Михайло Чекман: як перший міський голова Хмельницького часів незалежності змінював місто

06 вересня 2026 р. 10:36

06 вересня 2026 р. 10:36

У серпні цього року Михайлу Чекману виповнилося б 80 років. Він очолив Хмельницький у час, коли Україна лише починала будувати власну державу, а звична радянська система управління та економіка стрімко руйнувалися.

На долю Михайла Чекмана та його команди випало керувати містом у чи не найскладніший період його новітньої історії. Підприємства зупинялися, люди втрачали роботу, бюджет потерпав від хронічного дефіциту, а міській владі доводилося практично з нуля опановувати принципи місцевого самоврядування та ринкової економіки.

Чекман став одним із тих, хто визначав, яким буде Хмельницький у перші роки незалежності.

Від електрика до керівника міста

Михайло Костянтинович Чекман народився 16 серпня 1946 року в селі Чаньків тодішнього Дунаєвецького району. Батько, інвалід війни, працював трактористом у колгоспі, мати — продавцем у сільському магазині. Михайло був найстаршим із чотирьох дітей і змалку допомагав батькам та молодшим сестрам і брату.

Після закінчення Кам’янець-Подільського індустріального технікуму за направленням поїхав до Запорізької області. У Токмацькому гранітному кар’єрі працював начальником електроцеху, а згодом — головним енергетиком.

У 1969 році разом із дружиною повернувся до Хмельницького. Наступні 12 років працював на оборонному заводі «Катіон», де пройшов шлях від слюсаря до заступника начальника цеху. Паралельно здобував вищу освіту — у 1973 році заочно закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «інженер-електрик».

Колеги згадували його як принципового та відповідального фахівця. Колишній старший інженер-електрик Хмельницького радіозаводу Василь Бевза розповідав, що на початку 1970-х Чекман разом із ним отримав завдання прокласти додатковий кабель від електропідстанції «Катіону» до радіозаводу, який нарощував виробничі потужності. Молоді інженери із завданням впоралися.

У 1975 році Чекман перейшов на партійну роботу. Спочатку був інструктором, згодом очолив промислово-транспортний відділ міськкому партії. У 1985–1990 роках працював головою комітету народного контролю міськкому Компартії. Пізніше став першим заступником міського голови Івана Бухала.

Хмельницький на початку 1990-х

Навесні 1990 року відбулися перші демократичні вибори до місцевих рад. Михайло Чекман став депутатом новообраної Хмельницької міської ради, а депутати більшістю голосів обрали його головою міськвиконкому. Через рік він очолив міську раду.

У 1994, 1998 та 2002 роках Чекмана тричі обирали міським головою. Загалом його робота в керівництві міста тривала близько 12 років — на період, який припав на найскладніші трансформації перших років незалежності.

Перед міською владою стояло завдання, якого раніше просто не існувало: перетворити велике промислове місто радянського типу на громаду, здатну самостійно розпоряджатися своїми ресурсами та розвиватися в умовах ринкової економіки.

Чекман робив ставку на розвиток місцевого самоврядування та залучення громади до ухвалення рішень. За його керівництва вперше затвердили Статут міста, запровадили громадські слухання та звіти депутатів міської ради й керівників структурних підрозділів міськвиконкому.

Ринки як відповідь на економічну кризу

Одним із найбільш помітних явищ Хмельницького 1990-х стало стрімке розширення мережі ринків і торговельних точок.

Сьогодні це сприймається як звична частина міського життя, однак тоді ринки стали своєрідною відповіддю на масове безробіття. Підприємства скорочували виробництво або зупинялися, тисячі людей залишалися без роботи.

Розвиток торгівлі та малого підприємництва давав людям можливість заробляти, а місту — отримувати додаткові надходження до бюджету. Згодом стихійні торговельні майданчики почали впорядковувати.

Хмельницький також одним із перших в Україні почав процес малої приватизації. Уже у вересні 1991 року міська влада ухвалювала рішення, спрямовані на перехід до ринкової економіки. З’являлися приватні магазини, кафе, перукарні, медичні центри та інші підприємства сфери послуг.

Паралельно місто активно забудовувалося. За 1997–2000 роки у Хмельницькому ввели в експлуатацію понад 300 тисяч квадратних метрів житла . Розширювалися житлові масиви, на околицях з’являлися приватні будинки, змінювався вигляд міста.

Місто, яким ходив пішки його мер

Про стиль роботи Чекмана колеги та містяни згадували окремо. За спогадами, мер щодня вирушав на роботу пішки зі своєї квартири на Львівському шосе. Дорогою обходив місто, звертав увагу на стан вулиць, роботу комунальних служб, благоустрій.

За його каденції проводили ремонт вулиць та будівель, упорядковували міські території, чистили русло Південного Бугу, облаштовували парк над водосховищем.

Розвивалася й транспортна інфраструктура — запрацювали нові тролейбусні маршрути до мікрорайонів Дубове та Озерна.

Не лише господарка: українське відродження

Водночас діяльність Чекмана не обмежувалася господарськими питаннями.

За свідченням громадського діяча Кузьми Матвіюка, наведеним у книзі «І ми цей шлях пройшли», у 1990 році тодішній голова міськвиконкому підтримав процес українського національного відродження.

Разом із групою депутатів він брав участь у розробленні плану заходів щодо виконання тодішнього законодавства про мови. Документ передбачав розширення використання української мови в роботі органів влади, освіті, документації, сфері торгівлі та побутового обслуговування.

Розвивалися культурні та просвітницькі проєкти. У місті працювало Товариство української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта», видавалися літературно-художні та історико-краєзнавчі видання. Побачив світ збірник документів і свідчень «Великий терор на Хмельниччині».

Чекман підтримував створення міського телебачення, комунальної газети «Проскурів», відкриття монотеатру «Кут», школи іконопису «Нікош», музичної школи та школи мистецтв.

Музей, пам’ятники та демонтаж Леніна

Одним із проєктів, до яких безпосередньо був причетний міський голова, стало створення музею історії міста Хмельницького.

Рішення про його створення Хмельницька міська рада народних депутатів ухвалила 28 березня 1996 року. Для відвідувачів музей відкрили 28 вересня того ж року — до Дня міста.

За підтримки міської влади у Хмельницькому спорудили пам’ятник Тарасу Шевченку, пам’ятник воїнам-афганцям та меморіал пам’яті жертв сталінських репресій «Янгол скорботи».

Окремою сторінкою стало рішення про демонтаж пам’ятника Леніну в центрі міста. Чекман був одним з ініціаторів цього кроку, який на початку 1990-х мав не лише символічне, а й політичне значення.

Досвід Європи та США

Чекман активно цікавився досвідом інших країн. Хмельницькі делегації на чолі з міським головою відвідували країни Західної Європи та США, де вивчали роботу органів місцевого самоврядування, розвиток підприємництва та міської інфраструктури.

Під час таких поїздок встановлювалися економічні й культурні зв’язки.

Лікарка та депутатка міської ради Людмила Головко згадувала поїздку до спорідненого литовського міста Шяуляй. За її словами, Чекман уже о шостій ранку був на місцевому базарі — вивчав ціни, організацію торгівлі, спілкувався з людьми та уважно придивлявся до того, як функціонує місто.

У 2000 році хмельницька делегація на чолі з Чекманом відвідала Францію в межах міжнародної програми «Нормандія — Україна». Тоді сторони підписали низку угод про співпрацю.

Визнання

У 1997 році Президент України нагородив Михайла Чекмана орденом «За заслуги» III ступеня — за активну діяльність зі становлення та розвитку місцевого самоврядування і соціально-економічний розвиток Хмельницького.

У 2000 році йому присвоїли звання «Заслужений працівник соціальної сфери України».

Наступного року Чекман став лауреатом Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золота фортуна» в номінації «Політика».

Водночас він залишався активним у Асоціації міст України та тривалий час очолював Асоціацію міст Хмельниччини.

Останні плани

На початку 2000-х Чекман працював над новими проєктами — програмами підтримки підприємництва, соціальними послугами для вразливих категорій населення, посиленням спроможності місцевої влади.

Вивчав досвід Англії та Іспанії, планував нові міжнародні проєкти.

Але реалізувати їх не встиг.

21 липня 2002 року Михайло Чекман загинув у ДТП на трасі в Кам’янець-Подільському районі. Йому було 56 років. Разом із ним загинула його дружина Галина.

Пам’ять про міського голову

Пам’ять про Михайла Чекмана збереглася в міському просторі Хмельницького. Іменем Чекмана назвали школу №13 у мікрорайоні Лезневе — нині це ліцей №31. На будинку №9 на вулиці Хотовицького, де він жив, встановили меморіальну дошку.

У 2004 році поштове відомство Франції випустило сувенірну марку із зображенням Михайла Чекмана. Її появу ініціював президент асоціації «Нормандія — Україна» Гі Дюпон, який підтримував тісні зв’язки з Хмельницьким.

А 22 жовтня 2008 року Хмельницька міська рада перейменувала центральний міський парк культури та відпочинку на парк культури і відпочинку імені Михайла Чекмана.

Ще раніше, 22 липня 2002 року, міська рада посмертно присвоїла йому звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».

Михайло Чекман залишився в історії Хмельницького як керівник перехідної доби — людина, якій довелося разом із містом проходити шлях від радянської системи до українського самоврядування та ринкової економіки. Його каденції припали на час, коли багато рішень доводилося ухвалювати вперше, а результат цих рішень визначав обличчя міста на десятиліття.

За матеріалами музею історії міста Хмельницького

Модератор

Хмельницькі