Вчені розкрили, як магма піднімає діаманти з надр Землі

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Вчені розкрили, як магма піднімає діаманти з надр Землі

12 листопада 2025 р. 18:21

12 листопада 2025 р. 18:21

Нове моделювання з Університету Осло проливає світло на таємницю підйому кімберлітів — магматичних каналів, які виносять діаманти з мантії Землі на її поверхню.

Кімберліти утворюються на глибинах понад 150 кілометрів і піднімаються крізь мантію з надзвичайною швидкістю, що може досягати 130 кілометрів на годину . Саме цей блискавичний рух запобігає перетворенню алмазів у графіт, зберігаючи їхню кристалічну форму. Проте механізм, який забезпечує настільки потужний підйом, залишався незрозумілим. Як пояснює дослідниця Ана Анзулович, «це дуже цікаві і досі загадкові гірські породи, що приховують історію глибоких процесів у надрах планети» .

Команда Анзулович застосувала молекулярно-динамічне моделювання , щоб з’ясувати, як леткі речовини — насамперед вода (H?O) та вуглекислий газ (CO?) — впливають на плавучість магми. Моделюючи кімберліт Єрихон з канадського кратона Слейв, учені виявили, що саме вміст CO? визначає, чи здатен розплав пробитися до поверхні. «Ми встановили, що кімберліт потребує щонайменше 8,2% CO?, щоб успішно піднятися крізь кратон» , — зазначає Анзулович.

Вчені розкрили, як магма піднімає діаманти з надр Землі

Результати показали, що вода підвищує рухливість магми , роблячи її текучою навіть під великим тиском, тоді як вуглекислий газ структурує розплав на глибинах, але, дегазуючись ближче до поверхні, створює потужний імпульс для виверження. У моделі найлетючіший склад міг переносити на поверхню до 44% мантійного матеріалу , що свідчить про виняткову ефективність підйому.

Анзулович підкреслює, що «навіть у невеликій моделі можна побачити, як додавання вуглецю перетворює щільний розплав на плавучий — і саме це робить виверження можливим» . Таким чином, уперше було кількісно визначено, скільки газу потрібно, щоб алмазоносна магма вирвалася з глибин планети.

Це відкриття має ключове значення для геології й ресурсознавства : воно допомагає пояснити, чому кімберліти зустрічаються лише в певних кратонах і як геохімічні процеси в мантії впливають на формування родовищ алмазів. Як зазначає команда, майбутні дослідження таких моделей дадуть змогу реконструювати динаміку ранньої Землі та зрозуміти, як глибинні сили формують обличчя нашої планети.