Як давні ссавці навчилися смоктати молоко: 7 фактів про знахідку

12 жовтня 2026 р. 18:00

12 жовтня 2026 р. 18:00

Будова глотки, необхідна для складного ковтання та смоктання молока, почала формуватися у предків сучасних ссавців не пізніше середини юрського періоду — приблизно 165 млн років тому. На це вказує майже повний скелет нового виду Megacauda sungei , знайдений у Китаї та описаний у науковій статті в журналі Nature .

Дослідники розгледіли в скам’янілості тонкі елементи піднебіння та під’язикового апарату, які у сучасних ссавців допомагають безпечно ковтати їжу та молоко. Сам процес годування дитинчат вчені не спостерігали: висновок зроблено на основі анатомії однієї стародавньої тварини. Сім фактів дають змогу зрозуміти, що саме вдалося встановити.

Деталі

1. Megacauda sungei жив близько 165 мільйонів років тому

Скам’янілість знайшли в районі Нінчен на території сучасної Внутрішньої Монголії в Китаї. Породи належать до середньої юри; вік тварини оцінюють приблизно в 168–163 млн років . Назву роду Megacauda перекладають як «великий хвіст», а видова назва sungei дана на честь палеонтолога Сунь Ге.

Це представник докодонтів — давно вимерлої групи мамаліаформ, близьких до еволюційної лінії сучасних ссавців. Називати його прямим предком людини або звичайним сучасним ссавцем неправильно. Зате такі знахідки дають змогу простежити, як поступово виникали характерні для ссавців анатомічні особливості.

2. На піднебінні виявили невеликі кісткові виступи

На піднебінні Megacauda збереглися два невеликі кісткові виступи. У багатьох сучасних сумчастих і плацентарних ссавців подібні утворення пов’язані з м’язами та м’яким піднебінням, які розділяють шляхи проходження їжі та повітря і допомагають створювати умови для смоктальних рухів.

Поруч були й більш давні кісткові гребені, що зустрічаються у ранніх родичів ссавців. Сусідство обох типів структур свідчить проти простої схеми, нібито сучасний ковтальний апарат виник безпосередньо з цих древніх гребенів шляхом їхнього поступового подовження. Наукова прес-служба Nature розглядає цю комбінацію як свідчення складної еволюційної перебудови.

3. Під'язикові кістки доповнили картину

Під'язиковий апарат розташований у ділянці глотки і слугує опорою для низки м’язів язика та ковтання. У скам’янілостях збереглися надзвичайно детальні елементи цих невеликих кісток. Разом із будовою піднебіння вони дають підстави припускати, що Megacauda міг координувати проходження їжі та рідини способом, що нагадує механізми сучасних ссавців.

Це важливіше, ніж одна зовні схожа деталь. Вчені зіставили одразу кілька пов’язаних елементів, тому йдеться про можливий функціональний апарат ковтання , а не просто про випадкову схожість форми однієї кістки.

4. Внутрішні структури відтворили за допомогою високоточного сканування

Дослідники застосовували мікрокомп’ютерну томографію, що дозволяє вивчати найдрібніші деталі всередині скам’янілості без її механічного руйнування. На основі отриманих зображень реконструювали череп, глоткову ділянку, кінцівки та інші частини скелета. Саме високий ступінь збереження екземпляра уможливив аналіз таких дрібних кісткових структур.

Однак викопні кістки не дають прямого відеозапису роботи м’язів. Форму м’якого піднебіння, точні рухи язика та спосіб годування дитинчат доводиться відтворювати за аналогією з сучасними тваринами та особливостями зчленування кісток. Тому це вагомий анатомічний аргумент, а не безпосереднє спостереження за давнім годуванням.

5. Знахідка не означає, що «молоко з’явилося» саме тоді

Смоктання та вироблення молока — це різні еволюційні ознаки. Молочні залози майже ніколи не залишають прямих викопних слідів. Стаття в Nature присвячена головним чином кістковим основам складного ковтання, пиття та смоктальних рухів, а не даті виникнення самих молочних залоз.

Є й важливе порівняння з сучасними однопрохідними — качкодзьобами та єхиднами. Вони виробляють молоко, але дитинчата отримують його інакше, ніж малюки більшості сумчастих і плацентарних тварин. Автори пропонують переглянути еволюцію частини глоткових структур у однопрохідних, припускаючи можливу втрату деяких древніх елементів. Це реконструкція родинних зв’язків та змін, яку ще належить перевірити на нових скам’янілостях.

6. Давній родич ссавців умів плавати й полювати

Довжина Megacauda від морди до кінця хвоста становила близько 50 см , маса, за оцінками дослідників, — приблизно 1–2 кг. Для мамаліаформ юрського періоду це велика тварина. У неї були широкі задні лапи, особливості таза, пов’язані з рухом у воді, та великий сплощений хвіст, що нагадує хвіст видри.

Форма ріжучих щокових зубів і вигнутих іклів вказує на харчування тварини живою здобиччю. У ділянці шлунка виявили невеликі фрагменти кісток хребетних — додаткове свідчення того, що ця тваринка могла поїдати дрібних тварин. За повідомленням Чиказького університету , серед можливої здобичі були саламандри, типові для місцевих юрських водойм. Конкретні епізоди полювання та спосіб пересування у воді відтворено гіпотетично.

7. Уже в епоху динозаврів родичі ссавців займали різні ніші

Знахідка показує, що маммаліаформи не були одноманітними нічними тваринами, які лише ховалися від динозаврів. Серед докодонтів відомі форми, пристосовані до життя на деревах, до риття нір і до водних умов. Megacauda допомагає зрозуміти, як рано виникло це різноманіття.

Але дослідження ґрунтується насамперед на одному винятковому викопному екземплярі . Воно не встановлює, коли саме з’явилося вигодовування молоком у всій групі, і не доводить, що всі маммаліаформи тих часів мали такий самий глотковий апарат.

Чому це важливо

Складне ковтання, що дозволяє координувати проходження рідини та дихання, стало важливою частиною еволюційної історії ссавців. Скам’янілості рідко зберігають крихітні кістки глотки, тому кожна така знахідка дозволяє перевірити гіпотези, які раніше ґрунтувалися переважно на порівнянні живих тварин.

Megacauda особливо цінний тим, що одночасно зберіг ознаки харчування, ковтання та напівводного способу життя. Це допомагає пояснити, чому еволюція ссавців не зводиться до єдиної послідовності «від простого до складного»: різні риси з’являлися, поєднувалися й іноді втрачалися в різних гілках. Стверджувати, що сучасна здатність немовлят смоктати молоко виникла саме 165 млн років тому, було б надто сміливим, ніж дозволяють дані.

Джерело

Yukun Li, Peishu Li, April I. Neander, Honggang Zhang, Chang-Fu Zhou, Thomas Martin, Zhe-Xi Luo. A Jurassic mammaliaform swimmer and transformation of the mammalian pharynx . Nature, опубліковано 7 жовтня 2026 року. DOI: 10.1038/s41586-026-11107-0. Додатково: роз’яснення Чиказького університету , повідомлення Боннського університету та новина Phys.org від 11 жовтня 2026 року .

За даними Чиказького університету, дослідження підтримували Національний науковий фонд США (NSF), програма Taishan Scholar у провінції Шаньдун, Німецьке науково-дослідне товариство (DFG) та Університет Огайо. Матеріал перевірено 12 жовтня 2026 року.

Наука