Скелет із Китаю може зберігати слід покарання відсіканням носа

21 вересня 2026 р. 21:24

21 вересня 2026 р. 21:24

Археологи виявили у жінки, яка жила в Китаї близько 700 років тому, загоєне умисне пошкодження носових кісток. Автори дослідження, опублікованого в журналі Journal of Archaeological Science: Reports , вважають найімовірнішим поясненням тілесне покарання — відрізання носа, описане в китайських історичних джерелах.

Це може бути першим знайденим у Китаї скелетним свідченням такої практики. Однак причина процедури не зафіксована безпосередньо: вчені реконструюють її за формою пошкодження, загоєнням кісток, положенням тіла в могилі та історичним контекстом.

Деталі

Останки знайшли у 2019 році на кладовищі Саньчжіюань у провінції Хенань. Серед 213 досліджених поховань лише ця жінка лежала обличчям донизу, і лише в неї виявили виражене ушкодження середньої частини обличчя.

За будовою черепа та таза дослідники визначили стать, а вік на момент смерті оцінили у 40–45 років. Радіовуглецевий аналіз кістки правої ноги дав останкам вік у проміжку 1298–1404 років — час пізньої династії Юань і ранньої династії Мін.

Череп досліджували за допомогою комп’ютерної томографії високої роздільної здатності. Сканування показало, що частина носових кісток і кілька тонких структур усередині носової порожнини були зрізані. Передні зуби при цьому збереглися, а на сусідніх кістках обличчя не було переломів, яких можна було б очікувати після важкого падіння або випадкового удару.

Таке поєднання ознак вказує на цілеспрямовану процедуру. Пошкодження обмежене носовою ділянкою, а його краї відрізняються від хаотичних руйнувань, які могли виникнути після смерті через тиск ґрунту, дію інструментів або природний розпад кістки.

На пошкоджених ділянках помітні перебудова та утворення нової кісткової тканини. Отже, жінка пережила процедуру: організм встиг розпочати тривале загоєння. За оцінкою авторів, після втрати носа вона могла прожити ще кілька років.

Дослідники припускають, що виживанню сприяла медична допомога після травми. При такому ушкодженні існував ризик сильної кровотечі та інфекції, тому тривале загоєння опосередковано вказує на те, що потерпіла отримала хоча б базову допомогу.

Історичні тексти неодноразово згадують відрізання носа як покарання, яке одночасно завдавало болю й залишало помітну на все життя позначку. До цієї знахідки письмові відомості не підкріплювалися відомим авторам археологічним прикладом із Китаю, де характер втручання можна було б вивчити за кістками.

Поховання обличчям вниз також могло відображати стигматизоване становище померлої. Такий спосіб укладання тіла іноді пов’язують із злочинцями або людьми, яких спільнота прагнула символічно відокремити від решти. Але саме по собі положення в могилі не доводить ані провини, ані конкретного покарання.

Хімічний аналіз кісток показав раціон із переважанням проса та відносно невеликою кількістю тваринного білка. Автори вважають, що жінка, ймовірно, не належала до заможної еліти. Її ім’я, заняття, сімейний стан та обставини засудження чи травми залишаються невідомими.

Чому це важливо

Знахідка поєднує письмову історію права з фізичними слідами на людському тілі. Тексти повідомляють, які покарання існували в законах і хроніках, а біоархеологія допомагає зрозуміти, чи застосовувалися вони на практиці та як люди жили після каліцтва.

КТ особливо корисна для подібних випадків, оскільки показує внутрішню структуру тонких кісток обличчя без руйнування зразка. За напрямком зрізів, відсутністю супутніх переломів та характером загоєння дослідники можуть розрізняти травму, посмертне ушкодження та навмисне втручання.

Цей випадок також нагадує, що покарання не закінчувалося в момент процедури. Видима зміна обличчя могла впливати на становище людини, доступ до праці та стосунки всередині спільноти ще багато років. Незвичайна орієнтація тіла в могилі дозволяє припустити, що стигма зберігалася й після смерті, хоча підтвердити це на основі одного поховання неможливо.

Головне обмеження дослідження — єдиний скелет. Вчені бачать ознаки навмисного видалення носових кісток, але не мають напису, судового документа чи предмета, який би безпосередньо пов’язував жінку з вироком. Теоретично втручання могло мати іншу причину, яка не збереглася в джерелах.

Тому коректніше говорити про найбільш ймовірну інтерпретацію та можливе перше свідчення, а не про доведене конкретне покарання. Нові знахідки з подібними ушкодженнями допомогли б зрозуміти, чи була така практика поширеною та чи змінювалася вона між епохами та регіонами Китаю.

Джерело

Yawei Zhou та співавтори. Перші скелетні свідчення каліцтва обличчя як форми покарання в стародавньому Китаї (1298–1404 рр. н. е.): унікальний археологічний випадок ампутації носа в династіях Юань і Мін . Journal of Archaeological Science: Reports, 2026. DOI: 10.1016/j.jasrep.2026.106031.

Додатковий контекст: Середньовічний китайський скелет може виявити перші докази жорстокого покарання , Phys.org, 18 вересня 2026 року.

Наука