Танення льодовиків різко підвищує ризик катастрофних повеней

21 вересня 2026 р. 22:15

21 вересня 2026 р. 22:15

Катастрофічна повінь на кордоні Непалу й Тибету 26 серпня продемонструвала, наскільки руйнівними можуть бути лиха, пов’язані з льодовиками. Станом на 16 вересня підтверджено загибель щонайменше 1 400 людей, понад 6 000 вважаються зниклими безвісти, повідомляє Live Science .

Гімалаї з їхніми стрімкими схилами та швидко танучими льодовиками є однією з найнебезпечніших зон, але ризик подібних подій існує в горах по всьому світу. Експерти зазначають, що обвали схилів через скорочення льодовиків нині спостерігаються «повсюдно».

Як розгорнулася трагедія в Непалі й Тибеті

За даними аналітичного центру Stimson Center, лихо почалося, коли велика маса корінної породи та льодовикового льоду відірвалася від гірського схилу. Цей змішаний потік льоду й каменю прискорився до приблизно 150 метрів за секунду, падаючи більш ніж з 2 000 метрів висоти прямо в річку Лхенде в Тибеті.

Далі маса води, льоду, уламків і ґрунту помчала вниз за течією, розмиваючи береги, підхоплюючи додаткові обвали й воду. Потік спричинив руйнування більш ніж за 100 кілометрів від місця початкового обвалу, оскільки його спрямували вузькі гірські долини.

На думку дослідників, масштаб трагедії посилив збіг кількох чинників: величезний обсяг зсуву, велика кількість води у повені, надзвичайно висока швидкість руху та щільно заселені долини з інфраструктурою на шляху потоку. До того ж, людей майже не встигли попередити.

Льодовики Непалу вже тривалий час скорочуються, що може послаблювати гірські схили й збільшувати ймовірність подібних обвалів.

«Третій полюс» і мільйони людей під загрозою

Гімалаї та ширший регіон «Високогірна Азія» — територія, що охоплює частини Китаю, Афганістану, Непалу, Індії, Пакистану, Бутану, Казахстану, Узбекистану, Киргизстану й Таджикистану, — є одним з головних епіцентрів майбутніх льодовикових катастроф.

За оцінками дослідження в журналі Nature за 2023 рік, понад 9 мільйонів людей у цьому регіоні перебувають під загрозою раптових проривів льодовикових озер — коли вода прориває або переливається через природну або штучну греблю й стрімко спускається долиною.

Регіон називають «третім полюсом», адже за запасами криги він поступається лише Арктиці та Антарктиді. Стрімкі схили й вузькі долини спрямовують воду, лід та уламки на значні відстані, часто туди, де живуть великі громади.

Для порівняння: нещодавня повінь у Непалі й Тибеті завдала шкоди більш ніж за 100 кілометрів від місця обвалу. А обвал льодовика Бірч у Швейцарії, коли теж відламалися порода й лід і зруйнували село Блаттен, поширився лише на близько 4,2 кілометра.

Гімалаї також є одним із сейсмічно найактивніших регіонів планети. Землетруси додатково послаблюють льодовики й схили, сприяючи лавинам, проривам озер і колапсу льодовиків. До того ж Гімалаї нагріваються приблизно вдвічі швидше, ніж середній показник по планеті, що зменшує площу криги й збільшує кількість талих вод.

За словами Марка Кері (Mark Carey), професора екологічних досліджень та географії й директора The Glacier Lab Університету Орегону, вічна мерзлота та льодовиковий покрив допомагають стабілізувати гірські схили, «утримуючи» породу. Коли ж крига тане, схили стають більш схильними до обвалів.

Гляціолог Бетан Девіс (Bethan Davies) з Університету Ньюкасла наголошує, що тала вода, проникаючи в основу льодовика, може діяти як мастило й полегшувати його ковзання та зсуви. Висока щільність населення в гірських долинах Гімалаїв лише підсилює ризики. Додаткові небезпеки створює будівництво одних із найбільших гідроелектростанцій у сейсмічно активних зонах Гімалаїв і Тибетського нагір’я.

Тропічні льодовики Перу — інший осередок небезпеки

За даними експертів, на іншому боці світу — в Перу — також спостерігається дуже високий ризик катастроф, пов’язаних з льодовиками. Країна містить близько 68% усіх тропічних льодовиків планети й уже десятиліттями переживає подібні лиха.

У 1970 році в Перу близько 6 000 людей загинули, коли землетрус спричинив обвал частини льодовика та породи на горі Уаскаран. Той самий схил уже руйнувався у 1962 році: тоді величезний кам’яно-льодовий зсув поховав громаду Ранрахірка, убивши приблизно 2 000 людей — подія за масштабом була подібна до нещодавньої трагедії в Непалі й Китаї.

Особливо небезпечним вважають гірський масив Кордильєра-Бланка в Перуанських Андах. Тут через танення льодовиків стрімко розширюються гірські озера. Одне з них, озеро Палькокоча, розташоване над містом Уарас, де проживає близько 130 000 людей.

Фахівці ідентифікували в Перу 528 озер , що можуть переповнитися й прорватися; 58 з них класифіковано як «дуже високий ризик» через близькість до населених пунктів. Подібна загроза простежується вздовж усього Андського хребта. Дослідження в Nature 2023 року показало, що кількість льодовикових озер в Андах за останні два десятиліття зросла на 93% — значно більше, ніж 37% збільшення у Високогірній Азії.

Гірські зони ризику в інших частинах світу

У Європі потенційними «гарячими точками» є Альпи та холодні регіони на кшталт Скандинавії. Континент загалом нагрівається швидше, ніж середній глобальний показник, тому льодовики втрачають лід особливо інтенсивно.

У Північній Америці помітний ризик фіксують на Алясці: тут можливі масштабні зсуви та прориви льодовикових озер у міру колапсу й відступу льодовиків. Хоча багато з них розташовані далеко від густонаселених районів, існує загроза, що такі озера можуть прорватися й заповнити басейн Suicide Basin, з якого вода періодично стікає та затоплює місто Джуно.

Льодовики чи пов’язані з ними зсуви можуть також обрушуватися безпосередньо в море. На думку Кері, під загрозою перебувають усі райони з льодовиками та прибережні території, які можуть бути затоплені хвилями, подібними до цунамі, внаслідок колапсу льодовика.

Що може зменшити небезпеку

Експерти вважають, що в коротко- й середньостроковій перспективі ризики можна знизити завдяки кращому моніторингу льодовиків і пов’язаних з ними озер у небезпечних регіонах.

Показовим прикладом є швейцарське село Блаттен. Льодовик Бірч там ретельно відстежували, і коли він почав проявляти ознаки активного руху, населений пункт встигли евакуювати. Загинула лише одна людина — 64-річний пастух, який перебував поза зоною евакуації.

Однак у Гімалаях охопити моніторингом усі потенційно небезпечні місця надзвичайно складно: регіон величезний, а місцева влада не має ресурсів для створення й підтримки розгалужених систем спостереження. Зазвичай бракує й дорогого рятувального обладнання — наприклад, гелікоптерів для швидкої евакуації людей із віддалених долин.

Коли потенційну небезпеку вдається виявити, влада може вдатися до інженерних рішень, зокрема до контрольного зниження рівня води в переповнених льодовикових озерах. У Перу протягом близько 70 років таким чином осушили або частково спустошили 34 озера, і, за оцінками фахівців, це, ймовірно, врятувало десятки тисяч життів.

Втім, навіть моніторинг, дренаж і технічні заходи не гарантують повної безпеки. Прикладом є перуанське озеро 513: інженерні роботи в 1990-х роках вважалися достатніми для його стабілізації, але у 2010 році потужна лавина спричинила хвилю заввишки близько 25 метрів, яка перелилася через греблю, затопивши будинки та сільськогосподарські угіддя нижче за течією.

У довгостроковій перспективі найдієвішим шляхом зменшення ризику обвалів льодовиків і проривів озер залишається сповільнення глобального потепління. Сильніші кліматичні дії, за словами Девіс, можуть запобігти подальшій дестабілізації високогірних екосистем по всьому світу.

Наука