Житомирське Полісся: граніт, древляни й рододендрон

27 жовтня 2026 р. 20:42

27 жовтня 2026 р. 20:42

Житомирське Полісся — найвище, найкам’янистіше й найменш болотисте з усіх поліських країв. Тут під соснами й піском лежить граніт Українського кристалічного щита: він виходить на поверхню скелями над Тетеревом, валунами Камінного села й стінами старих кар’єрів із бірюзовою водою. Річки тут не повзуть болотами, а шумлять на порогах у вузьких скелястих долинах. А ще це земля древлян, князя Мала й княгині Ольги, Лесі Українки й поліських дерунів.

Як природна область Житомирське Полісся охоплює більшу частину Житомирської та схід Рівненської області. Західна межа проходить приблизно по лінії Клесів — Соснове — Корець — Шепетівка, східна — Народичі — Малин — Радомишль — Корнин. На заході воно межує з Волинським, на сході — з Київським Поліссям. Середні висоти — 180–200 м, а заболоченість лише близько 3 %: це найсухіше Полісся України.

Коротко

• Де: більша частина Житомирщини та схід Рівненщини .
• Природа: гранітні скелі й каньйони Тетерева, Ужа, Случі, Уборті й Ірші; Поліський і «Древлянський» заповідники; Словечансько-Овруцький кряж з ярами; цвітіння жовтого рододендрона.
• Історія: Коростень (Іскоростень) — столиця древлян, давній Овруч із Василівською церквою, Олевськ, Звягель — батьківщина Лесі Українки.
• Каміння: граніти, лабрадорит, кварцит; затоплені кар’єри — улюблені місця для купання й фото.
• Скуштувати: деруни ( Коростень — їхня неофіційна столиця), гриби, журавлину, чорниці, лісовий мед.

Відео: «Житомирщина: Полісся — містичні шляхи древлян, Звягель, червоне каміння, блакитні озера і білий борщ», канал Tour de Ukraine.

Граніт під ногами: як виникло Житомирське Полісся

Від інших поліських країв Житомирське відрізняє Український щит — давні кристалічні породи докембрію, яким понад мільярд років. Тонкий шар водно-льодовикових пісків (4–6 м) лежить просто на гранітах і гнейсах, тож рельєф тут розчленований, а річки глибоко врізалися в камінь. Західна частина краю не була вкрита льодовиком і не має морени, а на схід від лінії Словечне — Лугини — Житомир — Івниця трапляються моренні горби, ками й ози.

Через це річки Житомирщини мають швидку течію, перекати й пороги, а під час повеней вода піднімається значно вище, ніж на рівнинному Поліссі. Усі вони належать до басейну Дніпра. Клімат помірно континентальний: середня температура січня близько −6 °C, липня — +19 °C, опадів — близько 625 мм на рік. Тут не так волого, як на Волині, і не так сухо, як далі на схід.

Тетерів: скелі, пороги й каньйони

Найкращий спосіб побачити кам’яне Полісся — пройтися берегами Тетерева. У самому Житомирі над річкою стоїть скеля «Голова Чацького» , схожа на людський профіль, а поруч — урочище Сокулі, скеля Крашевського та Замкова гора , з якої почалося місто.

Вище за течією, у Денишах , гранітні скелі приваблюють скелелазів, а над водою стоять руїни палацу Терещенків. Маршрут від Денишів до Житомира — це палац-привид, старий млин і гранітний каньйон . Нижче за течією, від Житомира до Коростишева , — пороги й Коростишівський каньйон із бірюзовою водою серед гранітних брил.

Ще нижче Тетерів тече повз Радомишль — тут на місці старої папірні постав кам’яний замок «Радомисль» із музеєм домашніх ікон.

Відео: «Житомирщина — відкриття! Найкрасивіші кар’єри, каньйон, будинок рибалки, Камінне село», канал ВІДЧУЙ.

Коростень і Уж: земля древлян

Коростень — давній Іскоростень, столиця древлян. За літописом, саме тут 945 року древляни стратили князя Ігоря, а наступного року княгиня Ольга помстилася й спалила місто. Сьогодні над річкою Уж простягається Древлянський парк : гранітні скелі, «Ольжині купальні», пам’ятник княгині Ользі й князю Малу. На протилежному березі — Червона гірка , городище князя Мала.

Коростень — ще й неофіційна столиця дерунів: тут щороку проводять фестиваль дерунів і навіть поставили їм пам’ятник. Під гранітом міста сховано радянський бункер — тепер це музей «Скеля» . А вздовж Ужа можна побачити закинуті малі ГЕС і дикі береги заповідника «Древлянський» .

Більше про околиці — в огляді Коростенського району та в музеї просто неба «Древлянське село» .

Овруч і Словечансько-Овруцький кряж

На півночі області здіймається Словечансько-Овруцький кряж — пасмо, що підноситься над поліською рівниною. Його вкривають лесові породи, тому тут утворилися глибокі яри (20–30 м завглибшки й до 3 км завдовжки) і родючі сірі лісові ґрунти — місцевості, що нагадують Лісостеп посеред Полісся. На кряжі збереглися ділянки дубових лісів із дубом скельним.

Овруч — одне з найдавніших міст України, літописний Вручий. Тут стоїть Василівська церква часів Київської Русі, відбудована на початку ХХ століття. Овруцькі рожеві шиферні пряслиця колись розходилися по всій Київській Русі — їх знаходять археологи по всій Русі й далеко за її межами. На кряжі — Словечне з музеєм партизанської слави .

Відео: «Овруч: 1080 років стійкості», канал Просто Про Складне.

Між Овручем і Коростенем лежить Камінне село — геологічний заказник із велетенськими валунами, оповитий легендами про битву Бога й диявола. Його називають українським Стоунхенджем.

Відео: «Камінне Село — Божий камінь, Почекун та гобіти наймістичнішого місця Житомирщини», канал Українська правда.

Поліський заповідник: українська тайга

На кордоні з Білоруссю, на Олевщині й Овруччині, 1968 року створили Поліський природний заповідник — 20 тис. гектарів дикої природи. Ліси займають понад три чверті території, болота — п’яту частину. Унікальні тут опуклі верхові болота з бурими й червоними сфагновими мохами; на болоті Спуди ростуть льодовикові релікти — шейхцерія болотна й журавлина дрібноплода.

У заповіднику понад 600 видів судинних рослин і багатий тваринний світ: лелека чорний, журавель сірий, сова бородата, сич волохатий, сичик-горобець, глушець, підорлик малий, змієїд, рись, видра, заєць білий і мінога українська. Відвідування — лише за погодженням з адміністрацією.

Відео: «Поліський заповідник — українська тайга», канал Україна вражає.

Довкола заповідника — менші, але не менш цікаві охоронні території. Дідове озеро на Овруччині (54 га) зі сфагновим плавом, журавлиною й бобрами дає початок річці Болотниці. Поясківський заказник на Олевщині, створений ще 1926 року, береже дуби-велетні віком 300–400 років. Плотниця (464 га) охороняє поліські ландшафти, а Борутинський заказник — ліси біля села-привида.

Жовтий рододендрон — поліська «азалія»

Наприкінці травня ліси на заході Житомирщини спалахують жовтим: цвіте рододендрон жовтий , реліктовий кущ, що зберігся тут із доледовикових часів. Аромат стоїть на весь ліс. Найвідоміше місце — Городницький ботанічний заказник (352 га) біля Городниці , де рододендрон росте під дубово-сосновими лісами разом із рідкісними орхідеями — зозульками Траунштайнера.

Олевськ, Звягель і Уборть

Олевськ над Убортю — одне з найдавніших міст Полісся й ворота до Поліського заповідника. Уборть тут швидка, з піщаними плесами й гранітними берегами, а вище за течією, біля Ємільчиного, тече серед лук і борів.

Звягель над Случчю — батьківщина Лесі Українки. Тут працює будинок-музей родини Косачів , над річкою стоять рештки Звягельського замку й залізничний віадук, а неподалік — палац Мезенцева , графська садиба над Случчю.

Малин, Ірша й Гамарня

На сході Житомирського Полісся лежить Малин над Іршею. Тут є своє Малинське «море» з пляжами, заказник «Гамарня» із садибою роду Миклух-Маклаїв і старі гранітні кар’єри. Ірша, як і Тетерів, місцями тече серед скель, а поруч, у «Поліській хаті» в Городському, оживає традиційне поліське село.

Камінь, який знає світ

Житомирщина — один із найбагатших на каміння регіонів України: граніти (червоний Лизниківський ), лабрадорит із Головиного, що переливається синім світлом, кварцити, ільменіт, буре вугілля. Звідси й десятки затоплених кар’єрів із прозорою водою, які стали місцями відпочинку. Подивитися на найкрасивіше каміння краю можна в Музеї коштовного і декоративного каміння .

Відео: «Багата Житомирщина: француз в українському селі, копалини, божевільні краєвиди», канал Хащі.

Чорнобильський слід

Аварія на Чорнобильській АЕС 1986 року сильно позначилася на півночі Житомирського Полісся: значного радіоактивного забруднення зазнали Народицька, Коростенська й Овруцька землі. Частину сіл довелося відселити, і природа там повертає собі простір. У цих місцях дотримуйтеся позначок і правил, не збирайте гриби та ягоди в забруднених урочищах.

Відео: «Житомирщина: базар, радіація та вовки, села без людей, церква-пустка, тунель кохання», канал Хащі.

Кухня й гриби

Поліська кухня Житомирщини — це передусім деруни : зі сметаною, грибами, шкварками. Додайте до них гриби (білі, лисички, підберезники), журавлину, чорниці, лісовий мед і поліський борщ. Куди поїхати по гриби, ми розповіли окремо — гриби на Житомирщині .

Маршрут на 3 дні

День 1. Тетерів. Житомир («Голова Чацького», Замкова гора), Дениші зі скелями й руїнами палацу, ввечері — Коростишівський каньйон.

День 2. Коростень і Овруч. Древлянський парк і Червона гірка, обід із дерунами, далі — Камінне село й Овруч із Василівською церквою.

День 3. Олевськ або Звягель. Північний варіант — Олевськ, Уборть і краєвиди довкола Поліського заповідника; західний — Звягель із музеєм Лесі Українки й палацом Мезенцева. Наприкінці травня — неодмінно ліси з квітучим рододендроном біля Городниці.

Коли їхати

• Квітень–травень: повноводний Тетерів, цвітіння рододендрона, пташиний спів.
• Червень–серпень: купання в кар’єрах і на Малинському «морі», чорниці.
• Вересень–жовтень: гриби, журавлина, золоті скелі Тетерева.
• Зима: засніжені скелі й тихі бори.

Практичні поради

• Кордон. Північ області межує з Білоруссю: у прикордонних громадах діють обмеження на перебування й рух, стежте за повідомленнями ОВА та Держприкордонслужби.
• Кар’єри. Вода в затоплених кар’єрах глибока й холодна, береги круті — купайтеся обережно й не стрибайте зі скель у незнайомих місцях.
• Заповідники. Відвідування лише за погодженням з адміністрацією й на дозволених маршрутах.
• Чорнобильська зона. На півночі Народицької й Овруцької громад дотримуйтеся позначок і не збирайте дари лісу в забруднених урочищах.

Підсумок

Житомирське Полісся — кам’яне серце Полісся. Тут граніт виходить до води скелями, ліси пахнуть рододендроном, а кожне місто пам’ятає древлян, князів і поетів. Приїжджайте по скелі й каньйони — і залишайтеся заради дерунів, грибів і тиші поліських борів.

Житомирські