На Хмельниччині виявили один із найстаріших відомих в Україні датованих «чумних хрестів»

08 листопада 2026 р. 10:44

08 листопада 2026 р. 10:44

У селі Зеленче поблизу Дунаївців Хмельницької області виявили кам’яний надгробок, датований 1719 роком. Це один із двох найстаріших відомих в Україні датованих позацвинтарних «чумних хрестів». Пам’ятка пов’язана з епідемією чуми, яка на початку XVIII століття охопила Поділля.

Про знахідку розповіла команда «Україна Інкогніта». Хрест обстежив і сфотографував краєзнавець із Дунаївців Олександр Романюк. Учасники команди долучилися до розшифрування написів та атрибуції пам’ятки, розповідає історик Дмитро Полюхович.

Надгробок розташований на східній околиці Зеленче, на краю Нестеровецького лісу. За словами місцевих жителів, раніше він стояв на кам’яній плиті й здіймався над землею майже на два метри. Нині його висота становить близько півтора метра. На думку дослідників, розповіді про колишню висоту, найімовірніше, перебільшені: за формою надгробка не схоже, що значна його частина прихована під землею.

Поруч із хрестом у рельєфі місцевості помітні сліди, які можуть вказувати на розташування давніх споруд. Тому дослідники припускають, що колись тут міг бути хутір, мешканці якого стали жертвами епідемії.

Напис на надгробку зберігся частково. На одному боці вдалося прочитати: «…Раб Божий Василий Томєн… Прєдставился под час повєтра (пошесті)». Інший бік, де зазначено рік смерті, значно пошкоджений вивітрюванням. Дату вдалося розшифрувати як 1719 рік.

Рік смерті зазначено на вивітреному боці — аѱѳі (1719 рік)

Саме тоді Поділлям поширилася перша велика епідемія чуми XVIII століття. Тож хрест із Зеленче належить до найдавніших відомих в Україні датованих пам’яток такого типу.

Дослідники звернули увагу й на висвердлений отвір у центральній частині хреста. Він не наскрізний. Подібні отвори команда «Україна Інкогніта» неодноразово знаходила на надгробках XVIII–XIX століть, зокрема на кам’яних хрестах і мацевах — єврейських надгробках.

Однозначного пояснення призначення таких отворів наразі немає. Одна з версій, яку вважають найбільш імовірною дослідники, пов’язує їх із народними уявленнями про надгробок як символічні двері між світом живих і мертвих, через які могла проходити душа померлого.

Кам’яні «чумні хрести» — рідкісні пам’ятки . Під час епідемій померлих часто ховали неподалік їхніх осель, щоб не переносити тіла через населені пункти до цвинтарів. На могилах переважно встановлювали дерев’яні хрести, а кам’яні надгробки були дорогими. Крім того, пошесті нерідко забирали цілі родини, тож подбати про пам’ятник могло бути нікому.

Чумний хрест в Лісоводах на могилі матері і трьох її синів, які померли вд моровиці у 1772 р.

Широкому загалу в Україні відомо трохи більше ніж три десятки позацвинтарних «чумних хрестів» XVIII століття. Більшість відомих на Хмельниччині пам’яток пов’язана з епідемією 1770–1771 років, менша частина — з пошестю 1797–1799 років.

До виявлення хреста в Зеленче на Хмельниччині був відомий ще один надгробок жертви моровиці 1719 року. Йдеться про поховання Григора Кадона в селі Кам’янка — присілку Сатанова. Його обстежили під час експедиції «Україна Інкогніта» у 2024 році, тоді ж остаточно встановили датування.

Хрест на похованні Григора Кадона

Довідково. Епідемія чуми 1719 року спочатку охопила Жванець — місто-порт на кордоні з Туреччиною. За історичними відомостями, там намагалися зупинити поширення хвороби, спалюючи заражені будинки разом із померлими. Однак це не зупинило епідемію, і невдовзі чума дісталася Кам’янця.

Модератор

Хмельницькі