«Тільки сміливі мають щастя». У Городоцькому ліцеї №3 пролунав останній дзвоник

29 травня 2026 р. 15:34

29 травня 2026 р. 15:34

Прощання зі школою

29 травня у Городоцькому ліцеї №3 відбулося свято Останнього дзвоника. На шкільному подвір’ї зібралися учні, вчителі, батьки та гості, аби провести випускників у новий етап життя. Цьогорічне свято знову поєднало хвилювання, вдячність, спогади про шкільні роки та надію на мирне майбутнє.

Два прапори

Святкова лінійка розпочалася з загальнонаціональної хвилини мовчання за загиблими у війні українцями. Після цього над шкільним подвір’ям прозвучали державні гімни України та Польщі, а випускники підняли прапори обох держав.

До присутніх звернулася директорка ліцею Зоя Роговська. Вона подякувала педагогам, батькам, учням та друзям школи за підтримку й єдність у непростий час. Директорка побажала випускникам знайти власний шлях у житті та висловила сподівання, що їхнє доросле майбутнє складатиметься вже у мирній Україні.

Після офіційної частини випускники з хвилюванням слухали промови своїх учителів. Особливо емоційним став виступ першої вчительки Романії Янкевич — дехто з одинадцятикласників не стримував сліз.

Романія Янкевич Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Будьте щасливими! Нехай кожен із вас знайде справу, яка приноситиме задоволення і запалюватиме серце. І, звичайно, згадуйте той перший клас, де все тільки починалося. Тут назавжди залишиться частинка вашого дитинства, — сказала Романія Янкевич.

Остання шкільна пісня

Юнаки та дівчата дякували вчителям за роки підтримки, уроки та спільні спогади. Одним із найщемливіших моментів стала традиційна пісня «В останній раз», яку виконали випускники.

Під час вальсу та фінальної пісні на обличчях одинадцятикласників змішувалися радість, хвилювання і сум від усвідомлення, що шкільний етап життя завершується.

— Зараз переповнюють різні емоції. Ніколи б не подумала, що мій Останній дзвоник буде настільки зворушливим, — поділилася випускниця Мар’яна Водянська. — Щороку ти спостерігаєш збоку, як випускники із серйозними обличчями стримують почуття. Але коли це стається з тобою — це незабутній досвід. Коли співаєш цю останню пісню, стримати сльози неможливо. Останнім часом я навіть думала: краще б повернутися до десятого класу, щоб іще раз насолодитися цими моментами, душевними розмовами та часом разом із цими людьми. Я провела з ними сім років, і зараз розлучатися — це наче відірвати частину себе.

Для багатьох випускників цей день став не лише прощанням зі школою, а й початком нового етапу життя.

— Для мене це свято — початок чогось нового, більшого, крок у майбутнє. Можна навіть сказати — у невідомість. Я дуже дякую вчителям та однокласникам за всі ці моменти, які пережив у школі, та за всі наші спільні пригоди, — сказав випускник Денис Мельник.

Ті, хто завжди поруч

Не менше за дітей цього дня хвилювалися батьки. Через прохолодну погоду вони турботливо накидали дітям на плечі кофти й піджаки, обіймали їх і підтримували перед урочистостями.

Людмила Вейко Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Здається, ніби лише вчора мій син ішов до першого класу, а сьогодні він уже дорослий чоловік, — розповіла мама випускника Людмила Вейко. — Я дуже вдячна нашій школі, кожному вчителю та дітям, які виявилися надзвичайно дружними. На жаль, ми прийшли сюди лише після дев'ятого класу, але здається, що навчалися тут увесь час. Дякую педагогам за терпіння й розуміння, бажаю їм міцного здоров'я, наснаги та творчого натхнення. А дітям хочеться побажати насамперед миру, щоб вони жили в нашій спокійній і квітучій державі, щоб усі їхні мрії та задуми збулися. Якщо ж щось не вдасться одразу — нехай не сумують, а йдуть уперед із піднятою головою. Бажаю, щоб вони отримували задоволення від життя та праці, здобули гарну освіту і щоб майбутня робота приносила їм лише радість. Усього їм найкращого!

Аліна Рибакова Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Це дуже важливе свято. Сьогодні мій третій, молодший син закінчує одинадцятий клас, і я дуже цим тішуся, — поділилася Аліна Рибакова. — Бачу, що він уже достатньо дорослий і готовий зробити крок у самостійне життя. Він має багато мрій, амбіцій та планів. Я щиро радію за цих дітей, які були з ним у класі, та за те, що в нього були такі чудові вчителі. Вони зробили величезний внесок у його розвиток. Щаслива, що він навчався саме в цій школі. Вона по-своєму особлива, тут панує надзвичайна атмосфера. І, мабуть, усі ці чинники — люди, оточення, атмосфера — дали моєму синові те, що розвинуло його до теперішнього рівня. Я цим дуже пишаюся.

Наставники

Для педагогів цей день також став емоційним. Учителі згадували роки навчання, спільні поїздки, перемоги учнів та щоденні шкільні будні.

— Сьогодні чудове свято, на яке чекає вся шкільна родина. Рік був важким, але ми гідно його пройшли. Діти в нас дуже допитливі, зібрані, і хочеться побажати, щоб у їхньому житті все склалося саме так, як задумано, — сказала вчителька Олена Слободян.

— Я хочу підтримувати молодь і працювати з ними, адже маємо прекрасне нове покоління. Їхнє бажання та вміння ставити цілі — це надзвичайно важливо. Хочу всім побажати: не бійтеся робити крок назустріч науці й ніколи не бійтеся вчитися, — наголосила педагогиня Олена Бас.

Останній дзвоник

Право востаннє подзвонити у шкільний дзвоник разом із першокласницею надали випускнику Владиславу Рибакову. Передаючи естафету молодшим школярам, випускники звернулися до них зі сцени.

— Дорогі учні, які ще залишаються в стінах цієї школи! Цінуйте кожен свій день тут, не бійтеся відкривати себе, помилятися, вірити у власні сили та мріяти, — сказала випускниця Кароліна Хаурдінова. — Сьогодні для мене звучить не лише останній дзвінок, а й останні слова на цій сцені як ведучої та учасниці багатьох шкільних свят. За всі роки навчання я мала чудову можливість брати активну участь у шкільному житті, лінійках та спортивних змаганнях. Дякую за вашу підтримку, за ці незабутні спогади й гучні оплески.

— Дійсно не віриться, що все вже закінчується, — додала Евеліна Ціпко. — Я пам'ятаю, як прийшла сюди в дев'ятому класі, і просто не розумію, як швидко минув цей час. За три роки я дізналася багато нового, знайшла справжніх друзів, які завжди приходили на допомогу, і назбирала купу моментів, які точно з радістю згадуватиму все життя.

— Далі буде важко, далі буде страшно, але ніколи не здавайтеся! Ніколи не відступайте перед своїми страхами, бо, як писав Іван Багряний: «Тільки сміливі завжди мають щастя». Тому я закликаю вас: «Лупайте цю скалу», як заповідав Іван Франко. Я ж додам від себе: лупайте скалу науки! — закликав молодших учнів Владислав Рибаков.

Пам’ять і вдячність

У святковий день у ліцеї згадали й тих, завдяки кому діти сьогодні мають можливість навчатися та жити у своїй державі.

— Сьогодні найважливішими для нас є наші захисники, які виборюють незалежність і цілісність України та дають нам можливість проводити такі заходи. Їм великий уклін і шана, — наголосив присутній на святі заступник голови Городоцької громади Дмитро Варшавський.

Під час заходу присутні також вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих випускників ліцею — Віталія Ясінського, Артема Гончарука та Павла Борити. До меморіальних світлин захисників поклали квіти.

Хмельницькі