Зниклий замок Генріха VIII знайшли всередині іншого замку

25 серпня 2026 р. 19:13

25 серпня 2026 р. 19:13

Крістофер Мур із Кентського університету виявив архівний звіт 1883 року, згідно з яким будівельні матеріали з занепалого замку Сандаун відправляли до Дувра. Там їх використовували під час розширення Constable’s Gate — середньовічних воріт замку Дувра. Таким чином, фрагменти тюдорівської фортеці XVI століття сьогодні буквально знаходяться всередині споруди іншого історичного комплексу.

Генріх VIII збудував три фортеці на випадок вторгнення

Замок Сандаун з’явився у 1539–1540 роках, коли Генріх VIII терміново укріплював південне та східне узбережжя Англії.

Після конфлікту з Католицькою церквою та європейськими державами король побоювався вторгнення. Уздовж узбережжя почали будувати нові артилерійські форти, пристосовані для розміщення важких гармат.

Sandown був частиною ланцюга з трьох укріплень, що захищали стратегічно важливу якорну стоянку Даунс біля узбережжя Кента. На південь від нього розташовувалися замки Діл (Deal Castle) та Волмер (Walmer Castle). Усі три фортеці мали характерну конструкцію з масивним центральним ядром та округлими бастіонами, що дозволяли вести вогонь у різних напрямках.

Deal і Walmer збереглися до наших днів.

Sandown пощастило значно менше

Море поступово руйнувало замок.

Фортеця стояла безпосередньо біля узбережжя і виявилася особливо вразливою перед штормами та ерозією.

Уже в 1785 році море прорвалося в її рів, після чого споруду визнали непридатною для проживання. Його відремонтували в 1808 році і знову використовували під час Наполеонівських воєн, а ще в 1855 році замок залишався порівняно добре збереженим.

Але після нових пошкоджень його доля була вирішена.

У 1863 році військове відомство продало Sandown Castle як будівельний матеріал. До 1882 року значну частину фортеці вже розібрали. Сьогодні від неї збереглися переважно фундаменти, підземні елементи та невеликі фрагменти споруд, частково включені до сучасної морської оборони.

Виходило, що один із замків Генріха VIII просто зник.

Насправді його стіни почали нове життя.

У 1883 році камені відправили до Дувра

Крістофер Мур займається вивченням втраченої та прихованої архітектури. Працюючи з архівними матеріалами та будівлями, що збереглися, він виявив звіт 1883 року, в якому йдеться про те, що матеріали з замку Сандаун відправляли до замку Дувра.

Камінь призначався для розширення Constable’s Gate. Прибудову звели у 1883–1884 роках як житлові приміщення для командувача гарнізону.

У результаті вийшла незвичайна архітектурна споруда, що поєднує кілька епох.

Сам Dover Castle у його сучасному вигляді почав формуватися за часів Генріха II у XII столітті. Після облог XIII століття один із колишніх входів закрили, а Constable’s Gate збудували як нові західні ворота фортеці. Через понад 600 років їх розширили — і для цієї вікторіанської прибудови використали камінь із тюдорівського замку Sandown Castle.

Тобто всередині одного об’єкта сьогодні сусідять середньовічна фортеця, вікторіанська архітектура та матеріал оборонної споруди Генріха VIII.

Старі камені спеціально використовували, щоб прибудова виглядала стародавнішою

Особливо цікаво, що вибір матеріалу, схоже, був не випадковим.

Історична праця «Annals of Dover», опублікована ще в 1916 році, повідомляє, що під час розширення Constable’s Tower у 1883 році використовували старі камені розібраного замку Сандаун, щоб нова прибудова не надто різко контрастувала зі стародавньою спорудою.

Іншими словами, вікторіанські будівельники отримали практично ідеальний матеріал.

Замість того, щоб штучно зістарювати нову кладку, вони взяли справжнє каміння з іншої фортеці, якій на той час було понад 300 років.

Тому фрагмент втраченого замку опинився буквально замаскованим усередині пізнішої реконструкції — на очах у тисяч відвідувачів замку Дувра.

Але камені з Сандауна опинилися не лише в Дуврі

Дослідження Мура показує, що після розбирання фортеця буквально «розійшлася» по Східному Кенту.

Документальні та архітектурні свідчення пов’язують її камінь не лише з Dover Castle, а й з Eastry Union Chapel, Walmer Castle та опорою другого пірсу в Deal.

Повторне використання в Walmer підтверджується й офіційним записом Historic England: після продажу Sandown Castle його камінь використовували у воротах Walmer Castle, а також у декоративних садах і рокаріях.

Тому формально замок Сандаун майже зник, але фізично частина його матеріалу досі існує одразу в кількох місцях.

Це приклад того, що історики архітектури називають spolia — повторним використанням елементів старіших будівель у нових спорудах.

У даному випадку ціла тюдорівська фортеця фактично перетворилася на джерело деталей для архітектури XIX століття.

Сам факт був відомий раніше — нове дослідження підкріпило докази

Принаймні в «Annals of Dover» за 1916 рік уже було прямо зазначено про використання старого каменю з Сандауна під час розширення воріт у 1883 році.

Новизна роботи Мура полягає в іншому. Він повернувся до архівних джерел, виявив звіт безпосередньо за 1883 рік, зіставив документальний ланцюжок із збереженою архітектурою та розглядає Дувр як частину ширшої картини переміщення будівельного матеріалу з Сандауна по Східному Кенту. Сам Університет Кента описує результат як «new evidence», а не як першу в історії згадку про цей зв’язок.

Тому заголовок «зниклий замок знайшли всередині іншого замку» працює як образ, але буквально археологи не виявили таємну фортецю за стіною.

Вони простежили, куди потрапили камені зруйнованої споруди.

Від самого Сандауна все ж залишилося трохи більше, ніж здається

Називати фортецю повністю зниклою теж варто з застереженням.

Historic England повідомляє, що на первісному місці збереглися окремі частини фундаментів і підземних споруд, зокрема елементи центральної вежі та двох бастіонів. Частина руїн прихована під землею або входить до складу сучасної берегової інфраструктури.

Тому Sandown Castle сьогодні існує одразу у двох формах: як невеликий археологічний залишок на первісному місці та як перероблений будівельний матеріал в інших спорудах Кента.

При цьому два його «сусіди» з оборонної системи Генріха VIII збереглися значно краще. Замок Волмер (Walmer Castle) досі зберігає більшу частину первісної структури XVI століття, а замок Діл (Deal Castle) залишається одним із найхарактерніших збережених артилерійських фортів королівської програми 1539–1540 років.

Замок зник, але його стіни пережили його

У цьому й полягає найнезвичайніша частина історії.

Замок Сандаун будували як потужне артилерійське укріплення, здатне захищати англійське узбережжя від вторгнення. Але головним ворогом споруди в підсумку виявилося не іноземне військо, а море.

Через три століття після будівництва замок почали розбирати, а його стіни перестали існувати як єдина споруда.

Але камінь виявився надто цінним, щоб його викидати.

У результаті сьогодні людина може увійти до замку Дувра через Constable’s Gate і опинитися поруч із матеріалом фортеці Генріха VIII, навіть не підозрюючи, що частина давно зниклого замку Сандаун увесь цей час перебувала прямо перед нею.

Джерело

Нове дослідження провів д-р Крістофер Мур, науковий співробітник Кентського університету, який спеціалізується на прихованій та втраченій архітектурній спадщині. Він зіставив архівні документи зі збереженою архітектурою у співпраці з English Heritage.

Ключовим новим документальним свідченням став звіт 1883 року, в якому йдеться про відправку будівельних матеріалів із замку Сандаун до Дувра для робіт на Констебльс-Гейт. Прибудова була зведена у 1883–1884 роках.

Матеріал опубліковано Університетом Кента 18 серпня 2026 року під назвою «Hidden in Plain Sight: New Evidence Links Henry VIII’s Lost Castle to Dover Castle ».

Наука