багато тих, кому він заводив на підприємства і в оселі таку звичну і таку небезпечну електрику.
Заупокійна молитва відбулась у Храмі Святого Рівноапостольного князя Володимира і Священномученика Йосафата УГКЦ, після якої траурна колона, довжиною чи не пів кілометра, рушила на міське кладовище. Тут знову лунала молитва і ридання матері та дружини, лунав військовий салют і Гімн України. А труна з тілом військового лягла в чергову могилу, над якою невдовзі замайорів синьо-жовтий стяг.
Джерело: rio-berdychiv.info
Новини рубріки
У Житомирі комунальною технікою хочуть керувати через VR
17 липня 2026 р. 17:23
У Житомирі завершили поточний ремонт склепу баронів де Шодуар
17 липня 2026 р. 17:23