Йому назавжди 24, а подвиг житиме вічно: Максим Сидоров із Галицинового став Героєм України

15 листопада 2026 р. 10:36

15 листопада 2026 р. 10:36

Президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” капітану поліції Максиму Ігоровичу Сидорову з позивним “Гівр”. Захисник народився в селі Галицинове Миколаївської області , служив у штурмовому полку “Цунамі” Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України “Лють” і загинув, рятуючи поранених побратимів після атаки російського FPV-дрона. Відповідний указ №1112/2026 глава держави підписав 13 листопада 2026 року .

Нагадаємо, 14 березня 2026 року редакція Korabelov.info вже розповідала про Максима Сидорова, його бойовий шлях, героїчну загибель під час порятунку побратимів та петицію до Президента України з проханням присвоїти захиснику найвище державне звання. Тоді українців закликали підтримати звернення, щоб подвиг воїна отримав належне державне визнання. Тепер звання Героя України йому офіційно присвоєно.

Згідно з президентським указом, Максима Сидорова відзначено за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане служіння українському народові.

Від хлопця з Галицинового до капітана поліції

Максим Сидоров народився 10 грудня 2000 року в селі Галицинове . З дитинства займався спортом, зокрема гандболом, неодноразово здобував призові місця на змаганнях. Згодом обрав професію правоохоронця.

Після школи він навчався в Одеському міському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Там проявив дисциплінованість, відповідальність та організаторські здібності, завдяки чому був призначений командиром взводу.

Наступним етапом стало навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Максим обіймав посади старшини взводу, курсу та факультету, неодноразово отримував подяки ректора, а також спеціальне звання капрала поліції.

Після завершення університету розпочав службу в поліції Херсонської області , де працював оперуповноваженим і займався боротьбою зі злочинністю.

У лютому 2023 року Максим добровільно долучився до штурмового полку “Цунамі” Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України “Лють”. Отримав позивний “Гівр” і став до виконання бойових завдань проти російських окупантів.

Знищував російські дрони, брав окупантів у полон і рятував поранених

Під час служби Максим Сидоров виконував бойові завдання на Харківщині, Донеччині та Луганщині . Брав участь у розвідувальних та оборонних операціях, прикривав штурмові групи як снайпер, допомагав утримувати українські позиції та евакуйовувати поранених військовослужбовців.

У період із 14 травня до 14 червня 2024 року він виконував завдання на Харківщині . Зокрема, з 16 до 20 травня у складі групи з 4 поліцейських обороняв позиції поблизу Вовчанська . Російські військові обстрілювали українських захисників із мінометів та артилерії, застосовували безпілотники. За даними петиції, під ворожим вогнем Максим зі стрілецької зброї знищив 3 російські FPV-дрони .

У червні 2024 року поблизу Карлівки Покровського району він брав участь в обороні позицій у лісосмузі. Під час бою з переважаючими силами противника ліквідував 2 окупантів та ще одного тяжко поранив. Українські захисники відбили атаку й утримали позиції, які згодом передали підрозділам 25-ї окремої повітрянодесантної бригади .

22 липня 2024 року під час бойового виходу поблизу Карлівки Максим здійснював вогневе прикриття групи. Після контакту з російськими військовими 2 окупанти здалися в полон. Отримані від них та з їхніх засобів зв’язку розвідувальні дані допомогли виявити плани подальших атак противника.

25 листопада 2024 року в районі Калинового Максим виявив 2 російські кулеметні позиції , які загрожували українським підрозділам. Двома точними пострілами він ліквідував кулеметників, усунувши загрозу для флангу оборони. Після цього, попри артилерійські обстріли, евакуював пораненого поліцейського з вибуховою травмою.

15 лютого 2025 року поблизу Торецька , виконуючи розвідувальне завдання на тимчасово окупованій території, захисник виявив замаскований спостережний пункт противника та зафіксував переміщення російських військових. Передані ним координати дозволили завдати удару FPV-дроном, унаслідок якого було ліквідовано 2 окупантів .

Як повідомляла поліція Херсонщини, загалом на рахунку снайпера “Гівра” було понад 20 знищених російських військових .

Останній бій: кинувся до палаючого бронеавтомобіля, щоб урятувати побратимів

Життя Максима Сидорова обірвалося 31 травня 2025 року поблизу населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області . Йому було лише 24 роки .

За інформацією, викладеною в петиції, приблизно о 04:30 Максим у складі групи з 6 поліцейських рухався на бронеавтомобілі “ROSHEL SENATOR” до визначених оборонних рубежів. Під час виконання бойового завдання російський FPV-дрон атакував машину.

Після першого удару, попри смертельну небезпеку, Максим кинувся допомагати пораненим побратимам. Він намагався надати їм домедичну допомогу та витягнути з палаючого бронеавтомобіля з-під ворожого обстрілу.

Саме в цей момент російські військові завдали повторного удару FPV-дроном . Максим отримав смертельні поранення та загинув, намагаючись урятувати інших.

Обставини його останнього бою раніше були докладно описані в матеріалі Korabelov.info про петицію щодо присвоєння захиснику звання Героя України .

Петицію підтримали понад 25 тисяч українців

17 лютого 2026 року на офіційному сайті Президента України було оприлюднено електронну петицію №22/260462-еп про посмертне присвоєння Максиму Ігоровичу Сидорову звання Героя України.

Ініціаторкою звернення стала Вікторія Іллівна Сидорова . У петиції детально описали життєвий шлях Максима, його службу в поліції, участь у бойових діях, конкретні епізоди мужності та обставини загибелі.

За даними офіційного сайту електронних петицій, звернення підтримали 25 443 громадяни за необхідних 25 000 голосів .

Редакція Korabelov.info також долучилася до поширення інформації про петицію, розповівши читачам про захисника з Галицинівської громади та закликавши підтримати його посмертне нагородження.

Через майже півтора року після загибелі Максима його подвиг отримав найвище державне визнання.

Які нагороди отримав Максим Сидоров

Ще до присвоєння звання Героя України бойові заслуги Максима були відзначені низкою державних і відомчих нагород. Серед них:

• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ “Срібний хрест”;
• відзнака Президента України “За оборону України”;
• нагрудний знак “Ветеран війни – Учасник бойових дій”;
• відомча відзнака “За відвагу в службі”;
• Комбатантський хрест (посмертно);
• орден “За мужність” III ступеня (посмертно).

30 вересня 2025 року Максиму посмертно присвоїли спеціальне звання капітана поліції.

А 13 листопада 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Максиму Ігоровичу Сидорову звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Захисник із Галицинового пройшов шлях від курсанта та молодого поліцейського до снайпера бойового підрозділу. Його останнім вчинком стала спроба врятувати життя побратимів під ворожим вогнем.

Вічна пам’ять і слава Герою України Максиму Ігоровичу Сидорову!

Раніше ми писали:

• Командир миколаївської ескадрильї, який загинув у перший день великої війни, отримав звання Героя України
• Рятувала бійців у Маріуполі: медикиня стала першою жінкою — Героєм України у ВМС
• Із морського боцмана — в артилеристи: миколаївця Віктора Мінакова просять визнати Героєм України
• “Він віддав усе, що мав”: миколаївців закликають підтримати петицію, присвячену Дмитру Журбіну
• 25-річний воїн із села Галицинове загинув, рятуючи побратимів: петиція про присвоєння звання Героя

Миколаївські